
Чоловік Олени Олександр разом із чотирма дітьми та тещею виїхав на Дніпропетровщину після того, як дружину та її брата Олега російські військові взяли в полон. У 2024 році їх засудила окупаційна влада за держзраду.

"Вони забрали спочатку нас усіх трьох. Її брата, мене і її в машину. Повезли в інше село. Там провели бесіду, подивилися телефони, замотали нас скотчем, наділи пакети на голову і покатали ще по селу", — розповів переселенець.

Олександр додав: його відпустили. Тоді чоловік востаннє бачив дружину та її брата.
"На третій день, як вони зникли, ми зверталися до їхньої влади, щоб допомогли. Нам сказали сидіти мовчки, бо заберуть і мене, і дітей. Про них не було майже пів року жодної звістки, до травня 2024 року. Тоді вони виклали в телеграм-каналі зізнання дружини. Ну а зараз вона в Чонгарі сидить в СІЗО, їй дали 12 років за держзраду", — зазначив Олександр.

Валерій, батько Олени та Олега, розповів: дітей засудили на тимчасово окупованій території Херсонщини. Донька й досі там, а сина перевели до іншої колонії. Куди саме — рідні не знають.
"Знаєте, на все б пішли, якби була можливість викупити їх. Спочатку це було щось страшне, маленька Кірюшка (донька Олени, — ред.), ми колись до них прийшли, вона бере іграшковий телефон і дзвонить зі сльозами, це не передати: "Я за тобою скучила, де ти?" — сказав чоловік.

Ще один син Валерія та Людмили, Олександр, воював з 2014 року. У лютому 22-го він зник безвісти під Бахмутом.
Суспільне Дніпро