День Незалежності України - велике свято, яке ми відмічаємо вже 29-й рік поспіль. Але незалежність нашої держави має надвисоку ціну - життя Героїв. Це завдяки їм Україна не перейшла до рук ворога та не втратила суверенітет. Завдяки постійній боротьбі на Східному фронті, бойовій готовності та незгасаючій енергії патріотів, діти та просто мирні громадяни можуть насолоджуватись свободою. Вони можуть без страху тримати Державний Прапор та гучно співати Державний Гімн. Адже Герої кожної миті готові віддати своє життя за ці маленькі, але важливі для державності миті.
Сьогодні, 24 серпня, рівно 6 років минуло з того часу, як трагічно загинув наш побратим, гвардієць військової частини 3056 Максим Баранов. Це день, коли "Іловайський котел" забрав не одну сотню життів наших воїнів - борців за незалежність.2009 року Максим закінчив загальноосвітню школу у селищі Сиваському, потім здобув професію будівельника у професійному училищі. Був призваний на строкову військову службу, яку проходив у 9-й окремій бригаді Кримського територіального командування (м. Сімферополь). Він змалку обожнював тварин, тому охоче зголосився пройти курс підготовки у Навчальному центрі м. Золочів, Львівської області, де здобув спеціальність кінолога. Згодом продовжив службу за контрактом, перевівшись до херсонського окремого батальйону Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
До ротації в зону бойових дій, Максим проходив службу у складі кінологічного підрозділу частини. Серед нинішніх гвардійців кінологів є багато тих, хто добре пам'ятає загиблого, як світлу та віддану справі людину. Один з них - прапорщик Дмитро Бурсов, він поділився своїми спогадами про спільну службу та трохи розповів про Героя."У 2014 році Максим перевівся до нас з Криму та продовжив службу інструктором-кінологом. Через короткий проміжок часу ми з ним та іншими побратимами поїхали на ротацію до зони проведення антитерористичної операції. Це був дуже важкий місяць, адже ворог здійснював постійний наступ. Ми тримались, але найскладнішим був вихід з оточення".
Дмитро згадує, як вони з Максимом рухались в одній автівці колоною вздовж поля та потрапили у засідку бойовиків.
"Сидячи в кузові ми почули гучний тріск. Це ворог почав вести прицільний вогонь з різних напрямків по всіх машинах. Максим виходив останній і в цей момент в нього потрапила куля. Він загинув майже на місці, тільки встиг відтягнутись до найближчого колеса".
Новонароджений син 22-річного Максима Баранова так і не зміг знову опинитись в батькових люблячих обіймах. Його батько заплатив найвищу ціну за свободу України.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Ми продовжуватимемо боротьбу, аби подвиг Героя був не марним. Аби його син та інші українські діти не мали страху, а могли жити вільно в своїй незалежній державі.