Руки ще трусяться, коли я сів на кухні і вирішив нагадати всім, а може і собі в першу чергу, хто живе на лінії фронту, що ми не маємо втрачати пильність, хоч і звикаємо до небезпеки, але витісняємо її в фонове мислення, бо постійно бути на чеку насправді дуже втомлює і ми автоматично хочемо позбутись цих витрат енергії.
Щойно, повертаючись із прогулянки із Руді, буквально вже повертаючи з поля у свою вулицю, я почув FPV-шку, і повірте, цей звук я не сплутаю – він наближається, посилюється швидко, він різкий, часто може змінювати динаміку обертів двигунів, півтори секунди і ми вже під деревом, невеликим, якоюсь вишнею, але бігти, чи лишатись на дорозі – не можна – притискайся до стіни, сідай під дерево, кущ, машину, що завгодно має прикрити, тобто сховати, тебе від зору оператора.
Цього разу я гуляв без книги, останнім часом я використовував один навушник – це давало мені ілюзію, що я вчасно почую, встигну відреагувати, “ну а як же? я ж вже так робив і все було добре…” – говорить підсвідоме. Але ні! Якщо не сталося нічого десять разів підряд, це не означає, що не станеться на одинадцятий. Я втратив пильність, зробив висновки.
***
Прокидаюсь і одразу гортаю стрічку чи всі друзі на зв’язку.
Кажуть сьогодні наймасованіша атака за весь час великої війни.
Кожен раз повторюю своє – головне щоб всі були живі.
***
Я не можу назвати себе театрознавцем або кінознавцем, але люблю писати рецензії на вистави та фільми. Правда, нечасто випадає нагода. Зараз вона є. Вийшов у прокат фільм “Каховський об’єкт”, який дуже-дуже-дуже опосередковано, але має відношення до Херсонщини, де я жив і працював з 2014 року, та й зараз, вимушено перебуваючи за межами области, продовжую працювати для неї як журналіст херсонського видання.
Не можу сказати, що фільм “Каховський об’єкт” мені сподобався. І не тому, що це – горор (точніше, зомбі-горор), до яких я рівно дихаю. Справа в іншому .
Дуже хотілося б, щоб події на Херсонщині за час, починаючи з 24 лютого 2022 року, стали б основами сюжетів хороших фільмів. Херсон і Херсонщина заслуговують на це. В місті і в області за ці роки відбулося чимало подій, гідних, як на мене, стати основами кіносценаріїв.
Але поки що ми маємо лише горор категорії В, тобто – для невибагливої аудиторії.
Сподіваюся, “Каховський об’єкт” – той самий невдалий “перший млинець”, після якого все ж буде щось достойне.
***
Лєксандрсєргєєвіч у самому серці Одеси, яка вже дуже побита російськими обстрілами. І всюди-всюди – російська мова… Йшов четвертий рік від повномасштабного вторгнення. Пишу не для срачу. Просто те, що трігернуло мене, як людину з Херсонщини, 73% якої у глибокій російській окупації. Ох, небезпечні ці загравання з пушкіними, воронцовими, всім тим, що небрати хочуть захищати за межами своєї імперії.
***
Про будь-яку велику “шишку”, яка вмерла на росії, можна сказати: “Пішла епоха. Пішла – і по*іг.
***
Восьмирічному хлопчику, який учора вдень потрапив під російських обстріл у Центральному районі Херсона, зробили операцію – ампутацію ноги.
Джерело – Гривна