Анна та Іван (Фото:особистий архів героїні)Анна та Іван мріяли про власне житло у Львові. Три роки тому їм вдалося це бажання втілити в реальність. Однак так склалися обставини, що у 2021 році вони повернулися до рідного Херсона. Згодом прийшла війна.
"Ми любили проводити час разом. Знаю, це рідкість, але чекали вихідних, щоб всією гурьбою відправитись в подорож або просто поблукати містом. Щовечора зустрічали чоловіка з роботи та гуляли парком. Це була наша сімейна традиція.
24 лютого, коли в аеропорт в Чорнобаївці вперше “прилетіли” російські ракети, одразу вирішили виїхати з міста. Неподалік Миколаєва автівка зламалася. Ми там її і залишили, а до міста пішли пішки - приблизно 15 кілометрів. Окрім дітей, з нами були ще три собаки, кролик та папуга", - розповідає жінка.
З Миколаєва до Львова їхали автобусом. Найважче було перевозити собак — їх троє і вони дуже великі. Спочатку водій автобуса відмовлявся транспортувати їх, але на благання жінки все ж таки погодився. За 27 годин нарешті прибули до місця призначення.
Чоловік одразу записався до лав територіальної оборони міста Львова, а згодом — долучився до ЗСУ.
На передову Іван вирушив ще на початку червня 2022 року. Він воював на Харківському напрямку, неподалік кордону з Росією, постійно залишаючись на зв?язку з коханою. 12 червня Анна більше не почула голосу чоловіка, а через кілька днів прийшла звістка про його смерть — в позиції влучила ворожа ракета.
Іван мав право не йти на війну, бо був батьком трьох дітей і мав маму з інвалідністю. Попри це, відчував своїм обов?язком захищати рідну землю.
Травма від втрати завдала глибоких ран як Анні, так і дітям, тому першочергово їм була потрібна психологічна підтримка спеціалістів, які вміють працювати з втратами. Таку допомогу, а також фінансову, юридичну і гуманітарну сім'ї надав БФ «Діти Героїв».
Це організація, яка працює з дітьми, що втратили одного або обох батьків внаслідок війни. Допомога надається в багатьох напрямках — від відновлення житла до освітніх курсів, і триває до повноліття дітей. Під опікою фонду вже 4234 дитини.
Зараз Анна з дітьми залишилась у Львові, де старші пішли до школи, а молодша — до садочка. Вони полюбляють шахи та карате, тому відвідують додаткові тренування.
Діти власноруч облаштовують свої кімнати. Анна продовжує займатися собаками, доглядає їх. Одним словом, втілює спільні із чоловіком мрії. Адже війна та смерть ніколи не зможуть зруйнувати їхнє кохання та стерти спогади про неймовірні щасливі роки, проведені разом. Іван продовжує жити: у їхніх спільних дітях, спогадах та мріях, — ділиться жінка.
Родина сподівається на перемогу України та якнайшвидше закінчення війни. Анні дуже боляче спостерігати за тим, як на кладовищі, де похований її чоловік, з кожним днем збільшується кількість могил українських захисників. Але жінка не втрачає надії - зокрема й на те, що її рідний будинок в Херсоні вистоїть, попри постійні обстріли ворога.
"Опускати рук ніхто й не думає. Я просто так не здамся! Мій чоловік пішов на війну заради того, щоб ми з вами жили повноцінно. Я продовжую розвиватися. І дітей потрібно підіймати на ноги! В мене немає інших варіантів, окрім постійної боротьби над своїми слабкостями", - каже Анна.
НВ
