«Є дрони, де ударне крило, із пінопластом. Такий несе близько двох кілограмів вибухівки. Також є ударні дрони FPV – один тип виготовляється в Білорусі, другий – російського виробництва. Також використовується дрон «Мавік». Такі беруть на себе до 5 кг вибухівки і становлять основну загрозу для людей та транспорту», – розповів «Новому дню» один із військових 124 окремої бригади ТрО морської піхоти.
«Вибухнуло просто в мене під ногами, постраждали обидві. Вірите, я бачив свої кістки через кросівки. Добре, що знайомий їхав на велосипеді та допоміг мені, «швидку» викликав» , – розповідає чоловік.
До себе додому Віктор повертатися не ризикує, із лікарні приїхав до дітей. Говорить, добре, що є кому доглядати, бо стати на ноги поки неможливо.
Олександру – 62 роки. Щодня і ще дуже довго він має їздити на перев’язку до лікарні. Медики врятували йому ногу і взагалі життя. А перед цим чоловік самостійно намагався зупинити собі масивну кровотечу, перев’язуючи рану двома пакетами із супермаркету… Якби не випадковий свідок, який оперативно відвіз до лікарні, невідомо, що й було б, зізнається чоловік. Олександр – ще один потерпілий від дронового терору в Херсоні. Окупанти не просто полювали на чоловіка, а ще й знімали все це. Моторошні кадри свого «сафарі» вони змонтували під веселу пісеньку і виклали на одному з ворожих телеграм-каналів.
«Дрон наді мною просто висів, ніби спостерігаючи за моєю реакцією. А що я міг зробити? Поряд не було куди ховатися, не було куди втікати», – розповів чоловік.
Микола Тараненко – командир загону швидкого реагування Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Показує мікроавтобуси, якими його колеги виїжджають надавати допомогу херсонцям. Часто це потерпілі від ворожих обстрілів. Але й самі воронтери не застраховані від наслідків атак. Тому їхні машини теж побиті дронами. Але виходу немає – треба їхати і їдуть.
«Мої два хлопці мешкають у Кіндійці, ми їх вранці забираємо, ввечері повертаємо додому кожного дня. І були випадки, коли проїжджаємо просто по вулиці, нас зупиняють, кажуть – людина потрапила під дрон. Пригадую, чоловік вийшов у магазин за хлібом. І виходить,а тут – скид із дрону. Ну, я не знаю, що там у них у голові, у тих росіян. Побило людині м’які тканини – сідницю, ногу трохи спину. Надали допомогу, відвезли в лікарню, медики займались потрепілим вже більш детально», – розповів Микола Тараненко.
Чи можливо вберегтися від дронів? Це запитання ми адресували поліції Херсонщини, яка фіксує наслідки скидів із безпілотників. У своїх коментарях правоохоронці дуже обережні. Говорять, порада може бути одна – евакуюватися із зони, куди легко долітають безпілотники. Проблема в тому, що дрон дуже важко помітити, так, щоб можна було на 100% відреагувати і втекти від нього. Ці «пташки» літають дуже високо. Врятувати може власний слух, але він має бути бездоганний, вкупі з миттєвою реакцією.
«За характерним звуком можна зрозуміти, що БРЛА десь неподалік. Якщо чуюте десь поруч роботу дрона, то варто, звісно, потрапити в укриття, їх зараз по місту значна кількість, це по-перше. По-друге, якщо немає такої можливості зайти в приміщення, хоча б, треба принаймні, заховатися під дерево, це хоча б спосіб маскування», – розповів начальник відділу комунікації ГУНП в Херсонській області Андрій Кований.
Атаками з дронів російські окупанти прагнуть залякати херсонців. Ніяк не можуть пробачити місту стійкості, патріотизму. Постійні обстріли – це поста Херсону, який із першого дня окупації чинив жорсткий спротив і так не прийняв «руський мир». Свобода дається містянам дуже високою ціною, але й це люди сподіваються перетерпіти. Гірше за окупацію не може бути нічого.
МАРИНА САВЧЕНКО, Новий День