84-річна жителька Білозерки Віра Рукавчук вдруге за життя переживає війну. Зараз жінка разом з родиною знайшла тимчасовий прихисток у модульному містечку для вимушених переселенців у Херсонському районі. Живе тут з лютого 2025 року після того, як один зі снарядів армії РФ влучив поряд з будинком.
Віра Рукавчук три місяці проживає у модульному містечку, яке розташоване в одній з громад у Херсонському районі. Сюди разом з чоловіком виїхали з Білозерки. "У нас вночі упало три снаряди. Три хати поряд немає, їх рознесло. Ми у погребі жили, а потом стало гірше. Ми не могли вийти на двір. В погребі сидимо, стріляють. Ми сюди приїхали, нас тут прийняли. Загалом, добре — можна і поспати, і відпочити. Весь час тепло, їсти зварити можна. А там ми не могли. Я вже не знала як бути", — розповідає жінка.
Ні вона, ні чоловік не хотіли покидати рідну оселю. Та коли через черговий обстріл російських військових був пошкоджений їх будинок, виїхали за кілька годин. З речей майже нічого не взяли. "Отак, як були, скочили й бігом у машину. А ракети летять і летять над головою на Станіслав туди, на Миколаїв. Дуже страшно, дуже. У нас біля хати снаряд впав і стіну видув в хату. Дах знесло, ні вікон, ні дверей, нічого немає. Там вже синок якось підремонтував двері, як вони там закриваються, не знаю. Мусимо жити, раз душа жива, значить треба жити", — говорить Віра.
Їй 84 роки й для неї це друга війна за життя. Під час Другої Світової їй був рік.
"Одним словом, війна – страшне діло. Дуже важко. Можна сказати, що я пережила вже другу війну і вижила. Хоча не знаю, чи виживемо, чи не виживемо. І як далі буде. Ну, надіємося і прагнемо, щоб уже це все закінчилося", — говорить жінка.
В кімнаті у модульному містечку Віра мешкає разом з чоловіком, донькою та онуком. До умов звикли. Поки 10-річний Матвій вчиться у школі дистанційно – дорослі займаються справами надворі, щоб не заважати.
"Мені тут подобається. Дуже багато дітей. Буває, ми виходимо на вулицю, збираємось, то 10 дітей точно буває. Я тут живу вже другий місяць. Дуже сумую за домом. Тут наче й багато всього. Просто дім є дім", — говорить онук Віри Матвій.
Повернутися додому родина поки не може. Адже їх селище під постійними атаками армії РФ У Віри Рукавчук з чоловіком троє дітей та вісім онуків. Двоє онуків та двоє чоловіків доньок долучились до лав ЗСУ. Найбільше мрія жінки — знов зібрати усю родину у рідній оселі в Білозерці.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
