Цього разу пошуковці працювали з рештками, що залишились в згорівшій техніці. Її ще доволі багато стоїть на полях, узбіччі доріг. Така робота потребує великої витримки та уваги до найменших деталей.
Про це розповідають в Регіональному управлінні Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України, передає Інше ТВ.
— Це досить кропітка робота, адже дуже багато уламків і деталей заліза, розлиті мастила, все випалене. Деякі деталі під дією температури склеєні, всередині все гостре і розкурочене. Залишки кісток можуть бути, як серед згорівшого металу, так і в землі, перемішані з усім. Декілька годин можна по сантиметру маленькими совочками (лопатками) зачищати місце загибелі, під палючим сонцем всередині розплавленого металу, — розповідає про деталі експедиції Катерина.
На допомогу в пошуковій справі приходять місцеві люди, адже багато хто з них частково був в окупації або повернувся одразу після звільнення. Вони добре знають свою місцевість, це їх поля, лісосмуги та польові дороги.
— Більшість локацій — це вже півроку з моменту подій. На зараз маємо ситуацію, коли місцями трава ростом з людину, що значно ускладнює пошук, просто не видно, де були позиції. Тільки спалені гілки дерев вказують на прильоти та місця, де точилися важкі бої.
Пліч-о-пліч з групою працюють досвідчені сапери 121 бригади територіальної оборони, аби уберегти кожного від небезпеки ворожих мін та нерозірваних снарядів.
— Без саперів наша робота була б просто неможлива, адже ворог пособі залишає просто жахливу кількість вибухонебезпечних предметів. За час цієї експедиції ми зібрали рештки як українських героїв, так і ворожі. Рештки російських військових потім ми віддаємо на обмін, аби тіла наших захисників, які залишились на боці ворога, повернулись додому,—зауважують пошуковці.
