Укрінформ спілкувався з дружиною Сергія Оленою та цивільною дружиною Маріо Тетяною. Жінки впевнені у важливості публічно розповідати про викрадених росіянами цивільних і роблять це на всіх можливих міжнародних майданчиках.
Сьогодні пропонуємо розповідь про іспанського волонтера, який залишив гарний дім та оливкову плантацію, щоб допомагати Україні й українцям.
Історію журналіста Сергія Цигіпи читайте на Укрінформі за кілька днів.
ВІК – ЗА 70, МИСЛЕННЯ – МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ
Волонтер Маріано Гарсія Калатаюд (Маріо) жив у Херсоні з 2014 року, виділявся яскравою зовнішністю й тим, як він, пенсіонер із благополучної Іспанії, співпереживав за українців і їх підтримував. Здавалося, він більший українець, ніж багато хто з наших співвітчизників, які до 24 лютого 2022 року війни «не помічали». Маріо збирав гуманітарну допомогу в Іспанії та Україні, вкладав власні кошти і возив необхідне на Схід.
Його пошуками займається цивільна дружина Тетяна Маріна, яка досі не має достовірної інформації про долю коханого. Ці пошуки схожі на складний детектив, де багато незрозумілого, вкидів, фігурують люди, які стали зрадниками.
- Востаннє я бачила і чула його 19 березня 2022 року, і з того часу будь-яка інформація потрапляє в дуже малій кількості, дуже рідко, – каже вона.
Познайомилися вони незадовго до повномасштабного вторгнення в супермаркеті у центрі міста. Маріо намагався поповнити телефонну картку, але термінал не працював. Тетяна побачила, що людина не розуміє української мови, тому підійшла і показала йому інший автомат; розговорилися.
- Він каже: «Я іспанець, волонтер, я приїхав в Україну, яку люблю». Мені тоді здалося, що ніякий він не іспанець, а насправді турок, яких у місті було багато, і що це він так каже, щоб зі мною познайомитися. Але Маріо показав посвідчення волонтера: «Я волонтер, бачиш». Дивлюся: серйозна організація, мокра печатка стоїть на документі. І я подумала в ту мить, як багато херсонців, зокрема, чоловіків, казали, що війна «десь там» на Сході. А тут людина покинула забезпечене життя в Іспанії, приїхала і робить все що може для українців, які постраждали від війни. Можливо, я побачила у ньому людину, якою б сама хотіла бути, я сама б хотіла робити те, що він. Але на мені як на жінці багато обов’язків: дім, родина. Хоча на початку, у 2014 році, я також намагалася волонтерити, але скільки там можна з роботи відпроситися. Ну, кілька разів, а потім вже на тебе дивляться скоса, – розповідає Тетяна.
Маріо 1948 року народження, тепер йому 76. У них із Тетяною різниця у віці 36 років.
- Але ви бачили Маріо – він не виглядає на свій вік, це навіть не 50 років, у нього мислення молодої людини. Саме цим він підкорює. Я бачила, як він тягав усі ці тюки з гуманітарними вантажами, як продумував логістику, як багато грошима вкладався. Він же в Іспанії мав гарний будинок, оливкову плантацію – усе це залишив дітям, у нього два сини дорослі. Покинув гарну роботу, містечко, де працював начальником у департаменті дорожнього будівництва, – ділиться Тетяна.
У МАРІО НЕ БУЛО СТРАХУ ПЕРЕД РОСІЯНАМИ
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вони разом ходили на мітинги в окупованому Херсоні. Це був холодний березень, але щодня з 5 березня, коли відбувався масштабний багатотисячний мітинг, вони приходили о 10-й, стояли кілька годин, потім ішли додому.
- А він думав, можливо, що його громадянство Іспанії і те, що він літня людина, його захистить. Я, коли ми йшли, просила його обходити російських військових, щоб не провокувати їх. А він казав: «Ні, це вони прийшли на нашу землю, вони мають відчути, що їм тут не раді». І сміливо мене брав за руку і казав: все, йдемо. У нього не було генетичного страху, як у нас. Ми, наші батьки, дідусі і бабусі жили при Радянському Союзі і розуміли, чим це може закінчитися. Будь-яка людина пострадянського простору, яка читала історії про ГУЛАГ, Голодомор, ми на генетичному рівні знаємо, чого чекати від цих «товаріщєй». Маріо такого інстинкту самозбереження не мав…
Атмосфера ставала все напруженішою. І 19 березня Маріо вранці сказав: «Слухай, Тетяно, ти посиди вдома, а я сходжу на мітинг і на базар – скуплюся».
З ПЕРШОГО Ж ДНЯ РОСІЯНИ БРЕХАЛИ, ЩО НЕ ЗНАЮТЬ, ДЕ ІСПАНЕЦЬ
З того дня Маріо вона більше не бачила. У перші години після його викрадення жінка була просто паралізована. Комендантська година, зв'язок заглушений. До кого йти, до кого звертатися? Жодного маршруту не уявляла.
- Увечері дали зв'язок, я зателефонувала до подруги, кажу, що Маріо викрали. Вона наступного дня зробила перший пост у фейсбуці. Я вже була на мітингу, моя подруга мене водила до журналістів і казала: тут розкажи, туди повідом. Коли в тебе немає інтернету, зв’язку зі зовнішнім світом, навіть в ту саму Іспанію повідомити родичам, що людина зникла, – проблема. Я тоді через свій фейсбук почала робити дописи під постами Маріо: була надія, що побачать його рідні про біду. Його телефон мовчав – спочатку не відповідав, потім був вимкнений. Правда, 19 березня о 16:51 мені зателефонували з його номера, і я подумала: слава Богу. Але там скинули – і все. Виходить, востаннє я з ним спілкувалася по телефону 19 березня о 13:51.
Уже 20 березня вона пішла в мерію повідомити, що зник громадянин Іспанії. Там був лише охоронець, який сказав їй, що вона не одна така, у мерії створюють штаб, щоб збирати інформацію про людей, яких викрадають. І запропонував написати заяву в довільній формі. Вона написала.
21 березня Тетяна разом із подругою підійшла до російських військових під час мітингу, щоб випросити контакт, до кого можна звернутися.
- Ті військові нам кажуть, мовляв, немає у нас ніякого ні іспанця, ні китайця, нікого ми не знайшли й шукати не будемо. Говорять: переходьте на той бік, закінчиться мітинг, ви нас почекаєте і ми телефонами поділимося. Переходимо ми на той бік, і відразу починається – по мітингарях росіяни кинули гранату зі сльозогінним газом, і ми просто на ватних ногах побігли за кінотеатр «Україна».
Тобто росіяни нас свідомо послали туди, де буде небезпека. Дуже іронічно, що подруга перед цим спитала російського військового, чи нас не застрелить, а він відповів: «Нет, мы же по гражданским не бьем». Аж цілих 5 хвилин не били.
Тетяна ходила по всіх можливих місцях, де росіяни утримували викрадених людей, у квітні наважилася звернутися й до окупаційної комендатури, де також їй сказали, що немає в них такого.
Багато плутанини виникло через те, що 24 березня 2022 року в соцмережах з’явилася перша неправдива інформація, що Маріо начебто випустили і він у безпеці. Такі вкиди звучали й надалі.
Як припускає Тетяна, інформація, що ширилися, зокрема, і на іспанському телебаченні про те, що ведуться якісь перемовини щодо Маріо, що він на волі, могли бути дезінформацією, яку вкидало ФСБ. Зокрема, через Данила Санітара, який згодом став колаборантом й окупаційним пропагандистом.
- І мені через цю брехню так було важко перші півтора року! Тому що куди б я не зверталася, навіть у координаційний штаб, мені перше, що казали: Маріо ж на волі, ось вам стаття з інтернету.
Підтвердження, що Маріо в російському полоні, вона отримувала від людей, яких росіяни викрадали і відпускали. За її словами, чув його голос у полоні журналіст Олег Батурін, якого також викрали, проте пізніше відпустили росіяни. Його бачив ще один активіст, якого затримали 21 березня, а випустили 31 березня. Той чоловік сказав, що бачив Маріо, його камера була навпроти, але 26 березня іспанця вивезли в Сімферополь.
- Коли я це почула, то побігла на Теплоенергетиків (Херсонський ізолятор тимчасового тримання на вулиці Теплоенергетиків, 3, окупанти перетворили на катівню, – ред.), охоронець, хоч і казав, що нічого не знає, але очі опустив при цьому долу, і я зрозуміла, що так – Маріо вивезли в Крим.
Водночас Данило Санітар переконував її, що Маріо у Херсоні і що росіяни, мовляв, чекають на «референдум», коли Херсон стане «частиною Росії». Тоді ухвалюватимуть якесь рішення, а поки що нехай би вона сиділа тихенько і чекала.
Проте жінка мала подбати про рідних і вивезти їх із окупації.
Десь за 8 місяців після викрадення Маріо на журналістів вийшла людина, яка сиділа з ним і з мером Голої Пристані Олександром Бабичем в одній камері у Сімферополі. Так жінка отримала важливу для неї звістку.
Тетяна каже, що сини Маріо сподіваються на іспанський уряд.
- Довго іспанці вважали, що все, що відбувається з Маріо, – це на рівні чуток. Ну, не виходить на зв'язок із родичами, але хтозна чому. У них не було документального підтвердження, що Маріо у полоні, моїх слів виявилося недостатньо, як і того, що Маріо не виходить на зв'язок і не користується банківським рахунком.
У СМЕРТЬ КОХАНОГО ТЕТЯНА НЕ ВІРИТЬ
Тетяна продовжувала свою боротьбу – сконтактувала з російським правозахисником Анатолієм Фурсовим, який загалом зробив 83 запити російській стороні щодо Маріо.
- Щоразу приходила відповідь ні про що. Як росіяни люблять – затягують час, нескінченні переписки тривають досі. Був позов цивільний у кримський «суд»: адвокат просив відкрити карну справу, тому що ось на цій території зникла людина, іноземний громадянин. У цьому позові було відмовлено. Приїжджав ще один адвокат з Москви у кримське СІЗО – не пропустили. Маріо не проходив у жодній справі, його для російської системи наче не існує.
А у грудні 2023 року цього року вдалося отримати відповідь від так званої військової прокуратури Чорноморського флоту РФ, де йшлося про те, що нібито встановлено, що 1 червня 2023 року Маріо виїхав з території Криму до Херсонської області через міжнародний автомобільний пункт пропуску «Джанкой». Про його подальше місцеперебування, як запевняли у прокуратурі, вони не знають.
- Не було написано, як він перетнув цей пункт пропуску, як вільна людина чи ні? Але ніхто його більше не бачив. Іспанська сторона зайняла таку позицію, що 01.06.2023 – це дата, коли його могли вбити. Водночас ми отримували інформацію, що Маріо перевели в іншу в’язницю, що його начебто вивезли в неофіційне СІЗО на Чонгарі. Я вже не знаю, у що вірити, а в що ні. А не так давно, у березні, вийшла на волю людина, яку росіяни випустили зі Сімферопольського СІЗО. За словами того чоловіка, він сидів у камері, де до нього перебував Маріо. І він був упевнений, що Маріо випустили, – можливо, такий вкид росіяни робили серед арештантів, що той на волі. Ще, за його інформацією, у Маріо сталася часткова втрата пам’яті. Тобто в мене водночас є інформація, що на Маріо робили документи про переведення в іншу в’язницю, і про те, що його начебто відпустили. Який правильний шлях? Це вже третє фейкове «звільнення»: перше – у березні 2022 року, друге – у середині літа 2022 року, і тепер це.
Тетяна думає про те, що Маріо тепер один, безпорадний. Вона не відкидає, що росіяни могли його випустити десь, а він через втрату пам’яті потрапив у біду, тим паче, що чоловік володіє лише іспанською мовою. Так само вірогідно, що його утримують у неволі.
У смерть Маріо жінка не вірить, вона не прийме таку інформацію без доказів. Через хворобу Тетяна виїхала за кордон, проте виходить на мітинги з портретом Маріо, їздить в адвокаційні тури на підтримку українських в’язнів Кремля.
- У нас цивільний шлюб, і в цьому трагічність моєї ситуації. У мене є телефон слідчого, я повідомляю інформацію, яка надходить до мене, чи передаю документи. Але я не можу зателефонувати слідчому і спитати, як іде слідство, бо я цивільна дружина. І дуже страшно, що якщо лівобережжя не деокупують, якщо не визволять Крим, то ми не зможемо дізнатися про долю наших полонених, про Маріо.
Нагадаємо: загалом станом на 28 січня 2025 року було підтверджено, що 588 жителів Херсонщини перебувають у російському полоні. Однак ця цифра може бути значно більшою, оскільки багато випадків викрадень цивільних людей не підтверджені й терор на окупованих територіях продовжується.
Ірина Староселець, Укрінформ
Фото Олександра Корнякова