Сергій Максименко разом з дружиною Катериною живуть у модульному містечку для вимушених переселенців на Херсонщині. До цього вони тимчасово проживали на Хмельниччині, Івано-Франківщині, у Польщі та Німеччині. Про модульне містечко дізнався через соціальні мережі, розказав чоловік.
Сергій Максименко та його дружина Катерина — люди з інвалідністю. Подружжя з липня 2024 року проживає у модульному містечку для вимушених переселенців у Херсонському районі. До цього жили у Хмельницькому, Івано-Франківську та за кордоном.
"Ми з дружиною — люди з інвалідністю. Нам дали житло, воно не підійшло, й довелось їхати далі. Переїхали до Хмельницького, переночували, поїхали до Львова. Звідти з волонтерами до Польщі, з Польщі — до Німеччини. Там пробули дев'ять місяців. Потім батько помер і довелось їхати додому. Ми приїхали до Івано-Франківська і там теж пожили близько дев'яти місяців. Мені набридло жити далеко від дому. Я втомився від такого життя, тут я відчуваю свою землю, її запах", — говорить чоловік.
Сергій та Катерина познайомилися у соцмережі, одружилися у 2016 році. До повномасштабного вторгнення подружжя проживало у селі Микільське Дар’ївської громади.
"У нас дім, город 10 соток, сад був невеликий, альтанка, літня кухня, гараж — все було. Зараз нічого нема. Найскладніше в окупації — це коли живеш, але не як у себе вдома. Коли з усіх боків з автоматами ходять, обшукують постійно, у телефони зазирають", — каже він.
Після деокупації правобережжя, розповідає Сергій, переїхали до Херсона. На той момент через російські обстріли у їх рідному Микільському не було електро-, водо- та газопостачання.
"Я просто знаю, що два місяці тому у мене там вікна повилітали, уламками дім посікло, й лічильник електричний, і дроти — все позбивало. Приліт був поруч. Це те, що було кілька місяців тому, а зараз — не знаю, як там. Знаю, що там ніхто не живе на цій вулиці", — розповів Сергій Максименко.
У модульному містечку їм з дружиною подобається, говорить Сергій. Найближчим часом збирається відвідати Микільське, щоб зафіксувати пошкодження у будинку та подати документи на компенсацію за зруйноване майно.
"Тут допомагають соціальні працівники. Приходять та питають, що потрібно. Та й люди тут дуже хороші, допомагають усім чим можуть, тут дуже дружній колектив", — розповів чоловік.
Станом на 16 квітня 2025 року у модульному містечку проживають 219 людей, з них 53 дитини, розказав комендант Сергій Проценко.
"Останнім часом привозять з Острова людей потерпілих, з Широкої Балки, з правобережжя. Є люди, яким потрібна соціальна допомога. Тобто вони самі не можуть підлогу мити, їсти приготувати. Соціальна служба їх обслуговує. За те, що люди тут проживають, безплатно, вони повинні відпрацювати 20 годин в неділю. В основному прибирання — коридори, їдальня, дитяча, ванна кімната. Є люди, які із сільської місцевості садять городи", — говорить комендант.
У модульному містечку вимушені переселенці можуть жити три місяці, розказав Сергій Проценко. Поки є вільні місця, люди лишаються. Фахівці на місці допомагають з відновленням втрачених документів, надають юридичну та психологічну допомогу.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне