Такі слова сьогодні було чути біля могили нашого Героя - старшого прапорщика Сергія Стадника. Вже шість років, як ми можемо лише згадувати його подвиг. Він є прикладом для наступних поколінь бійців та стимулом для товаришів по службі продовжувати боротьбу з ворогом. А для мами, дружини та доньки, Сергій залишиться непоправною раною в серці.
13 серпня 2014 року, під час виконання завдань на блокпосту поблизу села Успенка Донецької області Сергій Стадник потрапив під мінометний обстріл найманців та отримав травми несумісні з життям. Дружині та доньці вручили посмертну нагороду для полеглого Героя - орден «За мужність» III ступеня.
Тому, в цей день, рідні та близькі, а також знайомі загиблого прийшли до його могили, аби вшанувати пам'ять та покласти до пам'ятника квіти.
"Кожне втрачене в бою життя - це непоправний біль, з яким ми йдемо далі і продовжуємо боротьбу, аби подвиг загиблих не був марним, - звернувся до присутніх заступник командира військової частини по роботі з особовим складом майор Микола Воробйов, - Сергій був з людей, які не обирають легкий шлях та не опускають руки перед складнощами. В підступному бою ворог залишив нас без хороброго друга, а родину без чоловіка та батька. Але ми братимемо приклад з Сергія та продовжуватимемо його справу з пам'яттю у серці".
Під час пам’ятного заходу, капелан військової частини протоієрей Юрій Курило провів молебень та закликав інших помолитися за душу загиблого Героя.
