Херсонщина в цьому році за підсумками трьох кварталів посіла (разом з чернівецькими колегами) перше місце в Україні за більшістю з 24 контрольованих показників. Серед них не тільки «класичні» міліцейські (кількість злочинів, за якими кримінальні справи направлено до суду, розкриття злочинів минулих років, кількість виявлених випадків збуту наркотиків, хабарництва), а й підказані новими вимогами. Наприклад, відсоток розгляду звернень громадян у перші три доби, кількість кримінальних справ, порушених у строк не більше трьох діб.Оскільки в лідери за цими показниками Херсонщина вибилась практично вперше за кілька десятків років, це, безсумнівно, не може не тішити. Як вдалося досягти такого високого результату? Про це розмовляємо з начальником УМВС Херсонщини генерал-майором міліції Валерієм ЛІТВІНОМ.
Без «липової» звітності
— Нелегко дістався такий високий показник, Валерію Валерійовичу?
— Одразу хочу підкреслити, що перше місце — це не абсолютний, а лише порівняльний показник. Ми це чітко розуміємо і не маємо наміру спочивати на лаврах, а працювати, працювати і ще раз працювати. Робота правоохоронців нелегка за визначенням, тому на ваше запитання двозначної відповіді й бути не може. Але наголошу: відтоді, коли до МВС прийшла команда Могильова, працювати стало легше — порівняно, звичайно.
Поясню: коли величезною армією правоохоронців України став керувати не теоретик, а практик, людина, яка пройшла, образно кажучи, шлях «від солдата до маршала», його підлеглі одразу ж відчули позитив. Знаєте, в будь-якій справі є два методи керівництва. Людина «з вулиці», призначенець, стукає по столу кулаком: «Роби, як я сказав», — і пуття з такого керівництва ніколи не буде. А людина, що доросла до керівництва «з низів», від «а» до «я» на своїй шкурі пізнала всі проблеми та нюанси роботи, спокійно і впевнено командує: «Роби як я», — і все виходить. І виходитиме. Нині Могильова на посаді міністра змінив Віталій Захарченко — його соратник, такий же, як він, практик. І Головне слідче управління очолює практик. Із практиками легше працювати: вони не «викручують руки» в гонитві за показниками, адже й самі свого часу страждали від потреби демонструвати «липу».
— Зізнаюся: на колегії УМВС Херсонщини 14 жовтня я був шокований вашим зверненням до офіцерів міліції: «Я повинен знати, якщо ваші керівники вимагають від вас липової звітності, липових протоколів. Ви ж розумні, вдумайтеся: дурень бачить вигоду, а розумний — наслідки. У чому вигода? Ну скаже вам «спасибі» за фальсифікацію показників ваш безпосередній керівник — і все. А наслідки? Як мінімум вас викинуть зі служби, як максимум — кілька років в’язниці»...
— Правильно, це мої слова, і я не втомлююся повторювати їх особовому складу. Президент України вимагає від міліції показувати реальну картину, а не «причесану» статистику. Ось саме за фактичними, не прикрашеними показниками херсонська міліція вийшла в лідери. Раніше так було: або розкрий злочин, або приховай, але статистики не псуй. Пам’ятається, у часи СРСР був показник розкриття — 98%. Ви в це вірите? У центр вимог до нинішньої української міліції поставлено захист прав громадян, а не виконання горезвісних показників. Повірте, жодної ейфорії тут немає, все далеко не так просто, але ми на правильному шляху. Я тримав у руках ДАІшний протокол на жінку, яка порушила правила їзди на мопеді. А їй недавно виповнилося... 90 років. Такого більше не буде! І більше ніхто не буде тричі (!) протоколювати вилучення у громадянина одного і того самого револьвера — для «зростання кількісних показників».
— На тій самій колегії ви протягом 40 хвилин вручали конверти з вельми серйозними як на нинішній час преміальними кільком десяткам своїх підлеглих. Звернув увагу, що старших офіцерів серед них було небагато. Більшість або з маленькими зірками на погонах, або навіть із личками. І більшість — із глибинки. Типові рядові правоохоронного фронту. Суми ви озвучували, коли я підбив баланс, вийшло дуже вагомо. Звідки такі гроші у міліції, яка завжди нарікає на брак коштів?
— Хто хоче вирішити питання — шукає спосіб, хто не хоче — шукає причину. Я — з перших. Знаю: аби «по повній програмі» спитати з підлеглого за роботу (а інакше не питаю), я повинен його мотивувати до добросовісної діяльності. За рахунок некомплекту особового складу заощадили за рік певні кошти фонду зарплати, щось додала система депреміювання недбайливих. Ось частиною цієї суми й підтримав гідних. Я теж із низів починав, добре розумію важливість заохочення з боку керівництва. Он скільки років минуло, а я назавжди запам’ятав свої перші премії в міліції: спочатку — 10 рублів, потім — фотоапарат «Смена-8», і третя — грамота ЦК ВЛКСМ.
Сауна для особового складу
— Наскільки мені відомо, ваша турбота про особовий склад «конвертами» не обмежується...
— А як же інакше? Ось найближчим часом запросимо журналістів на відкриття нової двоповерхової будівлі Голо?пристанського райвідділу. Там комфортно буде не тільки правоохоронцям. Ізолятор тимчасового утримання відповідатиме найсуворішим європейським стандартам. А в новій херсонській «вартівні» після нелегкої зміни міліціонери зможуть займатися в спортзалі на тренажерах, відпочити в сауні: все це організовано на місці старого гаража.
У чергову частину обласного управління, до речі, ми вклали величезні гроші — і я кажу про це з гордістю. Її співробітники зможуть цілодобово здійснювати відеоконтроль за черговими частинами та кімнатами для затриманих в усіх райвідділах регіону. А ще на моніторах контролюватимуть ситуацію в 100 найкриміногенніших точках обласного центру — за допомогою відеокамер. Отже, на місці ми не стоїмо і не стоятимемо...
— Пане генерале, нещодавно Центр імені Разумкова оприлюднив результати опитування громадян України про підтримку діяльності міліції. У відповідях — 57% негативу. Прокоментуйте, будь ласка.
— Питання настільки складне, багатогранне, наскільки й цікаве. Якщо міліція оперативно розкриє 100 вбивств, але громадяни один раз побачать міліціонера, що складає на ринку протокол на бабусю, котра торгує насінням, — відгуки зазвичай будуть негативними. Це ефект «ложки дьогтю».
Так, реформи в міліції лише розпочалися, роботи тут ще багато. Але впевнений: паралельно слід реформувати й українське законодавство. Хіба міліція повинна, як це відбувається зараз, відстежувати наприклад незаконну торгівлю в невстановлених місцях?! Набагато більше користі буде, якщо з міліції знімуть навантаження, не властиве їй за законом! Причому це зовсім не повинно означати, що ми «футболимо» проблеми, легкого життя шукаємо. Аж ніяк! Ми ось у себе в області створюємо екологічний підрозділ міліції. Вона працює зовсім недавно, як експеримент, але вже є відчутні результати. До суду спрямовано кримінальні справи щодо браконьєрської мафії, яка багато років поспіль по-варварськи знищувала рибні запаси понизь Дніпра.
Думаю, правильно і корисно було б на рівні МВС або навіть вище окреслити проблеми кожної з українських областей в частині, що стосується прав і обов’язків регіональних управлінь міліції. Наприклад, на заході України це знищення лісів, у нас — рибні запаси, «бізнес» з розкрадання надр землі (будівельний пісок) тощо. Упевнений: результатом подібного узаконення міліцейської тактики стануть серйозні позитивні зрушення у боротьбі з правопорушеннями. А отже, й зростання довіри громадян до міліції, що еквівалентно довірі до держави.
Довідка. Валерій ЛІТВІН. Народився 20 лютого 1964 року у с. Первомайське Бериславського району на Херсонщині. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у вересні 1984 року. 1990-го закінчив Одеську спеціальну середню школу міліції, 1997-го Національну академію внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». Обіймав посади від дільничного інспектора міліції до начальника Департаменту карного розшуку МВС України. Призначений начальником Херсонського обласного управління МВС у серпні 2010 року.
Нагороджений відзнаками МВС України «За доблесть і відвагу в службі карного розшуку» II ступеня, «Хрест Слави», «Закон і честь», «Почесний знак МВС України»; медалями «За сумлінну службу» III, II ступенів, нагрудними знаками МВС «За відзнаку в службі» I та II ступенів, «За заслуги в боротьбі з економічною злочинністю» I ступеня. Ліквідатор аварії на ЧАЕС.
Валерій БОЯНЖУ, «Урядовий кур’єр»