Через пандемію моряки в усьому світі застрягли на борту суден, не маючи можливості висадитися на берег та провести ротацію, оскільки порти заборонили трансфер екіпажів.
Хоча більшість мореплавців продовжують отримувати зарплату, а деякі - навіть додаткові грошові бонуси, їм доводиться працювати без очікуваних перерв, часто по 12 годин на день сім днів на тиждень.
З березня багато портів не дозволяють проводити ротацію екіпажів або сходження на берег. Для деяких моряків це означає, що їхні стандартні тримісячні контракти подовжили майже вдвічі.
Більшість мореплавців розповідають, що раніше вже були випадки, коли через негоду або хвороби змінний екіпаж затримувався, і їхні контракти вимушено подовжували. Але нинішня ситуація, кінця якої поки не видно, - безпрецедентна, діляться досвідом бувалі "морські вовки".
"Ми застрягли тут і не знаємо, що робити, - пояснює один офіцер з танкера. - Усі чекають якихось дій від рідної країни. Тільки коли батьківщина буде готова прийняти своїх громадян, ми зможемо повернутися додому".
Найскладніше - це не довге перебування на борту судна, а те, що не знаєш, скільки це триватиме.
"Ми вже доволі довго живемо у такому напруженні. Це негативно позначається на психічному здоров'ї. Якщо не знаєш, що буде завтра, хвилюєшся ще більше", - каже офіцер.
ВВС поговорила з екіпажами танкерів, контейнеровозів та круїзних лайнерів.
Більшість з них відмовляються вказувати свої імена, аби уникнути проблем з роботодавцями.
Судноплавство є критично важливою галуззю для світової торгівлі, однак і воно стикається з багатьма проблемами - раніше на тлі торговельної напруженості між США і Китаєм, а тепер - через економічні наслідки коронавірусу.
Щоб знизити витрати та вижити на конкурентному ринку судноплавства, останні кілька десятиліть компанії збільшують розміри суден та наймають недорогий екіпаж.
Офіцер з танкера розповів, що домовлявся про контракт на три місяці, а проведе на судні усі шість. За його словами, коли він все ж таки повернеться додому, його чекатиме місячний карантин.
"Додайте до цього хвилювання про те, чи не підчепив я коронавірус та чи не принесу його додому".
Але до карантину ще треба дожити. Шлях додому не такий простий - потрібен порт, де моряку дозволять зійти на берег та де є рейси додому. А якщо запланований рейс скасують, доведеться повернутися на судно.
Офіцер розповів, що особливо важко було, коли його батьківщина, Індія, припинила видачу віз екіпажам для ротації.
Він не зміг зустрітися з родиною, а натомість був змушений продовжити роботу на судні.
Більшість офіцерів командного складу проведуть у морі від трьох до п'яти місяців, а потім стільки ж відпочиватимуть. А от для молодших членів екіпажу робота без ротації може затягнутися до дев'яти місяців, але з проміжним виходом на берег.
За словами офіцера одного контейнеровоза, вони не знають, коли зможуть залишити судно, а те, що їм заборонили сходити на берег у портах, робить ситуацію особливо неприємною.
"Моральний дух екіпажу впав головним чином через те, що заборонили звільнення на берег, а без цього у моряків починається так звана "каютна лихоманка", - розповідає він.
"Усіх лихоманить від монотонної роботи в замкнутому просторі. Люди хочуть додому, починають робити помилки, і це засмучує. Ми робимо все можливе, щоб уникати чвар".
Моряки багато часу проводять разом, і це сприяє формуванню командного духу, але все одно важко, пояснює офіцер.
"Вирватися на свободу, випити чарочку - все це просто необхідно моряку. Інакше життя перетворюється на суцільний день бабака".
Його корабель робить безліч зупинок, під час яких моряки можуть побачити нові міста і трохи відпочити. Багато азійських портів наразі вимагають, щоб між зупинками судна минало два тижні. Так вони можуть визначити, чи є серед членів екіпажу інфіковані на коронавірус. Але це призвело до того, що люди тижнями не можуть ступити на тверду землю.
А молодшому складу й поготів не позаздриш. Приміром, контракт стюарда зазвичай триває близько року, а ще доводиться вставати удосвіта, щоб приготувати їжу екіпажу.
Не вплинув карантин і на технічну підтримку судна - робота знайдеться для кожного: від навігаційного обладнання до засобів пожежної безпеки та рятувальних шлюпок.
Більшість членів екіпажу хотіли б отримувати більше інформації від своїх роботодавців і трохи більше зусиль від урядів своїх країн.
"Я бачу, що країни повертають багатьох туристів на батьківщину, - а от для моряків практично нічого не робиться", - скаржиться офіцер контейнеровоза.
Багато мореплавців почуваються так само. "Вони називають це морською сліпотою", - додає офіцер. Близько 95% британського імпорту та експорту доставляють морем. Проте, на його думку, цій галузі відвели незначне місце у порядку денному британського суспільства.
Можна почати з малого - розробки норм безпеки для ротації екіпажів, додає він. У деяких портах вже з'являються перші ознаки цього, зазначає він, але моряки все одно перебувають у напруженому очікуванні невідомого.
"Інтернет-покриття на суднах дуже нерівномірне, тому поки порти зачинені, вони сидять по каютах і переглядають записи тих самих фільмів і телешоу", - додає він.
Але з іншого боку їм, можливо, пощастило, адже вони отримують зарплату. Приміром, Метт Бертон, офіцер на дослідному судні в морській нафтовій промисловості, каже, що краще застрягти на кораблі, ніж втратити роботу. Він 32 роки ходить в море. Як і багатьом іншим морякам, йому платять тільки за роботу на борту судна.
"Якщо вже зовсім відверто, то краще бути там і заробляти, - каже Метт. - Я і раніше три-чотири рази застрягав на борту. Відпрацьовував чотири місяці замість двох. Усяке трапляється. Напарника можуть несподівано відкликати, а заміни немає".
"Але це, звичайно, непростий вибір, - визнає він. - Чотири місяці у порівнянні з двома - ще той челендж".
Пан Бертон каже, що на час карантину хотів би попрацювати на британських внутрішніх судах, яким не вистачає змінних екіпажів, - адже візи анульовані, а іноземні працівники повертаються додому.
Він надіслав своє резюме, але відповіді поки не отримав, "тому сидить вдома і тримає кулаки".
"Чекаю, коли відкриють кордони, щоб знову почати працювати", - каже Метт.
А от з круїзними лайнерами - інша історія.
Приміром, екіпажу одного лайнера, що возить туристів до Антарктики, значно знизили зарплату після закінчення контракту. Після цього команда ще місяць працювала, їм дозволили залишити судно лише на Канарських островах, хоча лайнер проходив повз порти, що були відкриті для суден.
Під час зворотного рейсу корабель також підбирав екіпажі інших лайнерів, серед яких, як повідомляли, були хворі на коронавірус.
ВВС надіслала запити до семи найбільших світових компаній, що займаються морськими контейнерними перевезеннями, із проханням розповісти, як вони допомагатимуть екіпажам, що застрягли в морі, та безробітним на березі. Mediterranean Shipping Company (MSC), друга за величиною компанія з морських вантажних перевезень, відповіла.
"Кілька тижнів тому Міжнародна морська організація при ООН та уряди країн світу визнали, що робота моряків належить до категорії життєво необхідних. Тому багато країн вже відкрили свої порти для ротації екіпажів, зокрема вантажних суден", - йдеться у листі MSC.
Інший суднохідний гігант - Orient Overseas Container Line - похвалив роботу екіпажів своїх суден, їхній професіоналізм, відданість та внесок у підтримання руху вантажних перевезень. У компанії сказали, що "уважно стежитимуть за оновленнями регуляторних та нормативних актів і будуть підтримувати тісний зв'язок з колегами у морі, щоб забезпечити їм належну увагу і захист".
Моряки, що анонімно надали коментарі для цієї статті, не працюють у цих двох компаніях.
Джерело – Вгору
