Анжеліка Байбак – журналістка. Вона виросла в селі Широка Балка Станіславської громади, а після 18 років переїхала до Херсона, де здобула вищу освіту, працювала редакторкою новин. Про окупацію в рідному селі, зруйновану батьківську хату та обстріли Анжеліка розповіла проєкту «Свій дім».
«Жах просто відклався на тиждень»
«Я сама писала ці новини про концентрацію російських військ на нашому кордоні, але до останнього не вірила, що вони наважаться на повномасштабне вторгнення. Повідомлення в західних ЗМІ, які писали про “атаку о 3 годині ночі 16 лютого” звучали як новини з паралельного світу. Коли цього не сталося – я навіть жартувала про їхню достовірність. Проте, по факту, жах просто відклався на тиждень», – згадує медійниця.
Напередодні повномасштабного вторгнення РФ Анжеліка разом із хлопцем поїхали до батьків у село. Зранку 24 лютого 2022 року дівчині подзвонила подруга з повідомленням, що почалася війна.
Анжеліка Байбак та будинок її батьків у селі Широка Балка
«Ми планували повернутися до Херсона, проте події розвивалися настільки динамічно, що від цієї ідеї довелося відмовитися. Ми вирішили залишитися в селі. Так пройшов майже місяць під постійними обстрілами та вибухами, а 22 березня армія РФ увійшла до Широкої Балки. Спочатку вони рухалися до Миколаєва, однак, коли це не вдалося, то вирішили зайти в навколишні села».
Наступні 8 місяців Анжеліка з родиною провели в окупації. Перші 2 місяці були найважчими, каже вона. Магазини швидко опустіли, бо люди все розкупили, а окупанти не завозили продукти.
«Їхня “гуманітарка” на 90% була простроченою: тушонка п’ятирічної давнини, борошно з черв’яками. Нам пощастило, що ми були в селі – рятувала консервація та город. Люди самі мололи зерно та ділилися запасами одне з одним. Після того як росіяни впровадили свою “адміністрацію”, почали привозити продукти з окупованого Криму та лівобережжя області. Розрахунок йшов в гривнях, але ціни були за їхніми стандартами. Тобто, якщо щось коштувало 400 рублів, вони просто ставили таку ж ціну в нашій валюті».
Також окупанти проводили фільтрацію: обшукували будинки, викидали речі, перевіряли телефони та шукали проукраїнських громадян.
«Синьо-жовті прапори малювали навіть на картоні»
Про те, що ситуація на полі бою змінилася на користь ЗСУ, Анжеліка з родиною зрозуміли ще влітку 2022 року:
«Саме тоді наші армійці отримали реактивні системи залпового вогню Himars. Російські бази та склади почали точково горіти по всьому окупованому правобережжю області. З серпня 2022 року вже було відчуття, що от-от нас звільнять. Проте довелося ще чекати кілька місяців – ЗСУ почали з Харківщини. Остаточно ми відчули наближення свободи, коли наша армія почала бити по Антонівському мосту – 19 жовтня росіяни оголосили свою евакуацію на лівий берег. А згодом вони почали підривати лінії електропередач та газопостачальні труби. Це вже були очевидні дії перед відходом».
Боїв за Широку Балку не було – окупанти просто зібрали речі, причому не тільки свої, та виїхали. День звільнення Анжеліка запам’ятала на все життя.
«Ми поїхали в Херсон, щоб заправити газові балони, оскільки в нас не було газопостачання. Ми сиділи без газу та світла, а вже наближалася зима. На АЗС довелося простояти цілий день, бо в місті теж не було комунікацій, все працювало на генераторах. Коли їхали назад, то біля села Білозерка, а це приблизно половина шляху до нашого села, ще стояли росіяни, але це був їхній останній блокпост. А коли доїхали до Станіслава, я побачила, що стоять якісь військові. Спочатку не зрозуміли, хто це. А потім розгледіла жовту стрічку та шеврон Національної гвардії України. У мене був шок та сльози на очах. Я навіть думала, що, можливо, це перевдягнуті диверсанти. Проте ні – це було довгоочікуване звільнення».
Коли Анжеліка повернулася до Широкої Балки, то побачила місцевих, які зустрічали українських бійців:
«Ми знайшли синьо-жовті прапори – хтось намалював їх просто на картоні, а в когось були заховані вдома», – пригадує вона.
Одразу після відступу окупанти почали масовано бити по Херсону, тому повернутися туди дівчина не могла. Наступний місяць вона була вдома в селі, яке згодом теж почали обстрілювати.
«У 2023 році я влаштувалася на роботу на 24 Канал – мені були потрібні стабільний зв’язок та інтернет. Тому ми з хлопцем переїхали до сусіднього Миколаєва й вже 2 роки живемо тут, а батьки тоді залишилися в селі на Херсонщині».
«Дрон влетів прямо в кухню, де сидів тато»
У 2024 році ситуація в Широкій Балці погіршилася – ворог почав майже цілодобово запускати дрони з окупованого лівобережжя.
«Я приїжджала додому дуже рідко – здається, лише двічі за весь час. Жити там стало неможливо: окупанти почали полювати на місцевих та їхній транспорт. Якщо в когось у дворі стоїть автомобіль, то він автоматично ставав мішенню. Взагалі вийти на вулицю було майже нереально – артилерія, міномети, РСЗО з касетними боєприпасами й постійні дрони».
Анжеліка наполягала на тому, щоб батьки переїхали до неї. Вона знайшла будинок в оренду біля Миколаєва, підписала договір із власником і чекала на рідних.
«Вони планували виїхати в понеділок 17 березня 2025 року, проте в п’ятницю ввечері в наш будинок влетів дрон – прямо в кухню, де на той момент сидів тато. Він пробив дах та стелю, від вибуху вилетіли вікна та побило двері. Мама встигла сховатися. Батькам неймовірно пощастило – навіть не зачепило, лише налякалися».
Ворожий дрон влетів прямо в кухню…
Наступного дня батьки виїхали до Миколаєва. Більше ніхто з родини додому не повертався. Наразі батьківська оселя стоїть фактично без даху, її постійно затоплює. Сусідів, які могли б розповісти про стан будинку, немає, адже через небезпеку більшість людей виїхали. Якби не постійні обстріли, каже дівчина, то батьки б поїхали туди й почали відбудову. Але зараз Широка Балка – це червона зона.
Обидва зруйновані будинки родини в селі Широка Балка
Цей будинок родини – не єдиний, пошкоджений росіянами. За тиждень до цього обстріли зруйнували житло бабусі Анжеліки. Жінка не постраждала, бо родина ще раніше вивезла її з села за кордон.
«У неї цегляний будинок, який збудував мій дідусь з бабусею приблизно в 1975 році. Наразі там вибиті вікна. Бабуся постійно була в літній кухні, бо там є підвал, де вона ховалася. Саме туди й було влучання, там все вигоріло. Також згорів гараж».
Анжеліка зафіксувала пошкодження батьківської хати в «Дії». Також вона має намір подати заявку до Міжнародного Реєстру збитків.
Головне фото: wikimapia.org, фото в тексті: sviydim.media
Джерело – Гривна
