24 квітня видання The Kyiv Independent опублікувало розслідування про діяльність ненасильницьких рухів спротиву в окупації. В матеріалі йдеться про фінансування британським урядом рухів "Жовта стрічка" та "Зла мавка" через посередництво компанії IN2, яка базується в Дубаї — а також про безпекові ризики для активістів. Зокрема, ненадійність чат-боту в Telegram та випадки ув’язнення й катування людей.
У нашому матеріалі ми зосередили увагу саме на безпекових моментах. Їх для Суспільне Крим проаналізували в Агенції приватної розвідки Molfar Intelligence та дали практичні поради, як себе убезпечити. Крім того, ми зв’язалися з одним із авторів матеріалу The Kyiv Independent, звернулися за коментарем до "Жовтої стрічки", поговорили з правозахисниками і вивчили публічні кейси активістів, яких в окупації затримали через співпрацю з цим рухом опору. Також публікуємо історію хлопця, який виконував завдання для "Жовтої стрічки".
"Хотілося показати людям в окупації, що ми тут є"
З Дмитром ми зустрічаємося на Хрещатику. Йому зараз 21. Коли його рідне місто на Донеччині у 2014 окупували росіяни, хлопцеві було девʼять років. Каже, партизанити разом зі знайомими почав після повномасштабного вторгнення.
"Коли з’явився чат-бот ГУР, я написав їм, бо у нас тоді багато техніки їздило по місту. Я сфотографував якусь техніку, написав їм. Потім люди звідти знайшли мене і дали контакт в іншому месенджері", – розповідає Дмитро.
У 2023, коли йому виповнилося 18, хлопець виїхав з окупації. Спершу за кордон, потім – у Київ. Вже тут, каже, дізнався про акції "Жовтої стрічки" та написав у чат-бот.
“Мені писала людина з окупації, я писав це координатору, — розповідає він. — І координатор писав мені – я людині. Просто, щоб це було трохи безпечніше. Щоб, якщо щось станеться, в людини не знайшли переписку з “Жовтою стрічкою”.
Влітку 2025 року знайомі Дмитра сфотографували прапор України біля стадіону "Донбас Арена". Згодом цю світлину, каже хлопець, "Жовта стрічка" оприлюднила до Дня захисників і захисниць України.
“Це була наша ініціатива. Вони запропонували десь сфотографувати цей прапор, а ми сфотографували його саме біля “Донбас Арени”. Це символ там, у Донецьку. "Донбас Арена" стоїть і чекає на своїх людей”.
Прапор зшили самі. Придбали шматки тканини: жовтої, блакитної та ще помаранчевої, щоб ні в кого не виникло підозри.
“Хотілося показати людям в окупації, що ми тут є. Нам потрібен ще був прапор Донецької області, але його зшити вже складніше. Ми хотіли купити його на вільній території і привезти туди або передати через когось, але не вийшло”, — згадує Дмитро.
Хлопець розповідає, що провезти прапор України в наплічнику через окупований Донецьк було ризиковано, оскільки в місті часто зупиняли для перевірки документів. Тоді, каже, пощастило. Водночас додає, що безпека при участі в таких акціях – твоя особиста справа.
“З "Жовтої стрічки” писали, що в них є VPN, яким можуть користуватися люди з окупованих територій. Я їм написав, що хлопцям він потрібен, і вони мені просто накидали список VPN-ів”, – згадує Дмитро. І каже, що перед публікацією фото біля “Донбас Арени” в “Жовтій стрічці” витримали паузу: “Вони його виклали за місяць після того, як ми сфотографували. Написали, що з міркувань безпеки викладемо його пізніше, бо там могли стояти камери і могли бачити людину, яка цей прапор кладе, дістає. Мабуть, вважали, що за місяць цих записів вже не буде”.
Коли знайомий Дмитра написав, що хоче виїхати з окупації, за допомогою звернулися до координаторів:
“Я спитав, чи працює зараз гуманітарний коридор, вони відповіли, що самі не знають. Пів року я писав “Жовтій стрічці”, що ми будемо виїжджати. І щоразу вони бажали нам удачі, казали: “Хай все вийде”. І не більше. Між цим ще пропонували виконати завдання деякі,” – згадує хлопець.
Про долю знайомого Дмитра, який тоді хотів виїхати з окупації, з міркувань безпеки ми не розповідаємо. Сам хлопець вважає: ті, хто ризикують брати участь у акціях спротиву, мають бути впевнені, що їм одного разу допоможуть.
“Я б не сказав, що ці акції з символікою чи надписами неважливі. Напевно, є в цьому сенс. Але якщо б люди, які дають ці завдання, ще й відповідали за людей, які виконують ці завдання… А не просто "зроби" і про тебе забули”, – каже Дмитро.
“Наша мета – не закрити “Жовту стрічку”
“Ми почали розслідування ще рік тому десь", – розповідає заступник головного редактора The Kyiv Independent і співавтор статті Олексій Сорокін.– "Джиммі Роштон — співавтор розслідування, який отримав документи про те, що британський уряд фінансує рух ненасильницького опору в окупації. І там фігурували “Жовта стрічка” і “Зла мавка”. Тоді ми ще раз пішли до них, тому що побачили, є проблема: нібито на цей проєкт виділяються дуже великі гроші — а він явно погано зроблений”.
Серед речей, які збентежили — незахищений чат-бот у Telegram і поради "типу, палити російський прапор або слухати українську пісню в окупації у публічних місцях", каже Сорокін. Головною метою їхнього матеріалу, за словами співавтора матеріалу, був безпековий аспект, але більшу реакцію в соцмережах викликала інформація про західне фінансування рухів спротиву.
“Якщо ми подивимося, на що виділялися гроші урядами Британії та Канади — ішлося про конкретний проект. Тобто вони були впевнені, що таким чином допомагають людям в окупації. Відповідно, це була мета фінансування цієї дубайської компанії на декілька мільйонів доларів. Одна зі статей, на які вона отримувала гроші — це була безпека людей в окупації”, – розповідає Олексій Сорокін.
У розслідуванні фігурувало ім’я аналітикині Ганни Шелест. В етері підсумкового ток-шоу "Що це було" на Першому 27 квітня вона розповіла, що виконувала роль зв’язкового, а також консультувала "Жовту стрічку" як конфліктолог. За її словами, в чат-боті руху дійсно були завдання про публічний спротив, які не видалили з весни 2022 року.
“Зрозуміло, що ніхто не закликав до музики на вулиці зараз. Люди могли з 13 пунктів обирати, що вони готові були (зробити — ред.) і паспорт ніхто на вулиці не спалював. По-друге, вони звинувачують в тому, що це Telegram-бот. Спілкування там з активістами детально не відбувалося. Тобто він — автоматичний, а для самого спілкування достатньо інших методів, які ми не будемо розкривати якраз через безпеку активістів. Але, вибачте, чат-бот ГУР теж знаходиться в Telegram”, – зазначила Шелест.
Через чотири дні після публікації розслідування The Kyiv Independent рух "Жовта стрічка" на своїх сторінках у соцмережах повідомив, що оновив роботу чат-боту "Разом".
"Звертаємо вашу увагу, що наразі у функціоналі чат-бота залишаються виключно інструкції з безпеки для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Це необхідний крок для забезпечення максимальної захищеності наших громадян. Найближчим часом чат-бот буде повністю переформатовано для нових завдань", — йдеться в повідомленні.
Після оприлюднення розслідування Суспільне Крим звернулося до одного з координаторів “Жовтої стрічки” щодо коментаря. Нам пообіцяли, що коментар буде, водночас поки ми його не отримали.
Олексій Сорокін розповідає, що після публікації матеріалу до них зверталися молоді люди, які співпрацювали з "Жовтою стрічкою", досі живуть в окупації та хочуть щось зробити для України:
“Наша мета – не закрити “Жовту стрічку”, а зробити так, щоб у людей в окупації був зрозумілий канал спілкування з людьми поза окупацією. “Жовта стрічка” нам дала коментар, що те, що вони пропонують, не є кримінальним правопорушенням за російським законодавством. Тобто вони казали, що якщо хтось там фотографує паспорт чи у вишиванці ходить на окупованій території, Росія не має права тебе заарештувати, а випише тобі штраф. Що абсолютно є брехнею”, – каже Олексій Сорокін.
Переслідування активістів “Жовтої стрічки”
У розслідуванні The Kyiv Independent, зокрема, йдеться про випадки насильницьких зникнень та ув’язнення активістів "Жовтої стрічки". Ми звернулися до прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополь з офіційним запитом на інформацію, скільки зафіксовано проваджень про насильницькі зникнення, арешти та незаконні вироки щодо активістів "Жовтої стрічки" в окупованому Криму. Відповіді поки не отримали.
Водночас Суспільне Крим проаналізувало з відкритих даних та інформації від правозахисників випадки, коли людей затримували саме за співпрацю з "Жовтою стрічкою". Наразі відомо, що у двох "справах"активістів засудили до ув’язнення.
- У 2024 році сімферопольця й активіста "Жовтої стрічки" Миколу Онука окупаційний суд засудив до 5 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Відомо, що його затримали ще у 2023 році після обшуку вдома, де окупаційні силовики знайшли українську символіку. Чоловіка звинуватили у "зберіганні вибухівки та нарузі над російськими державними символами".
- Кримчанку Ксенію Світлішину теж затримали у 2023. Окупаційні силовики звинуватили її у "співпраці з рухом опору "Жовта Стрічка" та українською розвідкою". 3 вересня 2024 року окупаційний Севастопольський міський суд засудив її до п’яти років і трьох місяців колонії. Торік Верховний суд Росії перекваліфікував обвинувачення – з "конфіденційної співпраці з іноземною організацією" на державну зраду і вирок збільшили до 13 років і 3 місяців позбавлення волі.
Серед затриманих активістів "Жовтої стрічки" фігурує і Сєвіль Вєлієва. Її заарештували у 2024 році за фото українських символів в окупованому Мелітополі. У лютому 2025 року росіяни жінку депортували.
Кримчанин Федір Дубравський у вересні 2023 у Севастополі сфотографував аркуш паперу з написом "Крим — це Україна" на тлі палаючого штабу Чорноморського флоту РФ, по якому поцілили Сили оборони України. Чоловіка затримали представники ФСБ і змусили записати вибачення. Після цього відпустили й Федір зміг виїхати з Криму за кордон.
Віолетта Столярова теж була активісткою "Жовтої стрічки" в Севастополі, російські силовики затримали її у 2023 році. Після допиту, телефон забрали на перевірку, а жінку відпустили й вона одразу виїхала з Криму.
“Перше і ключове, що треба розуміти — що рухи спротиву є. Вони були і до 2022 року, але якщо говорити по Криму, то, навпаки, з 2022 року ми бачимо, що рухів спротиву побільшало”, – розповідає правозахисниця Ольга Скрипник. Вона досліджує порушення прав людини в окупованому Криму вже 12 років.
Каже, з 2022 Кримська правозахисна група зафіксувала понад півтори тисячі адміністративних справ проти громадян, які висловлювали спротив окупації. І це лише в Криму. Переважно це "справи" за виконання українських пісень, гасло "Слава Україні!" та проукраїнські публікації в соцмережах. Інша тема – кримінальні переслідування. Їх за останні чотири роки побільшало.
“Здебільшого звинувачення доволі типові: шпигунство, державна зрада або зберігання вибухівки. Сказати, чи дійсно людина мала стосунок до руху спротиву чи не мала, дуже важко, тому що частина цих звинувачень взагалі сфабриковані й не мають жодного підтвердження. Єдине, що ми точно розуміємо — Російська Федерація на окупованих територіях намагається знищити будь-який спротив. Тому деякі люди потрапляють під кримінальне переслідування, навіть не перебуваючи в цих рухах”, – розповідає Ольга Скрипник.
На її думку, дискусія щодо діяльності рухів спротиву на окупованих територіях має стосуватися й того, що повинна зробити держава для проукраїнських активістів на ТОТ.
“Ми точно бачимо, що, наприклад, механізмів захисту людей, які в окупації чинять спротив, нема. Їх немає в тому числі й об'єктивних причин, тому що наші можливості там обмежені. Але є якісь речі, які держава чи донори точно можуть посилювати. Це зв'язки, це можливості виїзду, спрощення певних процедур, інформування, нормальна державна політика щодо підтримки людей, які в окупації. На сьогодні досі не вирішене навіть питання надання правової допомоги”, – додає правозахисниця.
"Більше, ніж стрічки, надихали влучні прильоти"
Поліна виїхала з окупованого Криму торік восени. Каже, українська символіка, яка почала з’являтися на вулицях після 2022 у вигляді написів, стрічок чи графіті, надихала людей, які чекали на півострові Україну.
“До цього ми сиділи всі максимально демотивовані, страшенно налякані і в стресі. Мені здається, перші партизанські рухи з'явилися на новоокупованих територіях. До цього і в Криму, і в інших місцях були люди, які робили якусь партизанську діяльність — але це було не масово. Напевно, саме публічно все почалося якраз із “Жовтої стрічки”. Це був рух, який, наскільки я пам'ятаю, розпочався в Херсоні просто з ініціативи самих херсонців”, – розповідає дівчина.
Потім з’явилися канали в Telegram. Стати частиною рухів опору особливе бажання було в молоді, розповідає Поліна:
“Люди зрозуміли, що можна зливати туди інформацію. "Кримський вітер" дуже швидко перейшов на публікацію дописів безпосередньо про війну. Ми почали туди кидати дані про пересування техніки, якісь фотографії росіян, російських об'єктів”.
Потім, розповідає дівчина, вона дізналася про чат-бот ГУРГоловне управління розвідки Міноборони України і надсилала фото туди. Вона вважала цей канал зв’язку більш захищеним.
“Більше, ніж стрічки, людей мотивували влучні прильоти. Я “сісти” за стрічку була не готова. А якщо б мене посадили за те, що по моїй наводці якийсь російський об'єкт був зруйнований — я була би тільки за. Мені хочеться, щоб така новина була. А стосовно ГУР, у них систему безпеки налагоджено добре”, – каже дівчина.
Зберегти анонімність: поради OSINT-аналітика
OSINT-аналітик Богдан Музика розповідає, що безпека чат-ботів залежить від безпеки месенджера. Аналітики агенції Molfar Intelligence нещодавно оприлюднили порівняння популярних в Україні месенджерів і Telegram класифікували як не найбезпечніший.
“І за відгуками експертів, і, власне, за аналізом наших спеціалістів, є певні інформаційні безпекові ризики у плані використання Telegram, – каже експерт, – Тому треба розуміти, що для передачі чутливої, конфіденційної інформації краще використовувати більш безпечні месенджери. Зокрема, наші аналітики визначають як більш безпечні WhatsApp для побутового використання. Якщо це якісь спеціалізовані задачі, які вимагають більшої конфіденційності, то це вже такі месенджери як Signal, Session, Threema”.
У Богдана Музики ми запитали, які ризики для людини несе фото, якщо потрібно зберегти анонімність. Експерт каже, ідентифікувати дані чи автора можуть допомогти візуальні дані та цифровий слід.
Щодо візуальних даних — експерт радить стежити, аби на фото не було характерних будівель, дорожніх знаків, вивісок із назвами, адресних табличок, знаків авто.
У разі чого, якісь деталі можна приховати ефектом блюру. Із цифровим слідом — складніше:
“Наприклад, у фото, відео — будь-яких файлів, насправді — залишаються ще метадані. Це важлива частина, яку використовують наші аналітики постійно. Історично є дуже багато прикладів, коли саме аналіз метаданих фото чи відео дозволяє встановити або людей на фото, або їхню локацію. Метадані – це певні дані файлів, які записуються автоматично програмами. Туди фіксуються дата і час зйомки, наприклад, якщо це фото чи відео, девайс, з якого могли вести зйомку, автор”, – розповідає Богдан Музика.
Експерт додає, що убезпечитися від такого цифрового сліду можна:
“У більшості сучасних пристроїв можна вимкнути створення частини цих метаданих — зокрема проставлення геоміток. Також є вбудовані можливості комп'ютерів, ноутбуків. Вони дозволяють стерти базові метадані, – пояснює експерт, – Це видалить основну їхню частину. Якщо потрібне повне видалення, то вже є насправді безкоштовні, доступні всім програми, такі як ExifTool, ExifCleaner. Вони встановлюються на будь-який ноутбук чи персональний комп'ютер. І через них можна дуже легко видалити з файлу всі метадані повністю”.
Відсутність деталей, які сприяють ідентифікації, і стирання метаданих — два основні моменти цифрової безпеки, розповідає Богдан Музика. Зокрема, якщо людина надсилає фото з окупації. За словами експерта, нині більшість соцмереж, коли користувач завантажує фото чи відео, автоматично видаляють метадані чи замінюють їх — наприклад, дату створення світлини на дату завантаження. Однак, OSINT-аналітик попереджає: якщо це публікація на форумах чи новинних ресурсах, метадані зазвичай зберігаються в тому вигляді, які були при створенні файлу. За ними можна визначити точну дату, час зйомки та пристрій, з якого проводили зйомку.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
Джерело – Суспільне
