70-річний Василь переїхав з родиною на Дніпропетровщину з тимчасово окупованої Качкарівки, що на Херсонщині. Чоловік розповів Суспільному: до останнього не хотів покидати рідну домівку, однак повинен був рятувати сина — його кілька разів побили російські військові.
"Здали, що син мій служить. І почали меншого сина бити. Два ребра зламали йому, і електрошоком. Він прийшов, почав плакати, і ми на наступний день виїхали", — розповів Василь.
Окрім знущань, в окупованому селі були проблеми з медикаментами. Гуманітарна допомога, яку привозили росіяни, складалася здебільшого з українських продуктів.
"Фактично вони привезли консерву, а інше — все наше, українське: гречка, рис, борошно, тушонка, масло", – розказує переселенець.
Частину засіяних полів, каже Василь, спалили. Зокрема, поля з рапсом. Ще частина — залишилася нескошеною.
З окупованого села родина чоловіка разом із іншими переселенцями спочатку виїжджала машиною до Берислава. У Бериславі сідали на автобус і далі їхали через Запоріжжя.
"Каховську ГЕС ми проїжджали, вона майже була розбита. Перед ГЕС нас перевірили. У Василівці ми перебували три доби, ночували у лісосмузі", – каже чоловік.
На четверту добу їм все ж таки вдалося продовжити шлях.
"Ми проїжджали, дивилися у вікно, то там стояв автобус, перевертали все. У кого татуювання — герб України, то виводили і вирізали по живому", – розказує Василь.
За його словами, виїхати вдалося приблизно 50 жителям, інші залишилися в окупації. Зараз родина чоловіка живе в одному з центрів для переселенців у Кривому Розі. Найближчим часом мають оселитися у приватному будинку або квартирі.
Читайте також
Евакуюють маломобільних та документують воєнні злочини. Як працює організація "Восток SOS" у Дніпрі
За тиждень на Дніпропетровщину з "гарячих" точок прибули 5 тисяч людей
"Тікав під обстрілами з окупації". Історія волонтера, який виїхав до Дніпра з Лисичанська
Джерело – Суспільне
