
"Дуже добре, чисто, акуратно. Кому що треба, беріть: і олія, і цукор, і крупи — все є. Але дуже хочеться додому", — сказала Олександра Кривошей.
Жінці 86 років. Вона разом із сином два місяці живе у модульному містечку, яке розташоване в одній із херсонських громад. Розповідає, під час атаки російських військових загинула її сестра, а будинок став не придатний для проживання.
"Валю вбило. А нас – розбило. Як вдарило, три "прильоти" було, то син мене затягнув у комірчину, інакше не було б мене, вже б і пилюки не лишилось. Розбило все у нас: будинок, терасу. На терасі котел був — котел стоїть, а стінки немає. Побиті вікна, побито все. Я навіть з хати не виходила, кричала, в мене був такий шок. Мене відразу вивезли і привезли сюди", — згадує Олександра.

Два місяці у модульному містечку проживає також родина Тетяни Дзюмки. Мама двох дітей каже, евакуювалися сюди через постійні обстрілі. Зараз повертатися їм немає куди.
"Коли ми приїхали сюди просто подивитись, які тут умови, то мені старша сказала: "Мамо, їдемо сюди жити". Все. Ми зібрались і через декілька днів приїхали сюди. Будинку нашого нема, він повністю зруйнований. Батьки теж виїхали, вони в Миколаєві. Літню кухню теж розбили, гараж. Батькові вже двічі дрон машину підривав, тому життя там не було", — сказала Тетяна.

Микола Гармаш – вимушений переселенець із Криму з 2014 року. До повномасштабного вторгнення чоловік жив та працював у Києві.
"Я, в принципі, нещодавно тут. З минулого тижня лише живу. Але умови прийнятні. Враховуючи бойові дії, коли звичайні цивільні люди залишаються взагалі ні з чим, знищуються будинки, садиби, то, звичайно, це дуже такий своєчасний крок держави для того, щоб організовувати таке тимчасове, підкреслюю, житло. Тому що людям нікуди діватись, а держава зобов’язана", — сказав він.

Модульне містечко розраховане на 336 людей, його передали з Гостомеля Київської області. Зараз тут проживають 46 людей, зокрема 11 дітей, розповів комендант Сергій Проценко. Чоловік показав один із будинків на 21 житлову кімнату.
"В одній кімнаті знаходяться два двох’ярусні ліжка. З виду вони маленькі. У мене зріст 1,86 метрів, але для мене воно дуже зручне. На другий ярус, звичайно, не зручно залазити. Для дітей це добре, а для дорослих чоловіків, жінок, чи бабусь — не зовсім. Окрім ліжок тут є ще дві шафи, стіл і дві табуретки", — сказав комендант модульного містечка.

"Жіночий туалет на чотири відділення. Він відрізняється від чоловічого, бо тут більше дзеркал стоїть і вмивальників більше. Тут також є бойлер. Світло — цілодобово, але вікна на ніч закриваються ролетами, аби нас не бачили дрони", — пояснив Сергій Проценко.

Також у кожному модулі є ігрова кімната, пральня та кухня-їдальня. У зимовий період будинок опалюється електричними обігрівачами, у літній – працюють кондиціонери. На випадок відключення електроенергії містечко має генератори.
"В принципі, все є. І каструлі, і чашки — все нам привозять. Є деякі люди, у яких зовсім нічого немає — ні зубної щітки, ні зубної пасти, ні кофтинки, ні штанів. То нам волонтери це надають. Ось, і рушники запаковані, і вода в нас питна є, і порошки, і постіль. Умови тут дуже гарні. Дітям є де гратися, людям є де купатися, де прати, де прасувати. Все в нас є, жити можна тут комфортно", — розповіла завгосп Ольга Недогризюк.

Для заселення в містечко необхідно звернутися до місцевої сільської ради та укласти договір на три місяці. Якщо за цей період людина не знайшла собі житло – договір продовжується. Проживання безоплатне, для літніх та людей з інвалідністю передбачена допомога працівників соціальної служби.
Суспільне Херсон