Про те, що треба нарешті колись дістатися до єдиної в Україні (та й однієї з найбільших у Європі) напівпустелі, побувати в Асканії, на Рожевому озері, побачити Станіславський каньйон під Херсоном, ми торочили вже останні кілька років, але все ніяк не випадало. І от коли настав тотальний помаранчево-червоний карантин, а жовтенькою залишилася тільки Херсонщина, ми взяли квитки і чкурнули. У планах було кілька днів на Херсон, Олешки, Станіслав, а решта – як вийде.
Одразу скажу кілька слів про добирання до Херсона. Ідеальним варіантом у нинішній ситуації може бути хіба що авто, бо при всіх труднощах це найбільше гарантує безпеку. Якщо їдете потягом, найкраще мати перевірене товариство з чотирьох осіб або викупити ціле купе. Звичайний “швидкий” долає відстань від Києва до Херсона більш як за 12 годин, Інтерсіті – приблизно за 8. І звісно, якщо в купе ви не самі чи подорожуєте плацкартом – жодна маска за такий час, мабуть, не зможе стовідсотково вберегти від вірусу. Тим більше, що на вході до вагонів у Києві (як і на зворотній дорозі в Херсоні) навіть ніякої температури чомусь нікому не міряють, тож здорові, хворі й руді – всі їдуть разом.
Але якщо ви здорові й щасливо дісталися Херсонщини – вперед за враженнями, вимкніть гаджети і не дивіться в телевізор, бо природа цього краю дивовижна.
Хоча ні, один гаджет таки знадобиться – фотоапарат або смартфон, щоби робити світлини.
А от про Херсон розповім докладніше.
ЯКА ПУСТЕЛЯ З’ЇЛА ТРОТУАРИ?
Хто й коли був у Херсоні, скажіть – як давно ви бачили там нормальні тротуари? У мене таке враження, що їх нема вже десятиліття. Та й дороги загалом не дуже, але тротуари – просто жах. Навіть у центрі. От звертаєте ви з центрального проспекту Ушакова в будь-яку бічну вулицю – і за кілька метрів нормальний тротуар буде лише біля магазинів-кафе-ресторанів чи перед приватними будинками, власники яких самі ж цей тротуар і поклали. А на тих ділянках, за які лише муніципалітет відповідає, – суцільні ями, калюжі, діри.
КУЛЬТУР-МУЛЬТУР
Із трьох херсонських музеїв, до яких ми хотіли (краєзнавчий, літературний, художній), вдалося потрапити тільки в краєзнавчий, бо літературний і художній були зачинені на ремонт.
А на будівлі першої в краї Просвіти – скромна дощечка меморіальна, про козаків якось теж ніде, крім музею, не побачили ми.
Ой-ой! Як сильно мені хотілося витратити кілька сотень на якісь місцеві херсонські спеціалітети чи сувеніри, нічого з того не вийшло. Ну, добре, бекмес – продукт сезонний, нема його зараз, нехай, хоч це ж консервація, міг би й достояти. Але в магазинах нема ні місцевих крафтових сирів, а їх же виробляють, ми самі проїжджали повз якісь козячі ферми, ні навіть дурнуватих банальних сувенірів із кавуном як херсонським символом. Нема нічого, крім якогось китайського непотребу – вза-га-лі. Люди! Та в центрі на кожній вуличці має стирчати, лізти у вічі туристам якась сувенірка – з крамничок і яток, звідусіль.
А продавець центрального супермаркету на питання, чи нема у вас сирів місцевих виробників, не повинен здивовано-зневажливо перепитувати: "А місцевих – це херсонських, чи яких?" Ні, блін, китайських і польських. Чомусь у київському "Сільпо" нормально може собі продаватися якась вінницька чи хмельницька моцарела, та й у Херсоні продаються товари львівських, одеських виробників, то чого ж не місцевих? Єдиний спеціалітет, який ми знайшли – коньяк "Таврія". Може, ще вина є, якщо добре пошукати, але не в супермаркетах.
Ми дісталися Херсона саме зараз, бо він був єдиний у жовтій зоні. Я не знаю, чому. Може, хтось таки працює, наприклад, медики. А ще тут у магазинах продавці звертаються з проханням "поправити маску" до тих мудрагелів, у кого вона на підборідді. І не обслуговують, поки воно таки не поправить.
Величезною руйнацією моїх особистих негативних стереотипів у Херсоні стало те, що цей регіон – зовсім не тотально російськомовний, тут чути українську мову на вулицях міста і в селах, тут відповідають українською, коли ти звертаєшся нею, найчастіше так робить молодь.
А ще в Херсоні багато симпатичних, цікавих і атмосферних кав’ярень, барів, кафетеріїв, ресторанів, де вас погодують смачно і недорого. І їм варто робити промо.
Ірина Мамчур, Укрінформ
