Каховська ГЕС: дві трагедії, затоплення та підрив окупантами

Зображення: Вгору

6 червня 2023 року російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, що стало однією з найбільших катастроф під час повномасштабної війни на Херсонщині. Ця подія, наслідки якої відчули в усьому світі, призвела до затоплення населених пунктів по обидва боки Дніпра та змусила тисячі людей рятуватися від повені.

Історичні корені катастрофи: будівництво ГЕС у 1950-х

Це не перша трагедія, пов’язана з Каховською ГЕС. Майже 70 років тому, у 1950-х роках, під час створення Каховського водосховища під водою опинилися десятки сіл і частина історичного Великого Лугу. В обох випадках жителі Херсонщини втрачали свої домівки, нажите роками майно та, на жаль, життя.

Радянська влада пояснювала необхідність будівництва Каховської ГЕС наслідками посухи 1946 року, яка викликала голод на півдні України та забрала сотні тисяч життів. Керівництво Кремля приписало трагедію природним явищам, ігноруючи факт насильницького вивезення двох мільйонів тонн зерна до країн «соцтабору» в Європі, тоді як воно було необхідне місцевим жителям. Після цього у Кремлі заговорили про «приборкання природи».

Одним з найбільших проєктів мало стати створення Каховського водосховища та нової системи зрошення для Півдня України. У вересні 1950 року розпочалося будівництво Каховського гідровузла, що включав ГЕС, водосховище та мережу каналів. Радянська пропаганда назвала це «будівництвом століття», обіцяючи електроенергію, розвиток промисловості та воду для посушливих степів. Будівництво тривало п’ять років, залучивши понад 10 тисяч людей, які працювали у важких умовах: із затримками зарплат та нестачею харчів. Водночас радянські газети та кінохроніки розповідали про «успіхи» у зведенні Каховської ГЕС.

Водосховище стало одним із найбільших у СРСР, його довжина сягала понад 200 кілометрів. Вода через систему каналів мала надходити не тільки до Криму, а й до всіх посушливих районів Півдня України. Радянська влада також планувала використовувати Північнокримський канал для судноплавства та перевезення вантажів до Азовського моря. Каховську ГЕС у Москві позиціонували як символ великого інженерного прориву, покликаного змінити весь регіон.

Затоплені села та “Херсонська Атлантида”

Частину амбітних планів радянської влади так і не вдалося реалізувати. Мережі каналів не були створені, оскільки інженери прорахувалися: вода з Каховського водосховища випаровувалася швидше, ніж очікувалося. Але найбільші наслідки будівництва Каховської ГЕС відчули жителі населених пунктів, які опинилися в зоні затоплення. Під водою опинилися понад 90 сіл, а близько 37 тисяч людей були змушені покинути свої домівки, втрачаючи помешкання, де жили їхні родини поколіннями.

Масштаб цієї трагедії описував у своїх нотатках український режисер Олександр Довженко. Під час розмови з одним із сільських голів він почув коротку відповідь на питання про настрої переселенців: «Проклинають усі, кого переселяють. Всіх, хто цей захід здійснює».

Пізніше за сценарієм Довженка зняли фільм «Поема про море», де режисер так описував наслідки створення Каховського водосховища: «Цей страшний сон переходить у дійсність майже непомітно… Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, – все щезло».

Разом із селами під воду пішли плавні, кладовища та частина історичного Великого Лугу, а також зникли цілі види риб. Був затоплений великий острів Тавань, який старожили пізніше почали називати «Херсонською Атлантидою». Існує версія, що його в різні століття контролювали литовці, козаки та турки. Масштаби катастрофи заради налагоди нової системи зрошування для вирощування рису, бавовни та інших сільськогосподарських культур були невиправдані.

Підрив окупантами: повторення трагедії 2023 року

Майже через 70 років, у ніч на 6 червня 2023 року, Каховська ГЕС знову стала місцем великої трагедії: її підірвали російські окупанти. За кілька годин вода почала затоплювати населені пункти по обидва боки Дніпра. Люди рятувалися на дахах будинків та чекали евакуації. Особливо складною ситуація була на окупованому лівобережжі Херсонщини. Попри швидке підняття рівня води, окупаційна влада тривалий час заявляла, що підстав для паніки немає.

Під водою опинилися Нова Каховка, Олешки, Гола Пристань, Кардашинка, Корсунка, Дніпряни та інші села й міста. Частина людей кілька днів залишалася відрізаною від допомоги та не могла самостійно евакуюватися. Українські військові та волонтери допомагали цивільним не лише на деокупованій частині області, а й на окупованих територіях. Дронами людям передавали воду, їжу та медикаменти, а деякі рятувальні операції проводилися під постійною небезпекою обстрілів РФ, і такі історії були непоодинокі.

Досі невідома точна кількість загиблих на окупованій частині Херсонщини під час цієї трагедії. За останньою оцінкою Світового банку та Єврокомісії, збитки від руйнування Каховської ГЕС становлять близько 14 мільярдів доларів.

Таким чином, одні загарбники створили греблю, яка затопила села та зруйнувала життя людей на півночі Херсонщини. Інші – підірвали водосховище та перетворили на пекло життя мешканців південної частини області. Це трагічний парадокс історії Каховської ГЕС: за кілька десятиліть російські окупанти двічі принесли Херсонщині таку масштабну трагедію.