На Херсонщині намагаються легалізувати діяльність колишньої УПЦ КП через громадську спілку

Зображення: Мост

У Херсоні зафіксовано спробу легалізації осіб, пов’язаних із залишками Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), яка вже не існує. 6 квітня 2026 року Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України зареєструвало Громадську спілку «Херсонський єпархіальний координаційний центр православних громад». Формально ця структура не є релігійною організацією, а громадським об’єднанням, що діє на підставі Закону України «Про об’єднання громадян». Однак, аналіз її засновників, керівництва та статутних цілей вказує на те, що нова спілка фактично функціонує як єпархіальне управління неіснуючої в юридичному та канонічному сенсі Херсонської єпархії УПЦ КП.

Спроба обійти законодавство

Спілка була заснована 24 березня 2026 року. Її засновниками стали структури та особи, що безпосередньо пов’язані з групою прихильників Почесного Патріарха Філарета. Ці прихильники після створення Православної Церкви України не погодилися з ліквідацією УПЦ КП як окремої церковної структури.

Серед засновників нової спілки:

• Громадська спілка «Сумський єпархіальний координаційний центр православних громад»
• Релігійна громада «Михайло-Архангельської Української православної церкви Київського Патріархату»
• Парафія Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП у Херсоні
• Громадська організація «Сумська православна духовна семінарія»

Очолив новостворену спілку Іван Ковалюк, який у статуті зазначений як «Правлячий Архієрей». Ця деталь фактично свідчить про те, що громадська організація використовується як аналог церковного адміністративного органу.

Після отримання Томосу та створення Православної Церкви України 15 грудня 2018 року, УПЦ КП припинила своє окреме існування, увійшовши до складу нової Помісної церкви. Спроби Патріарха Філарета відновити УПЦ КП блокувалися Міністерством юстиції та не знайшли підтримки в українських судах. Саме тому прихильники відродження УПЦ КП намагаються обійти Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», щоб легалізувати свою діяльність, використовуючи альтернативні форми без офіційної реєстрації релігійної організації.

Від конфлікту до паралельної ієрархії

Ключовою фігурою херсонського представництва УПЦ КП є ігумен Михаїл (Микола Ковалюк). Він є випускником Московської духовної семінарії та академії. Тривалий час ігумен Михаїл служив у Курській і Воронезькій єпархіях Російської православної церкви. У 1997 році його перевели до Херсонської єпархії УПЦ МП, а вже у 1999 році він перейшов до УПЦ КП і очолив Покровський храм у Херсоні.

14 грудня 2020 року неканонічний Архієрейський собор УПЦ КП проголосив 61-річного ігумена Михаїла «єпископом Херсонським і Таврійським». У відповідь на це керуючий Херсонською єпархією Православної Церкви України єпископ Никодим виключив його з кліру ПЦУ «за участь у розкольницьких антицерковних діях». Фактично з цього моменту на Херсонщині розпочалися спроби формування паралельної церковної структури на чолі з Почесним Патріархом Філаретом, яка претендувала на спадкоємність УПЦ КП, але не визнавалася ані державою, ані світовим православ’ям. 2 лютого 2022 року проти ігумена Михаїла (Ковалюка) та інших ієрархів УПЦ КП, «які безпідставно привласнили собі архієрейські титули та вчинили інші численні публічно засвідчені злочини проти канонічного порядку та церковної єдності», Священний Синод ПЦУ розпочав церковний суд.

Боротьба за спадщину Філарета

Попри втрату реального впливу ще за життя, Патріарх Філарет залишався символічним центром тяжіння для духовенства та мирян, невдоволених створенням ПЦУ під зверхністю Константинопольського патріарха. Митрополит Єпіфаній та українська влада воліли не звертати уваги на активність престарілого Почесного Патріарха Філарета, який, перебуваючи на повному утриманні ПЦУ, одночасно висвячував новий єпископат УПЦ КП та закликав до об’єднання навколо себе незадоволених ПЦУ.

Відразу після смерті 98-річного Філарета, 21 березня 2026 року, самопроголошеним «Патріархом Київським і всієї Руси-України» став заборонений у служінні клірик ПЦУ архімандрит Никодим (Кобзар) з Сум. 27 березня 2026 року «патріарх» Никодим висвятив секретаря неканонічної Херсонської єпархії УПЦ КП ігумена Іоана (Ковалюка) – сина ігумена Михаїла – на «єпископа Херсонського та Миколаївського». Сам же ігумен Михаїл раніше був наречений «митрополитом Івано-Франківським та Чернівецьким». Одночасно «єпископ» Іоан став очільником новоствореного «Херсонського єпархіального координаційного центру православних громад».

11 травня 2026 року Священний Синод ПЦУ визнав «патріарха» Никодима та ігумена Михаїла (Ковалюка) винними у канонічних порушеннях церковного права (схизмі) та позбавив сану.

Парафії на Херсонщині: реальність та статистика

Достеменно невідомо, скільки кліриків та реально діючих громад перебувають в управлінні неканонічної Херсонської єпархії УПЦ КП. За даними системи YouControl, у Херсонській області продовжують існувати 14 юридичних осіб, зареєстрованих як структури УПЦ КП, які після створення ПЦУ не були ліквідовані або перереєстровані. Однак юридичне існування ще не означає фактичної активності. Громади, що розташовані на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини, припинили існування під тиском російських окупантів, а ті ж, що розташовані у Херсоні, як, наприклад, парафія Покрови Пресвятої Богородиці по вул. Миру, 43, парохом якої є ігумен Михаїл (Ковалюк), не функціонує через складну безпекову ситуацію.

Значення та можливий російський слід

Історія з реєстрацією «координаційних центрів православних громад» демонструє нову тенденцію у релігійному середовищі України: спробу використання громадських організацій як інструменту для обходу законодавства про релігійні організації. Для держави це створює складну правову ситуацію. Формально йдеться про громадські об’єднання, діяльність яких гарантується Конституцією. Але фактично вони можуть виконувати функції паралельних церковних адміністрацій, що не мають ані канонічного визнання, ані офіційного статусу релігійних центрів.

Для Православної Церкви України це виклик, оскільки йдеться про продовження внутрішнього розколу, який тягнеться ще з моменту створення ПЦУ у 2018 році. Окрему увагу заслуговує російський слід в активності «патріарха» Никодима, на якому наголошує речник ПЦУ, митрополит Євстратій (Зоря) у своїх публічних виступах та авторських колонках. Він прямо називає самонаречення Никодима патріархом операцією російських спецслужб. Зокрема, у статті на Главнокомі митрополит Євстратій (Зоря) характеризує структуру Никодима як «легендований центр», створений ФСБ для імітації патріотичного середовища з метою розколу українського православ’я та дискредитації ПЦУ. Новину про обрання Никодима «патріархом» ретранслювали російські пабліки. Опосередкованим підтвердженням цієї думки є участь в «обранні» нового патріарха кліриків УПЦ КП, які досі безперешкодно служать на території РФ: митрополита Білгородського і Обоянського Іоасафа (Шибаєва) та архієпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії Петра (Москальова). Це особливо чутливо виглядає на Херсонщині – регіоні, який переживає російську окупацію, масштабні руйнування та складні процеси переосмислення релігійної й суспільної ідентичності.

За матеріалами: Мост