З початком повномасштабної війни родина Олени Романюк з Білозерки, що на Херсонщині, потрапила в окупацію. Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року їх будинок зруйнувала вода. Сім’я почала шукати інший дім. Знайшли його на Чернігівщині у селі Бірківка. Їхня історія — далі.
24.02.2022
Початок російського вторгнення Олена згадує так:
"Почули вранці вибухи. Через деякий час побачили в стороні Чорнобаївки дим, горів аеропорт (о шостій ранку 24 лютого у Херсоні вже чули вибухи й бачили стовпи диму зі сторони аеропорту в Чорнобаївці та військових частин – ред.)".
22 березня 2022 року, згадує жінка, російські війська зайшли в Білозерку.
"У нас у селі люди почали одразу виходити на мітинг. Їх розігнала армія РФ пострілами. Потім вони (росіяни, – ред.) почали їздити по Білозерці, заходити до будинків, записувати скільки людей живе, дітей".
Одного дня прийшли й до її родини:
"Обшукали весь будинок. Перевіряли документи. Питали, де, хто живе, щоб зайняти той будинок".
За вісім місяців окупації, каже Олена Романюк, ціни на продукти виросли.
"Хліб був 50 рублів. Пенсію давали людям теж російськими рублями. У тих, у кого на карточці була пенсія – отримували у гривнях. Це страшно було".
Також росіяни людям з Білозерки пропонували евакуюватися у російський Ставрополь. Дітей теж пропонували віддати до табору у Крим.
"Ми деякий час ховали навіть дітей, не пускали на двір, на вулицю. Так і жили".
"Нам не було, де жити"
О 6:00 6 червня 2023 року, згадує Олена, її розбудило повідомлення на телефоні.
"Прийшло повідомлення, що вода вже почала потроху прибувати. Я розбудила дітей. Ми зібрали одразу необхідні речі: документи, речі. Води спочатку не було, та вона починала потроху прибувати й прибувати. Цілий день і вечір ми спостерігали, як вода прибуває, та нічого з цим подіяти не могли".
За її словами, люди з Білозерки робили дамбу, щоб вода не так швидко прибувала.
Відстань між Каховською ГЕС та Білозеркою — 87,85 кілометра.
"До дев’ятої години вечора 6 червня вода була вже на сусідній вулиці. Звідти почали евакуйовувати людей. Всю ніч ми зі старшим сином Євгеном спостерігали за рівнем води, ставили мітки. Ближче до четвертої ранку (7 серпня 2023 року – ред.) вода вже була у нашому дворі".
Олена розповідає, що близько дев’ятої ранку їх будинок впав на очах дітей.
"На жаль, ми не встигли врятувати одну собачку. Чоловік намагався це зробити, поки стіни не впали. Після того, як вода почала спадати, ми почали розбирати те, що залишилось від будинку. Старший син Євген сказав тоді мені: "У нас немає тепер сенсу життя".
Після того, як вода почала сходити, родина почала розчищати будинок.
"Найняли техніку: трактор, машину. Молодший син, Толя, навіть попросився в трактор, щоб допомагати (сміється – ред.) потім сказав мені:
"Мамо, у мене були моторошні відчуття. Мені не вірилось, що це наш будинок".
Переїзд на Чернігівщину
Відстань від Білозерки на Херсонщині до Бірківки на Чернігівщині — 751 кілометр.
Як розповідає Олена, сусіди з Білозерки відкрили збір на будинок.
"Ми почали шукати варіанти через Інтернет. Спочатку дивилися на Херсонщині, Миколаївщині, потім і по всій Україні. Так і знайшли будинок в селі Бірківка".
Також, додала Олена, з собою перевезли все, що вдалося врятувати, у тому числі собак, котів.
Тепер родина починає життя на Чернігівщині.
Люди в Бірківці, каже Олена, дивуються, коли дізнаються звідки вони приїхали.
"У нас переїзд був вже в холодну пору року (осінь 2023 року – ред.). Не звично після теплого півдня. Ми звикли до спеки, а тут дощі часто. Ліс є. Нам все це нове, незвичне. З сусідами теж потроху роззнайомилися. Діти в школу вже тут пішли".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
Джерело – Суспільне
