Голодна смерть серед літніх: що відбувається у Голій Пристані за 15 кілометрів від Херсона

Зображення: Вгору

У Голій Пристані, розташованій за 15 кілометрів від Херсона, фіксують перші голодні смерті серед літніх людей через ізоляцію та брак їжі. Місто, яке раніше було затишним, вже півроку живе без світла та майже рік без газу. Про це повідомила очільниця Голопристанської МВА Світлана Лінник. Мешканці Голої Пристані та прилеглих територій стикаються з замінованими дорогами, відсутністю медичної допомоги та практично повною неможливістю виїхати.

Тотальна блокада та гуманітарна криза

У грудні минулого року російські військові фактично заблокували Голу Пристань та сусідні населені пункти. За словами Світлани Лінник, в’їзд і виїзд з міста час від часу перекривають, а основні траси на Скадовськ, Залізний Порт, а також частину лісових доріг — замінували. Відомі випадки, коли цивільні автомобілі підривалися при спробах виїхати. Крім того, окупанти атакують цивільний транспорт дронами. Люди, яким вдалося дістатися підконтрольної Україні території, свідчать, що уздовж доріг видніються розбиті автомобілі.

Голопристанська громада, як і Олешки, переживає важку гуманітарну ситуацію. За даними МВА, понад п’ять місяців у громаді немає світла, а газопостачання відсутнє вже одинадцять місяців. Через відсутність електрики не працюють помпи централізованого водопостачання. Мешканці багатоповерхівок вимушені носити воду з приватного сектору та готувати їжу на саморобних печах. Російські військові тривалий час забороняли людям збирати сухе гілля та зрізані дерева для опалення. Окупаційна влада не надає гуманітарної допомоги, включаючи засоби для обігріву та приготування їжі.

Іноді до громади вдається завезти балони зі скрапленим газом. Вартість одного заправленого балона становить близько восьми тисяч рублів, а каністра бензину — від двох з половиною до трьох з половиною тисячі рублів. Місцеві жителі об’єднуються з сусідами, щоб періодично заряджати телефони та користуватися генераторами. За інформацією Світлани Лінник, у зимовий період температура в квартирах опускалася до мінус трьох градусів. За офіційними звітами МВА, взимку в приміщеннях зафіксовано температуру від 0 до -5 градусів. Центральна частина Голої Пристані зазнала значних руйнувань, і людей там майже не залишилося. Відновленням інфраструктури та забезпеченням потреб мешканців ніхто не займається через окупацію та бойові дії. Автостанція в Голій Пристані зруйнована.

Штучний голод і місцева «Рубльовка»

Особливо складною ситуація залишається у селах громади, розповідає Світлана Лінник. У Великій та Малій Кардашинках російські військові перекрили основні в’їзди. Єдиним шляхом сполучення довгий час була лісова дорога до Малих Копанів, якою місцеві мешканці намагалися привозити продукти. Згодом цей маршрут також замінували. За даними МВА, на міні підірвався трактор, що перевозив продукти, а також кілька цивільних автомобілів і мопедів. У Великій Кардашинці російські військові знищують магазини, які продовжують працювати, за допомогою дронів.

У громаді критично не вистачає їжі. Доставляти продукти небезпечно через обстріли та блокпости, а відсутність електрики не дозволяє зберігати їх тривалий час. За словами Світлани Лінник, окупанти періодично забороняють ввозити життєво необхідні товари та не пропускають автомобілі з продуктами. Видачу гуманітарної допомоги припинили майже півроку тому. Відносно стабільною залишається лише частина Голої Пристані, яку мешканці називають «Рубльовкою». Там у ранкові години ще працює невеликий ринок, куди іноді привозять продукти з навколишніх сіл. Однак, за словами місцевих, після 10-ї ранку вулиці міста порожніють. Люди намагаються рідше виходити з дому та менше спілкуватися через постійний страх і недовіру. Зруйнований господарчий магазин у Голій Пристані.

Медичний колапс і суїциди

У Голопристанській громаді відсутня повноцінна медична допомога, заявляє Світлана Лінник. Останні автомобілі швидкої допомоги зникли минулого року. Через нестабільний зв’язок викликати медиків або додзвонитися до лікарів часто неможливо. Бригади російської швидкої допомоги забирають тяжкохворих лише з окремих точок збору, зокрема з району ринку «Журавель» на виїзді в бік Чулаківки. За спеціалізованою допомогою або ліками від хронічних захворювань людям доводиться їхати до Скадовська чи окупованого Криму. Аптеки працюють лише в Голій Пристані та Новій Збур’ївці, але життєво необхідних препаратів там майже немає. Частину ліків привозять приватно, без можливості перевірити якість та походження.

У громаді вже давно не працюють ритуальні служби. За інформацією МВА, тіла померлих тимчасово звозять до будівлі Голопристанської міської ради та ще одного пункту поблизу колишньої міграційної служби. Частину невпізнаних та самотніх людей ховають у спільних похованнях. Дістатися кладовища складно через замінованість та атаки дронів. На тлі тривалої ізоляції та страху погіршується психоемоційний стан людей. Чоловіки середнього віку нерідко вчиняють самогубства через відсутність роботи, стрес і страх примусової мобілізації. За даними МВА, лише за останній місяць зафіксували три випадки суїциду. Адміністрація шукає можливості залучити психологів для підтримки людей в окупації та тих, хто вагається щодо виїзду. Лінник зазначає, що багато чоловіків призовного віку роками не виходять з домівок, а їхні родини через це відкладають евакуацію. Водночас, за даними МВА, російській окупаційній владі не вдалося відновити роботу шкіл і дитячих садків у громаді.

До повномасштабної війни в громаді проживали понад 34 тисячі людей. Зараз у Голій Пристані залишаються близько 1800–1900 мешканців, з них понад 50 дітей. Всього в громаді близько 300 дітей різного віку. Виїзд з окупації залишається складним і небезпечним. Люди змушені їхати через окуповані території, РФ та Білорусь, проходити багатогодинні перевірки, фільтрацію та психологічні приниження. Особливо важко виїхати чоловікам призовного віку, які бояться затримань і примусової мобілізації до російської армії. Зруйнований будівельно-господарчий гіпермаркет.

Підтримка вимушених переселенців з Херсонщини

За даними Голопристанської МВА, на підконтрольній Україні території як ВПО зареєструвалися понад 8 тисяч жителів громади. У бюджеті громади передбачені щорічні виплати родинам з дітьми, які виїхали з окупації після 2022 року, — по 10 тисяч гривень на дитину, а з обласного бюджету — по 30 тисяч. Також жителі громади можуть отримати матеріальну допомогу на лікування складних захворювань.

У Кривому Розі та інших регіонах працюють гуманітарні центри підтримки ВПО з Херсонщини. Там можна отримати продуктові набори, засоби гігієни, постільну білизну, медичне обладнання, юридичну та психологічну допомогу. Благодійні фонди та громадські організації, які співпрацюють з Центрами, також супроводжують ВПО з Херсонщини. Є державна підтримка, включаючи виплати, субсидії, компенсації за оренду житла. Багатоповерхові будинки в центрі міста, де колись вирувало життя, сьогодні перетворилися на руїни.

За матеріалами: Вгору