Майже пів тисячі пожеж, втрата унікальних видів флори та фауни — усе це сталося лише за два з половиною роки з унікальним Кінбурнським півостровом. Його більша частина — заповідна зона. А сьогодні півострів зайнятий армією РФ. Як це, опинитися відрізаними від великої землі сам на сам із окупантами, — свідки та науковці розповіли українській редакції RFI.Чисте море, білосніжні пляжі, рожеві озера, з одного боку — Чорне море, а з іншого, — Дніпро-Бузький лиман. Це все про Кінбурнський півострів, який до війни називали «українськими Мальдівами». Євген Полтавчук жив із родиною на території одного із населених пунктів півострова протягом 15 років.
Втрата дому
«Це був мій дім. У нас був невеличкий магазин, було пляжне кафе. Ну, тобто все життя останні 15 років ми поклали на те, щоб розвивати (на території Кінбурнської коси. — Ред.) туристичний магніт. Саме тут займались промислом, виловом чорноморської креветки», — згадує Євген.
Щороку в будь-яку пору Кінбурн приваблював своєю унікальною природою туристів та науковців. Влітку тисячі людей їхали сюди за тихим відпочинком: на кілометрах пляжної лінії півострова кожен міг знайти собі місце. Тамтешні ліси були раєм для грибників восени. А навесні тут можна було спостерігати за зграями білих чапель, пеліканів, фламінго та дельфінами.
Але з приходом росіян все змінилося. Євген Полтавчук каже, що вони одразу поводилися як загарбники: забирали до катівень чоловіків, оселялися у тих будинках, з яких евакуювалися місцеві, грабували. Але не всі жителі півострова одразу зрозуміли всю небезпеку, тож і не хотіли виїжджати. Так постраждали і друзі Євгена.
«Вони їздили на ринок, там купляли якісь продукти, повертались назад і на попереджувальний постріл не відреагували… Люди не почули чи як це було, я не знаю… І вони (російські військові. — Ред.) обстріляли машину з дітьми, з родиною, загинула моя подруга Катерина. Це дійсно був такий жахливий день. Це було тринадцяте липня (2022 року. — Ред.)», — ділиться Євген болючими спогадами.
А будинок родини Полтавчуків окупанти спалили, помстившись за те, що Євген допомагав місцевим. Попри те, що в небі літала російська авіація, власним катером він евакуйовував із півострова людей та возив тим, хто залишився, гуманітарну допомогу кілька місяців навесні 2022-го. Але з літа того року водні маршрути стали надто небезпечними. Зараз переправлятися морем цивільні не ризикують.
Євген разом із однодумцями врятував близько тисячі людей. А потім створив благодійний фонд «Кінбурн Лайф» для допомоги землякам: на прифронтові території завдяки іноземним партнерам привозить медичний та рятувальний транспорт і обладнання. Волонтери впевнені, що після перемоги так само спільними зусиллями зможуть відновити й «українські Мальдіви».
Заручники на півострові
«Для росіян немає ніяких обмежень, немає ніяких правил. Вони навіть про це не думають. Вони їздять важкою технікою, як хочуть. Природа там первісна. Там заповідна територія!» — обурений заступник директора Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Павло Холодняк.У тих краях, куди до війни був обмежений рух транспорту, армія країни-агресорки тепер вільно пересувається важкою військовою технікою. Порушення рослинного покриву та ерозію ґрунту екологи називають лише однією із проблем, пов’язаних з війною.
Дві третини території Кінбурна — заповідні. Тут розташовані Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», Національний природний парк «Білобережжя Святослава» та частина Чорноморського біосферного заповідника.
«Якщо брати весь Кінбурнський півострів, то вся територія постраждала і вся екосистема порушена, постраждала і знівечена. Одним словом, там немає живого місця», — запевняє науковець.
Найбільший біль — пожежі, їх уже зафіксовано майже пів тисячі. Унаслідок бойових дій від вогню на зараз постраждало понад 17 000 га півострова, понад 8500 га — у національному парку. Деякі території горіли двічі, а то й п’ять разів. Про це свідчать дані знімків із космосу. Саме за ними співробітники парку тепер вивчають ситуацію, адже працювати на місці немає можливості. Зараз головне завдання науковців — збирати дані про шкоду природі. Сподіваються, що після деокупації на їх основі РФ притягнуть до відповідальності.Екологи розуміють, що після неодноразових пожеж вигоріло найбільше в Європі поле диких орхідей. До війни на косі росли чотири унікальні види цієї квітки. Чи зможе колись відновитися цей популярний туристичний об’єкт, невідомо.
Крім того, горять ліси: і штучно висаджені людиною, і ті заповідні, що росли тут протягом століть. Вогонь нищить тварин і птахів, а ще їхні гнізда, нори, лігва.
«Рідкісний орлан білохвостий. Є пари, які безпосередньо жили тут, і це (пожежа. — Ред.) порушило їхнє гніздо. Це я вам кажу, що ми стовідсотково знаємо. Цього гнізда там немає, і цих птахів там немає», — запевняє Павло Холодняк.
Кінбурнська коса: вид зверху © Фото з особистого архіву Павла ХолоднякаЗагроза для всього живого
Росіяни старанно обкладають вибухівкою територію півострова. А тварини вимушено стають «природними розміновувачами». На жаль, страждають і люди.«Біля села Василівка підірвався на міні чоловік з коровою. Це навіть було не на території нашого парку, він випасав худобу біля села, там, де безпечно було більш-менш, і там, де вже ходили люди та худоба», — каже Холодняк.
Регулярні обстріли та вибухи — не лише стрес для тварин та птахів, а ще й загроза контузій. Тим часом серед фауни півострова чимало червонокнижних видів. Деякі пернаті, які використовували Кінбурн під час своїх сезонних міграцій, вимушені були шукати нові місця для відпочинку. А в тих, що давно уподобали цю місцину, шансів вижити мало.
Водні біоресурси теж в зоні ризику. Під час війни вчені констатують підвищення смертності дельфінів — через гучні звуки та гідроакустичні удари кораблів в них порушується ехолокація (здатність до виявлення розташування, розміру, природи об’єктів через передачу акустичних чи радіохвиль та аналізу відбитих від об’єктів хвиль. — Ред.).
На берег викинуло загиблого дельфіна © З особистого архіву Павла ХолоднякаКрім того, чимало біди сухопутним видам і підводним мешканцям приніс підрив окупантами Каховської ГЕС.
«14 кубокілометрів витекло у Чорне море. Це ви просто не можете навіть уявити, скільки тої води витекло! І то опріснення Чорного моря! І ті побутові речі, відходи (те, що принесло водою з Херсонщини. — Ред.) — все це лягло на дно Чорного моря. Весь бруд, який перегниває на дні, убиває всі живі організми», — зазначає представник адміністрації національного парку.
З потужним потоком в море та солоні озера потрапили мільярди молодих особин річкової риби. З часом вони були приречені на загибель, адже не можуть жити в солоній воді.
Надії на відновлення
За словами Павла Холодняка, військові дії, підтоплення та масштабні пожежі, тобто занадто агресивні антропогенні фактори, призведуть до неминучих порушень в місцевих та суміжних екосистемах.«Іде зміна видового складу в екосистемах. Зникнення чи поява певних видів флори та фауни — це не може бути проблемою тільки Кінбурнської коси та прилеглих до неї акваторій. Ці зміни потягнуть за собою порушення в усьому Чорноморському регіоні, а згодом в причорноморських державах і так далі», — пояснює науковець.
Втім, в національному парку сподіваються, що природні комплекси зможуть відновитися. Але на це знадобиться багато часу: від трьох-чотирьох аж до 70 років.
Масштаби збитків від війни для Кінбурнського півострова колосальні, але точних сум ніхто ще не називає, все стане зрозуміліше після натурних обстежень. А це можна зробити лише після деокупації півострова і повного його розмінування.
Важливість Кінбурна для росіян
Кінбурн — півострів у Чорному морі, який бере початок на Херсонщині. Адміністративно область ділить його з сусідньою Миколаївщиною, якій належить кінець — коса. Територія окупована з початку повномасштабного вторгнення, вже майже три роки. Виїзд суходолом контролюють росіяни, водночас акваторію навколо півострова регулярно обстрілюють. Невелика кількість місцевих селян, що залишилися захищати своє майно, виявилися відрізаними від контрольованої Україною території.Перебування на косі дає змогу російським військовим регулярно обстрілювати українські населені пункти на протилежному березі, а також контролювати миколаївські порти, що не дозволяє їм приєднатися до «зернового коридору».
Українські захисники небагатослівні, коли йдеться про звільнення півострова. Але дев'ятого серпня ГУР повідомило про висадку українських спецпризначенців на територію коси, їм вдалося успішно атакувати декілька укріплень росіян і навіть встановити там прапор Воєнної розвідки України.
«Кінбурнська коса буде вільною, як і всі інші тимчасово окуповані території України», — пообіцяли в ГУР.
Марина Михайловська
