Зображення: ШІ
Два міста навпроти Херсона. 6000 людей — серед них 200 дітей. Без їжі, без ліків, без безпечного виходу. Олешки та Гола Пристань вже понад півроку перебувають у фактичній блокаді — і якщо про Олешки принаймні говорять, то про Голу Пристань офіційна комунікація майже мовчить. Ми зібрали повну картину: що відбувається в обох містах, хто блокує евакуацію і чому МКЧХ досі нічого не зробив.
Звідки все почалося: червень 2023
Олешки та Гола Пристань — найближчі до лінії фронту міста лівобережжя Херсонщини. Вони розташовані навпроти Херсона через Дніпро, на відстані кількох кілометрів від позицій ЗСУ. Відстань між самими містами — близько 24 км.
До повномасштабного вторгнення Олешки мали близько 24 000 мешканців, Гола Пристань — близько 14 000. Обидва міста опинилися під окупацією з лютого-березня 2022 року. Але переломним став 6 червня 2023 року — підрив Каховської ГЕС.
Олешки затопило повністю. Гола Пристань — більш як на 80%. Люди сиділи на дахах, чекаючи евакуації, якої не було. Ще у листопаді 2022 росіяни конфіскували човни у місцевих жителів — тепер людей просто не було чим рятувати. Місцеві медики повідомляли, що реальна кількість загиблих в Олешках — від кількох сотень осіб, тоді як окупаційна влада визнала лише десятки.
Саме підрив ГЕС прискорив масовий виїзд. Станом на 2026 рік в Олешках залишилося близько 2000 людей — менше десятої частини довоєнного населення. В Голій Пристані ще менше, точних даних немає: окупанти цифри не розкривають.
Блокада з січня 2026: що відбувається зараз
Щонайменше з січня 2026 року обидва міста перебувають у стані контрольованої росіянами блокади. Це не метафора — це конкретні дії: перекриті дороги, заблоковане постачання продуктів та питної води, розміщення військових у житлових будинках і квартирах мешканців.
З лютого по травень 2026 року омбудсман Дмитро Лубінець отримав 127 звернень від мешканців окупованих Олешок. Ось що люди передають через нестабільний зв’язок:
- Їжа закінчилася. Коли зрідка машині вдається прорватися через заміновані дороги і блокпости, 400–500 людей шикуються біля лікарні ще до світанку
- Питна вода — в дефіциті
- Медикаменти практично відсутні
- Масштабні відключення світла тривають місяцями
- Зв’язок пробивається лише іноді — більшість інформації надходить із великими затримками
Люди сидять по підвалах, бо тривають активні бойові дії. Росіяни використовують мирних жителів як живий щит: з будинків і квартир мешканців запускають дрони для обстрілів правобережного Херсона.
Залишати місто — смертельно небезпечно. Дороги заміновані, на виїздах стоять блокпости. Один із евакуйованих розповів: «Наших сусідів убили, коли вони намагалися втекти в грудні. Машина наїхала на міни. Її розірвало».
Гола Пристань: місто, про яке мовчать
Якщо про Олешки є офіційні заяви, рішення Ради, звернення омбудсмана — то ситуація в Голій Пристані залишається майже поза офіційною комунікацією. Між тим вона не краща.
11 місяців без газу, 5 місяців без світла — такими були дані ще навесні 2026 року. Не працюють крамниці та медичні заклади. Безпечних шляхів виїзду немає так само, як і в Олешках. Гуманітарна криза загрожує поширитися за межі обох міст.
Омбудсман Лубінець підтвердив: у фактичній блокаді перебувають не лише Олешки, а й Гола Пристань, Стара та Нова Збур’ївка та інші прилеглі населені пункти. Загальна кількість людей в пастці — близько 6000, серед яких 200 дітей.
Про те, що відбувається в Голій Пристані, відомо набагато менше — росіяни свідомо приховують інформацію. Дані надходять по крихтах через нестабільний мобільний зв’язок та розвідку з дронів.
Переговори: Україна готова, Росія зриває
15 травня 2026 року відбулися переговори щодо термінової гуманітарної евакуації — за участю військових з обох сторін, обговорювався режим тиші. Лубінець назвав переговори продуктивними, але підкреслив: українська сторона чекає від Росії конкретної дати припинення вогню. Ця дата досі не надійшла.
Схема евакуації, яку пропонує Україна: цивільних спочатку вивозять до умовно безпечного місця, а звідти забирає українська сторона і повертає на підконтрольну територію. Також розглядався «зелений коридор» через Дніпро — але і він заблокований росіянами.
«Там відбуваються активні бойові дії, бомбардування, застосовуються дрони, закінчилась практично їжа, недостатньо питної води. На мій погляд, ця гуманітарна катастрофа там вже триває декілька місяців».
— Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Цензор.НЕТ)
Де МКЧХ — і чому він мовчить
Міжнародний комітет Червоного Хреста неодноразово отримував звернення від Лубінця з проханням терміново втрутитись. Відповідь щоразу однакова: МКЧХ готовий організувати виїзд — але тільки після того, як буде забезпечено режим тиші, а домовленості мають досягти самі сторони конфлікту.
Тобто організація, чий прямий мандат — гуманітарна евакуація в зонах конфлікту, фактично перекладає відповідальність назад на сторони. Режим тиші блокує саме Росія. Коло замкнулося.
Україна закликала світ врятувати жителів Олешок і Голої Пристані ще на початку травня. Реакція міжнародних структур залишається недостатньою.
Контекст: що ще відбувається на лівобережжі
Блокада Олешок і Голої Пристані — не ізольований епізод, а частина системної політики Росії на окупованому лівобережжі. Поки цивільні виживають у підвалах, окупанти:
- Формують батальйон БАРС «Херсон» для боротьби з дронами — нарощують військову присутність у містах
- Запроваджують «сухий закон» — контролюють поведінку населення, що залишилося
- Обмежили інтернет до 256 кбіт/с — інформаційна ізоляція як інструмент контролю
Екологічні наслідки підриву ГЕС тривають досі: на Херсонщині через підрив Каховської ГЕС зникають рідкісні тварини. Ландшафт лівобережжя змінився назавжди.
Що це означає для херсонців
Олешки та Гола Пристань стоять навпроти Херсона через Дніпро. У кожного другого херсонця там є родичі, знайомі, сусіди. Люди, яких неможливо ні евакуювати, ні навіть нормально зв’язати телефоном.
Для тих, чиї рідні залишилися на лівобережжі, — ситуація тяжча, ніж будь-коли з 2022 року. Не через відсутність бажання допомогти. А тому що Росія свідомо тримає людей як заручників.
Те, що відбувається в Олешках і Голій Пристані, — це не побічний наслідок бойових дій. Це свідома блокада мирного населення. І поки світ чекає на «режим тиші» від країни, яка цю тишу свідомо зриває, — 6000 людей продовжують виживати в підвалах.
Коментарів ще немає