Щодня Анна Карпенко приходить на місце, де стояв її будинок. 23 грудня 2023 року під час атаки російських військових Херсона будівля була зруйнована, батько загинув. У руїнах дівчина намагається відшукати пам’ятні для родини речі. Після обстрілу живим лишились лише два коти та собака.Зараз замість будинку руїни. Цей будинок, розповідає Анна Карпенко, її батьки придбали у 1986 році. Тут вони жили майже 40 років. 23 грудня 2023 року під час ракетної атаки на місто, оселя була зруйнована, батько дівчини загинув. Йому було 70 років.
"Миттєво загинув. Тобто всі ті сім годин, які його витягали, йому то вже було без різниці. Він вже лежав мертвий. Все тут горіло, все місто бачило цю заграву. Її не гасили десь до першої години ночі. Він не гасився. Бо треба було всі вентиля поперекривати, все інше. І як мені розповідали наші люди — ніхто з них не постраждав, тільки контузії були. Вони одразу, як прилетіло, побігли, тут і поліція приїхала, патрульні. Вони побігли в хату, вони знали, що тут тато. Вони сподівалися, що його врятують, вони кричали — він не реагував, тільки от собака скавчав", — згадує дівчина.
Вирва після ракетної атаки РФ на місці знищеного будинку, Херсон, 6 лютого 2024 року. Фото: Суспільне ХерсонДо повномасштабного вторгнення жила і працювала за кордоном, розповідає Анна. Повернулась у Херсон доглядати за батьком. Коли місто почали обстрілювати російські військові — виїхала, але періодично поверталася додому.
"Всі кажуть, що у нас найнебезпечніший район по всьому місту. Але в минулому лютому у нас у два будинки прилетіло. Але ми були не тут, а в лікарні. Нам просто пощастило, що у сусідки на третьому чи на четвертому був старий снаряд — він не розірвався у неї у квартирі. А цього разу уже не пощастило. Татові не пощастило, він загинув, але він хоча б швидко. Він не мучився, не страждав. Я то жива, але як я жива? Реально — я вбита. Мені треба далі з оцим всім жити, треба з цим щось робити", — говорить Анна.
Швейна машинка на місці знищеного будинку, Херсон, 6 лютого 2024 року. Фото: Суспільне ХерсонБудинок Анни не підлягає відновленню. Дівчина подала заяву на виплату компенсації за втрачене житло.
"Я подала, але мені сказали, що десь через пів року, як я вступлю в права власності з тим єВідновленням. Допоки у нас будуть бойові дії, грошей на матеріали для будівництва або, щоб сам відбудовував — ніхто не виділить. Я сьогодні сама була у ЦНАПі. Мені сказали, що допоки зона бойових дій, не буде приїздити комісія", — сказала херсонка.
Залишки знищеного авіаударом РФ будинку, Херсон, 6 лютого 2024 року. Фото: Суспільне ХерсонЗараз Анна у Херсоні. До батьківського будинку приходить щодня.
"Приходиш сюди і буває щось знайдеш. Ну по суті думаєш, то дрібниця — якісь домашні капці, якісь його окуляри, в яких він дивився телевізор. Але ти знаходиш, для тебе це цінно, ти його забираєш з собою. Наші сучасні фото всі згоріли, бо вони були у нього в кімнаті. Але ж старі фото — їх молодості батьків, коли ще навіть я не знала і дитинство, я повитягувала", — розповіла Анна.
Уламки будинку розкидані після російської атаки 23 грудня 2023 року, Херсон, 6 лютого 2024 року. Фото: Суспільне ХерсонСобаку і двох кішок, які вціліли під час обстрілу, Анна перевезла до Львова, де тимчасово проживає.
"Звичайно, коли їх забирали, вона в сусідів була, коли я приїхала, вона рвалася сюди і скільки ми тут були, вона рвалася сюди на цей будинок. І вона не розуміє, де дівся тато. Йде чоловік дуже схожий на нього, візуально по роках — вона до нього біжить. Думає, що то він. Тобто вона досі не розуміє, що він загинув", — розповідає дівчина.
Коли у Херсоні стане безпечно, на цьому місці Анна Карпенко планує побудувати новий будинок.
Суспільне Херсон
