Жителька Херсона Тетяна з донькою та внуком сьогодні живуть разом у безпечному місці в модульному будиночку, який їм надали благодійники. Але до цього їм усім довелося чимало пережити через російську окупацію. Адже онука Тетяни росіяни депортували до Криму…
Історією Тетяни, її доньки Наталії та внука Кирила поділилися волонтери благодійного фонду Save Ukraine на своїй сторінці в соцмережі.
Тетяна з донькою та онуком застали початок повномасштабного вторгнення вдома в Херсоні. У перші дні місто постійно обстрілювали, тому доводилося весь час ховатися в сховищах. Навесні обстрілів стало менше, однак морально виживати було дуже важко. Росіяни почали постійно перевіряти документи й навідувалися з обшуками, тому що Тетяна відмовилася від російської пенсії.
Кирило навчався дистанційно в українській школі, проте росіяни не давали спокою і вимагали віддавати дітей в російську школу. Нова окупаційна влада поставила ультиматум і дала два тижні на роздуми: або російська школа, або депортація.
Вибору в родини не було. Грошей, яких заробляла дочка Наталія, працюючи реалізатором, ледь вистачало на їжу, оскільки ціни в місті виросли неймовірно. Тому виїхати з окупації не було можливості. Кирило почав ходити в російську школу, хоча документи родина змінювати не збиралася. Так би й дочекалися деокупації міста, але у жовтні в школах оголосили канікули, а дітям запропонували поїхати в кримський табір «на відпочинок».
Уже через два дні вчителі повезли Тетяниного онука разом з іншими однокласниками в Олешки, а звідти – до Криму, у табір «Дружба», що в Євпаторії. Через два тижні мали повернутися в Херсон, але чомусь повернення дітей постійно переносилося. Через деякий час Кирило зателефонував і сказав, що їх не будуть повертати додому. Коли намагалися звʼязатися з адміністрацією табору, то чули лише погрози про позбавлення батьківських прав і депортацію дітей в Росію. А після звільнення Херсона ЗСУ вихователі табору повідомили дітям, що повернутися додому неможливо, бо місто постійно під обстрілами.
У Херсоні справді залишатися було небезпечно. До того ж житло родини було пошкоджене. Тому Тетяна з Наталією виїхали на Черкащину й там почали шукати можливість повернути онука з окупованого Криму. Знайомі дали жінкам контакти Save Ukraine, і фахівці благодійного фонду одразу взялися допомагати. Юристи фонду були весь час на зв’язку з Тетяною. Наталія приїхала в Київ і далі вирушила за сином у ворожу країну.
На щастя, поїздка пройшла успішно. І вже у квітні Кирило з мамою були в Україні. Три місяці після цього родина проживала в центрі «Надії та відновлення», що діє при фонді. Тут родина пройшла психологічне відновлення, знайшла нових знайомих і друзів. Їм допомогли оформити необхідні документи, надали гуманітарну допомогу. Координатор центру і пастор церкви допомогли Кирилу влаштуватися в школу, а жінкам – знайти роботу. Тепер вони займаються вирощуванням квітів.
Однак найбільша радість на сьогодні для родини – це окремий модульний будиночок, який вони отримали за програмою FortHome. У вересні минулого року до родини приєдналася і рідна сестра Тетяни – Любов. Поступово вони відбудовують своє життя і дякують команді Save Ukraine за повернення Кирила в Україну та всю допомогу, яку отримали на новому місці.
Фото: Facebook/Save Ukraine
Джерело – Гривна