73-річна жителька ТОТ Херсонщини вивезла 16-річного онука з окупації після того, як йому вручили повістку. Історія родини – далі.
Про пані Стефанію, яка врятувала онука від мобілізації та вивезла його на підконтрольну територію України, розповіли на сайті благодійної організації Helping to Leave. Волонтери цієї БО допомогли бабусі з онуком виїхати з окупації.
«Там було добре»
Пані Стефанія родом зі Львівщини, але більшу частину свого життя прожила в невеликому селі на Херсонщині, куди переїхала після першого шлюбу. На новому місці мали житло, роботу, родина збільшувалася.
«Там було добре. Люди добрі, погода, природа… Усе росло на городі: помідори, фрукти, ми посадили сад. Діти мали своє, і мені це дуже подобалося», – розповіла жінка.
До початку повномасштабного вторгнення РФ це було місце, де можна було жити спокійно, працювати, ростити дітей та онуків.
Біда за бідою
Село, де жила пані Стефанія, росіяни окупували в лютому 2022 року. Але це було не єдиною трагедією для родини. Донька Оксана працювала в Одесі. Після початку великої війни знайомі запропонували їй їхати разом додому на Херсонщину, але вона відмовилася.
«Я дзвоню їй: “Оксаночко, чого не хочеш їхати?”. А вона каже: “Мамо, я щось боюся”. Я кажу: “Тоді не їдь”», – згадує пані Стефанія.
Оксана ніби відчувала біду – машину, якою вона мала їхати, розстріляли окупанти. Усі пасажири загинули. Здавалося, інтуїція врятувала їй життя, але невдовзі Оксана захворіла й померла.
«Так раптово… Я навіть не була біля неї», – каже пані Стефанія.
Жінка не встигла оговтатися від втрати, як сталася нова біда – під час медогляду її 16-річному онуку вручили повістку.
Повістка
В окупації онук Стефанії продовжував навчання в українській школі онлайн. Але коли загарбники почали ходити по домах із перевірками, дев’ятикласнику довелося відвідувати й російську школу.
«Науки там не було ніякої. Я кажу: “Онучок, просто ходи, будь присутнім, щоб до нас не було претензій”», – каже бабуся.
Навчання в українській школі хлопець не покинув, щоб не втратити зв’язок із рідною мовою та програмою. Стефанія планувала вивезти онука з окупації до того, як йому виповниться 17 років. Але не встигла. Одного разу він повернувся з медичної комісії зі штампом у паспорті та повісткою.
«І він як показав… Я так плакала, я так налякалася! Я не могла спати, мене підкидало. Мені здавалося, що його вже йдуть забирати», – згадує пані Стефанія.
Її охопив відчай. Вона не знала, що робити, до кого звернутися та як виїхати з окупації. Була готова продати все, аби врятувати онука.
«У той час моя знайома разом із родиною виїхала з іншого окупованого міста. Ми тоді переписувалися, і я кажу їй: “Боже, ви виїхали?!” А вона: “Слухай, я дам тобі контакт, можливо, він тобі знадобитися”», – розповідає жінка.
«Я вже ні за чим не жалію»
Це був телеграм-бот організації Helping to Leave. Пані Стефанія зв’язалася з волонтерами, і вони з онуком змогли виїхати з окупації. Усі речі довелося залишити в окупації.
«Усе, що втілює пам’ять та зв’язок з родиною, фотографії, вишиті мамою рушники, мамина могила… Ми її там поховали», – каже жінка.
Але все це втратило значення, бо на кону стояло життя онука. Жінка каже, що не жаліє вже ні за квартирою, ні за хатою. Із собою вона взяла лише найнеобхідніше:
«Я ще хотіла взяти улюблену турку, щоб варити каву. Потримала її в руках – і поставила на поличку. Думаю: металеве – можуть перевіряти сумку, а на дні були всі мої документи. Я їх прикрила іншими речами. Потім подумала про мамин рушник – а що, як знайдуть? Так що взяла тільки те, що треба. Дві сумки: рюкзачок онука й моя маленька дорожня».
Сьогодні пані Стефанія з онуком живуть на Львівщині – жінка повернулася в містечко, де минула її юність.
«Я 40 років тут не була. А тепер повернулася сюди. Тут на кожному кроці знайомі. Сиджу на площі, щось у сумці перебираю. Підходить якась бабуся й каже, що вона моя однокласниця! Ми так плакали й обіймалися!», – каже жінка.
Онук також швидко адаптувався: у новій школі його добре прийняли, і він уже знайшов друзів.
***
Helping to Leave проводить безоплатну евакуацію з тимчасово окупованих територій України та підконтрольних територій Херсонської, Харківської, Запорізької областей. Звертатися можна за телефоном або через телеграм-бот:
- телефон: +38 (093) 177-64-58
- телеграм-бот: @helpingtoleave_bot
На світлині: пані Стефанія тепер живе на Львівщині, фото: helpingtoleave.org
Джерело – Гривна
