Курортні заклади Арабатської Стрілки не замислюються над тим, де в разі потреби отримуватимуть медичну допомогу відпочиваючі.
"Більшість курортників, які потребують медичної допомоги, доводиться відправляти в інфекційне відділення", — стверджує головний лікар Генічеської центральної районної лікарні Ельдар Фетієв. В інтерв’ю «Новому дню» він розповів про те, що саме йому не подобається на Арабатській Стрілці, що приводить до генічеських лікарів жителів окупованого Криму, й поділився власним рецептом довгого і здорового життя.
Ельдаре Леннуровичу, зараз у Генічеську й на Арабатській Стрілці у розпалі курортний сезон. Чи достатню медичну допомогу ви здатні надавати зараз відпочиваючим і жителям району?
— Бюджет району завжди обчислювався відповідно до кількості його населення і ніколи не враховував наявність зони рекреації, коли влітку кількість людей збільшується в 2, 3, а то й 4 рази. До речі, така ж ситуація не лише в Генічеському, а й у Каланчацькому, Голопристанському і Скадовському районах. Безумовно, фінансування медицини абсолютно не покриває наших потреб і не покращує наші можливості. Загалом неефективною є сама система галузі за застарілою моделлю Семашка, що залишилася нам у спадок з радянських часів. Вона була чудовою при плановій економіці, коли була можливість виділяти величезні кошти. Але вже давно все по-іншому.
Цього року ми вирішили привернути до проблеми увагу столичних міністерств. Районна рада вже порушує питання перед Мінекономіки і Міністерством охорони здоров’я щодо необхідності виділення додаткової медичної субвенції. Адже люди повинні мати якісне медичне обслуговування, та й статтю 49 Конституції України ніхто не відміняв. На жаль, нині не лише жителі нашого району, а й відпочиваючі змушені частину витрат на лікування брати на себе. Ми ж можемо надавати лише те, чого пацієнти не можуть вільно придбати в аптеці — приміром, препарати для наркозу і нарковмісні, кисень.
Як часто і з якими проблемами курортники звертаються до вас по допомогу?
— Найбільше відпочиваючих проходить через інфекційне відділення. Пов’язано це, як правило, з вживанням неперевірених харчів. До того ж, багато людей приїжджають до нас не адаптованими до місцевої їжі й одразу ж починають розводити солодкий відпочинок солоними делікатесами — креветками та рапанами, які почасти по кілька діб розносять по пляжах під палючим сонцем. Раніше все це хоч якось контролювала санепідемстанція, а тепер...
Приміром, за останню добу (інтерв’ю бралося 12 липня. — Прим. авт.) до районної лікарні поступили 12 чоловік, з яких 8 — до інфекційного відділення. З них 7 отримали необхідну допомогу і повернулися до себе. Зазвичай таким хворим потрібна мінімальна допомога, а найбільш поширені хвороби — елементарні гастрити або гастроентероколіти.
Що Вам не подобається на Арабатській Стрілці? На які проблеми Ви б звернули особливу увагу?
— Передусім я б звернув увагу на ті заклади відпочинку, які працюють на Стрілці й уникають центральну районну лікарню. Вони не думають про те, що приймають достатньо велику кількість людей і хтось із них може захворіти й потребувати медичної допомоги. Згідно з постановою Кабінету Міністрів ми маємо право на платне обслуговування баз відпочинку усіх форм власності на підставі відповідних договорів. Якщо такі угоди у нас підписані, ми беремо на лікування усіх хворих з цих баз, а потім можемо виставити їм рахунки. Є у нас сумлінні пансіонати, які багато років поспіль співпрацюють з ЦРЛ і отримують усю необідну підтримку з нашого боку.
А чи багато пансіонатів не йдуть на контакти з вами?
— Скажу відверто: нині їх набагато побільшало. Якщо брати за статистикою, у 2014 році, незважаючи на величезні потрясіння у країні: Революція гідності, економічна криза тощо, з 83 закладів відпочинку такі договори з нами підписав 41. Минулого року ця кількість зменшилася до 11, а у 2016-му їх узагалі 7 або 8. Можливо, решта якось самостійно вирішують це питання.
Не подобається те, що питання відкриття закладів відпочинку нині ніким не контролюється. Приміром, раніше неможливо було відкрити для роботи пансіонат, і тим більше дитячий табір, якщо там немає лікаря, медичного персоналу і санітарного автомобіля. Я навіть трохи шкодую, що СЕС переформатували і зняли з неї частку обов’язків. Але ж це дуже серйозне питання! Приклад з Ізмаїлом — перед очима в усіх (через потрапляння у систему центрального водопостачання міста кишкової палички, а також ротавірусної і норовірусної інфекції у червні до лікарів звернулися понад 700 жителів Ізмаїла. — Авт.).
Я знаю, що до Генічеської ЦРЛ час від часу звертаються жителі окупованого Криму. Що саме їх приводить до вас?
— Такі випадки справді є. У нас навіть народжують дітей, щоб спростити процедуру отримання українського громадянства. Адже коли дитина народжується в Криму, батькам потім доводиться через суд встановлювати громадянство, бо жодні документи, які видаються на тимчасово окупованій території, не визнаються нашою державою.
Як правило, по медичну допомогу до нас звертаються ті мешканці півострова, які мають якісь справи на материковій частині України або гостюють у родичів та друзів. Я не бачив, щоб хтось спеціально їхав сюди з Криму, особливо останнім часом. Але звертаються й люди, які страждають на неврологічну патологію — ту ж епілепсію. Причина у тому, що в Криму різко погіршилося забезпечення протисудомними препаратами. Не знаю, з чим це пов’язано. Здебільшого до нас приїжджають жителі прилеглих до Генічеська районів Криму і виключно ті люди, яким вдалося зберегти українські паспорти. Адже, як відомо, з російськими документами їх сюди не пропустять.
Генічеський район достатньо великий і лише частина його — курортна зона. Яка ситуація з медичним обслуговуванням населення сільської місцевості, чи є нестача кадрів?
— Ми на 100% забезпечені середнім медичним персоналом завдяки Генічеському медучилищу, яке багато років готує якісні кадри. Але не вистачає лікарів. Скажімо, маємо одну сільську амбулаторію без сімейного лікаря — у Чонгарі.
Загалом у районі працює 3 медпункти, 21 ФАП, 13 лікарських амбулаторій. Саме в Генічеську першим в області у 2013 році був створений центр первинної медико-санітарної допомоги.
Ми дуже сподіваємося на відновлення гіпертензивної програми. Адже від артеріальної гіпертензії страждає третина населення України, а якісне лікування мають лише 3—5% хворих. Якщо така програма запрацює знову, ми змогли б знизити смертність від сердцево-судинних захворювань.
У інших районах усі з тривогою очікують на скорочення у лікарнях ліжко-місць. Вашої лікарні це також торкнеться?
— Почнемо з того, що існують ліжка ефективні й неефективні. Аби з’ясувати, якими саме вони є і приступити до скорочення, варто здійснити повноцінний аналіз хоча б за останні 5 років. У Генічеську ми це зробили і скоротили 40 ліжко-місць, узгодивши це з районною і обласною владою. Тепер ЦРЛ має 220 ліжко-місць — оптимальну кількість навіть з урахуванням відпочиваючих. За потреби ми завжди зможемо розгорнути додаткові ліжка.
Звісно, багато хто боїться цієї реформи і скорочень. У нас це пройшло м’яко. Загалом до 10 осіб довелося скоротити, переважно пенсіонерів, які з розумінням до цього поставилися. Сподіваюся, що більше скорочень не буде, адже нині наші економічні й кадрові резерви на межі. А подальше скорочення призведе до цілковитого розбалансування системи надання медичної допомоги в районі. Розумію, що країні нині нелегко, проте й на медицину треба звернути увагу, щоб ми мали можливість закуповувати нове обладнання і розвиватися.
Можливість розвитку ЦРЛ я бачу, зокрема, в створенні на базах лікарень некомерційних комунальних підприємств. Це дозволило б легалізувати платні послуги і оперативно перенаправляти частину зекономлених коштів (скажімо, на енергоносіях) на медикаменти чи інші потреби без необхідності чекати відповідного рішення сесії. А щоб головного лікаря не звинувачували у корупції, до складу таких підприємств можна було б вводити наглядові ради, куди б входили представники від кожної громади району.
Ельдаре Леннуровичу, чи маєте Ви власний рецепт довгого життя без хвороб і звернень до лікарів?
— Мабуть, я б висловив це фразою відомого російського вченого Івана Павлова: «Не пийте вина, не засмучуйте своє серце тютюнищем — і ви проживете стільки, скільки прожив Тіціан». Від себе я б порадив також не брати близько до серця якісь негаразди і намагатися якомога частіше «вмикати» розум. А ще — повернутися до природи, менше вживати рафінованої їжі, більше споживати нормальних продуктів. Врешті-решт, походити босоніж. І берегти себе і своїх дітей.
Дякую за інтерв'ю!
Олег Батурін, "Новий день"