Селище Високопілля на Херсонщині пів року перебувало в окупації. Російські військові вбивали мирних жителів, викрадали людей та грабували будинки. У селищі не було медичної допомоги, а за межі населеного пункту людей не випускали. Зараз у Високопіллі близько 300 жителів, до повномасштабної війни було майже 4 тисячі.
Суспільне Дніпро поспілкувалося з тими, хто пережив окупацію.
Наразі люди у Високопілля потроху оговтуються від окупації, проходять лікування, лагодять розбиті будинки.
"Мікрорайон, де двоповерхівки, там два чи три будинки цілі ще дахи, а то всі розбиті. На одному взагалі згорів дах повністю – кинули гранату у вікно, від гранати займання, згорів увесь дах", – розказав місцевий житель Леонід.
Війська РФ продовжують щоденно обстрілювати селище, лінія фронту за 8 км від нього. Місцеві не знають, як переживуть зиму, бо у населеному пункті перебиті всі комунікації.
Однак, зауважують, обстріли й холод – ніщо в порівнянні з тим, що їм довелося пережити під час окупації. Микола з родиною переховувався у підвалі.
"Тяжко, страшно було, але виживали. Маленькі дітки були – рік, три і сім – з нами були теж. Ховалися ми всією родиною, були в цьому підвалі. Обстріли бувало по-різному, бувало і 5, 6, 7 пострілів, до десятка. Ми, бувало, і годину сиділи, потім виходимо, тут сирість, не будемо ж увесь час тут сидіти", – сказав Микола.
У багатоповерховому будинку, де живе Надія, повибивало всі вікна. Були тяжко поранені й загиблі.
"У мене у будинку, коли розстріляли з повітря, жінці, в першій квартирі, відрубало ноги. + І ще одному ногу відірвало, в одного артерію перебило, не було кому зупинити. Ми от коли сиділи, і зі своїми медиками рахували – до десятка. І то якби на місці тут була медична допомога, їх просто можна було б врятувати. Не було, і не пускали", – розказала Надія.
Окупанти поводилися як нелюди, продовжує розповідь Надія. Грабували, розстрілювали цивільних.
"Була одна сім’я, де розстріляли. Чоловіка і жінку. Якраз вранці… Вони живуть двір у двір з мамою, мамі було 75 років, вони тільки вранці вийшли з букетами, з подарунком привітати маму з 75-річчям. І він перший вийшов, і його з автомата, а її вже другу на порозі... У матері на очах. А яка причина, не можу вам сказати. Цивільні, ні з чим не пов’язані були", – розказала Надія.
У місцевої жительки Лілії Тарасенко під час окупації зник син.
"Вийшов з дому, була комендантська година. Пішов навпроти в укриття свічку попросити. Вийшов з будинку пів року тому, 22 березня, не повернувся. Може його десь відвезли у Донецьк, може, десь у Крим завезли, а може і розстріляли, не знаю", – говорить вона.
Місцеві жителі кажуть: після звільнення вони нарешті знову відчули себе вільними людьми.
Надія розповідає, як у Високопілля заходили українські війська.
"Встали вранці – йдуть наші. Спочатку думаю, що за натовп такий йде. Ближче підходять – о, в руках тримають наш прапор український! Підходять, і відразу питають, де його можна повісити. Спочатку я не повірила, думаю, може перевдягалися. "Хлопчики, ви наші?". "Наші, наші". Боже, яка це радість була! Я бігом на велосипед, і бігом усіх своїх об’їздила, повідомила, що вже наші зайшли. Це… Я не знаю, як це сказати… Вільно - так, відразу якось так", – зазначила Надія.
Що відомо
- Українські військові звільнили Високопілля на Херсонщині на початку вересня. Зі слів місцевих, відомо про щонайменше 13 людей, які загинули під час окупації, трьох з них розстріляли російські військові.
- Після звільнення Високопілля поліцейські фіксують там численні факти мародерства російськими військовими, які обкрадали будинки та забирали автомобілі, мототранспорт й велосипеди місцевих жителів. У селищі майже не залишилося вцілілих будинків, все або знищене обстрілами, або пограбоване військовими РФ.
Читайте також
Проєкт трибуналу для РФ, завершення "референдумів". 216-й день війни. Онлайн
Джерело – Суспільне