Сапери, кінологи та пошуковці — разом у важливій справі. На правобережжі Херсонщини працюють спеціальні групи Генерального штабу Збройних Сил України. Вони шукають і евакуюють тіла загиблих військових та цивільних у межах гуманітарного проєкту "НА ЩИТІ".
Усі фахівці, а також службові собаки проходять серйозну підготовку. Місцевість перевіряють кілька разів і різними способами, щоб нічого не пропустити. Адже це — велика відповідальність перед родинами загиблих.
Кожен герой, який віддав життя за Україну, має повернутися додому — для гідного прощання та поховання. Розповідаємо, як це відбувається.
Лариса Борисенко разом зі службовим собакою бере участь у пошуковій операції. Її група шукає тіла загиблих українських військових та закатованих мирних жителів. Роботи ведуться на територіях, які були під російською окупацією або де тривали бойові дії.
"Ми не знаємо повністю досконально всі обставини. Тому повинні перевіряти абсолютно все, що знаходимо. Все брати до рук, все перевіряти, все відстежувати, бо розгадка може бути просто в нас руках в якийсь момент", — пояснює кінологиня.
Старший пошукової групи Андрій Чернявський каже, цю діяльність започаткували у вересні 2014 року, після Іловайської трагедії.
"Під час проведення АТО, потім ООС, це був проєкт, який називався "Евакуація 200". У 2022 році пройшов його ребрендинг ці він отримав назву "НА ЩИТІ". Була нагальна потреба відійти від радянських традицій — називати загиблих "Вантаж 200". "НА ЩИТІ" — ну ви ж знаєте грецьку міфологію, що воїни повертаються зі щитом або на щиті", — розповів Чернявський.
Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін "Антарєс" працює у проєкті з 2017 року. Собак тренують за авторською методикою. Починають, як тільки їм виповниться два місяці. Сьогодні Лариса працює з бельгійською вівчаркою малінуа.
"Звати її Спаркі. Вона має ще позивні Шпуня і Баба Люба. Це поважна собака. Їй 12,5 років, але вона продовжує працювати. На її рахунку понад 200 знайдених і повернутих з небуття, загиблих душ. І три врятованих живих людини. Бо вона собака-універсал. Її спеціалізація на сьогодні — це глибинні пошуки: підземні, поховані, закатовані, забетоновані", — розповідає кінологиня.
За словами Лариси, вони шукають навіть дрібні фрагменти. Це дає шанс зробити ДНК-експертизу, встановити особу і поховати людину з честю.
"Ці собаки мають багатий досвід саме по відпрацюванню техніки. І вони вже знають, де саме, на якій локації в техніці треба звертати більшу увагу. Тобто де вони частіше всього знаходили вже, де сидять механіки. Ось цей танк, що ми оглядали, порожній так", — пояснює кінологиня.
Навіть коли нічого не знаходять — це теж результат. У такому випадку група переходить до наступної ділянки. Локація вважається повністю перевіреною лише тоді, коли її кілька разів обстежать різні собаки, а пошуковці застосують усі доступні методи. Це гарантує, що нічого не залишать поза увагою.
"От зараз я як кінолог тут одна з трьома своїми собаками. Ми перевіряємо мінімум двома. Якщо нас щось напружує, ми перевіряємо ще однією. Ці собаки працюють по дуже-дуже різноманітним решткам, по дуже різноманітним запахам смерті й за різними термінами давності. Навіть із нещодавнього тільки ми змогли повернути в дуже складних ситуаціях по дуже маленьким решткам людей, які загинули три роки тому", — розповіла Лариса Борисенко.
На правобережжі Херсонщини пошуково-евакуаційні групи Генерального штабу ЗСУ працюють періодично та позмінно. Це дозволяє постійно тримати темп роботи, не виснажуючи людей і собак, каже старший групи пошуку підполковник Андрій Чернявський, адже умови складні, а завдання — надзвичайно відповідальне.
"Якщо ми бачимо, що там є підозра, що там є рештки кісток, тоді ми робимо шурф. Якщо ми розуміємо, що це може бути українець, то ми повідомляємо Національну поліцію за телефоном 102 і далі діємо за інструкціями слідчої оперативної групи. Якщо ми розуміємо, що це представник країни-агресора, то ми його вилучаємо відразу і передаємо в спеціальні місця зберігання. І потім вони після певних процедур передаються на ту сторону. Та сторона також передає тіла наших хлопців", — пояснює Чернявський.
Мають імена тих, кого вже вдалося повернути додому для поховання. На меморіалі — прапор із прізвищами загиблих. Серед них — воїни 128-ї гірсько-штурмової бригади. Їх шукали довго.
"Цих військових знайшли ще до нас — інші пошукові групи. Але їх шукали дуже давно. Це були бійці 128-ї бригади. Ми теж знаходили останки на цій території. Буквально кілька місяців тому вдалося ідентифікувати ще одного нашого героя. Його тіло повернули додому, де він був похований з усіма військовими почестями", — розповідає Чернявський.
Імен у списку зниклих безвісти ще багато, тому робота триває. Пошуковець пояснює: території вздовж лінії фронту та шляхи відступу російської армії — це потенційні місця, де можуть залишатися тіла як військових, так і цивільних.
Пошук у кожному випадку відрізняється — усе залежить від того, де і за яких обставин зникла людина. Саме тому важливо мати чітку інформацію про останнє місце перебування, щоб правильно організувати роботу.
"Пошук військових і цивільних — це різні історії. Якщо зник військовий, ми маємо геолокацію — місце, де його востаннє бачили живим. Але він міг відступити, врятуватися, змінити напрямок. А от у випадку з цивільними ми працюємо з інформацією, яку надає слідчий. Потім — свідчення людей: хтось щось чув, бачив, навіть чутки можуть допомогти. Ми враховуємо все, щоб знайти людину", — пояснює підполковник Чернявський.
Усі члени команди, включно з собаками, обов’язково носять захисне спорядження. Це потрібно, бо є постійна небезпека обстрілів з боку російських військових, а також на місцевості можуть бути вибухонебезпечні предмети. Тому до пошукової групи обов’язково входять сапери.
"Захисне спорядження — це обов’язково. Воно вже не раз рятувало нам життя. Наприклад, коли ми натрапили на розтяжку в Харківській області, собаку врятувала спеціальна кевларова накидка, а нас — бронежилети та каски. Хоч трохи й постраждали — по руках і ногах дісталося", — розповідає Чернявський.
"Ми розуміємо, що наша робота — це завжди чиясь трагедія. Але для рідних дуже важливо знати, де знаходиться їх близька людина, і мати можливість поховати хоча б те, що залишилось. Саме цим і займається наша група", — каже Лариса Борисенко.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне