31 жовтня у селі Новорайськ Бериславського району поховали старшого сержанта 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Білецького Михайла Старостіна. Чоловікові було 30 років.Михайло Був спокійним, дуже урівноваженим, ніколи не панікував. – розповідає товариш по службі Олександр Куса. Він служив із Михайлом 2 роки.
"Таких людей, як він, треба снайперами ставити. Це людина, реально, золоті руки. Всі позиції свої, бліндажі, він робив як для бога. На нього покладалися офіцери. Йому не потрібен був наказ. Йому треба було сказати: «Мішань, виручи». Він інколи не відмовляв".
Михайло Старостін з 2010 року служив у Криму. Разом з ним 2014-го звідти виходив Дмитро Глова. Позивний у Михайла був «Тихий». Про смерть побратима дізнався вранці 30 жовтня.
"Ніколи ні на кого не кричав. На рейсі могло бути важко, тоді він міг спокійно з посмішкою сказати, що треба зробити. Знаю його близько 8 років. Жодного разу не бачив, щоб він на когось кричав. До сих пір не віриться. Будемо вертатися назад якось. Він завжди буде з нами там".
Класна керівниця Михайла Алла Суха говорить, що він був надзвичайно добрий і дуже працьовитий.
"Наприклад, прибираємо ділянку. Півділянки робить клас, а півділянки – Міша. У нас була на Андрія вечірка. І витягували, кому який хлопець попадеться. І ось одній дівчинці попав Міша. І всі: ой, як ми тобі зазадримо, бо Міша такий працьовитий і дуже добрий. Мені так боляче. Це така дитина".
Михайло мріяв стати військовим, - розказала Ірина Регеда, яка була його класною керівницею в 11 класі, а нині директорка Новорайського опорного закладу повної загальної середньої освіти
"Він тоді ще був завзятим хлопцем. Пам’ятаю їхні "А ну- ка парни!", як вони вибороли перемогу в учнів паралельного класу. Як він міг товаришувати! Його дуже любили і хлопці, і дівчата в класі".
"Він, дізнавшись, що приїхали з Херсона, підійшов до нас і каже: " А я з Херсонської області. З Бериславського району". Звідки саме? З Новорайська. І ми так тепло поспілкувалися з ним. Зустрічалися ще кілька разів. Привітний, веселий був".
Михайло Старостін загинув підчас ворожого обстрілу близько опівночі, 29 жовтня, поблизу селища Водяне. Підполковник, командир батальйону морської піхоти Віктор Сікоза прослужив разом з Михайлом 10 років. Бачився із загиблим три дні тому.
"Усі кар’єрні сходинки від командира взводу до командира батальйону прошов разом з Михайлом. Михайло від матроса навідника оператора БМП-2 до головного сержанта взводу. Ми все пробили разом".
У Михайла залишились мати, дружина і троє сестер.
UA:Херсон
