Розвантаження творів мистецтва, викрадених окупантами з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, в Криму, біля Центрального музею Тавриди. Фото опубліковано tverezo.info 4 листопада 2022 року.
Тисячі музейних експонатів, викрадених окупантами на Херсонщині, зникли безслідно, але шлях деяких вдалося відстежити. Доля культурних цінностей з херсонських краєзнавчого та художнього музеїв та Новокаховської картинної галереї склалася по-різному — так само, як і доля двох викрадених картин художника Валерія Івченка. Аналіз фото і відео російських пропагандистів, спілкування з автором картин та покази свідків, в тому числі з окупованих територій, допомогли нам знайти декілька вкрадених картин. Врешті-решт сліди привели до Москви.
Зникли безслідно
Слідом за журналістами The New York Times грабежі росіян в Україні називають найбільшою крадіжкою предметів мистецтва з часів Другої світової війни. Серед найрезонансніших злочинів окупантів проти культурної спадщини України — пограбування херсонських музеїв. Перед втечею з міста у 2022 році під виглядом «евакуації» новопризначена Росією «влада» вивезла з краєзнавчого музею 23 тисячі експонатів, з художнього — більше 10 тисяч творів мистецтва. Пограбовані й музеї на досі окупованій території — в тому числі Каховський історичний та Новокаховська картинна галерея ім. Альбіна Гавдзинського.
Окупанти і не приховували намірів забрати все найцінніше, але пограбування музеїв загорнули у красиву обгортку фейкової евакуації. Серед потенційних місць, куди вивозили експонати, називали музей Херсонес Таврійський, музей оборони Севастополя та Воронцовський палац. Про це зокрема говорив Артем Лагойський — у 2022 році він обіймав посаду окупаційного заступника міністра культури Херсонської області, а з 2024 вже сам очолює фейкове міністерство. Однак пізніше Воронцовський палац більше не згадувався. Оскільки «міністр» плутається в цифрах (12 тисяч «евакуйованого» з Херсонського художнього музею є перебільшенням), то і згадка про Воронцовський палац може бути його помилкою.
Фрагменти інтерв’ю з Артемом Лагойським, скріни з пропагандистських ресурсів від 21 листопада 2022 року та 2 вересня 2024 року.
Частина експонатів, вкрадених з Херсонського краєзнавчого музею, опинилась у Генічеську — «столиці» окупованої Херсонщини, де базується окупаційна адміністрація та російські «клони» херсонських музеїв. Саме там потрапила в кадри пропагандистських ресурсів колекція херсонця Леоніда Ширяєва , присвячена російському полководцю Олександру Суворову. Її учням генічеської «школи №3» демонструвала Юлія Ржевська, яка до вторгнення була заступницею директорки-колаборантки краєзнавчого музею Тетяни Братченко та втекла з Херсона перед його звільненням ЗСУ.
На кадрі з пропагандистського ресурсу окупантів, знятому в Генічеську і оприлюдненому 6 лютого 2023 року, зафіксовані експонати з Херсонського краєзнавчого музею, присвячені Олександру Суворову.
Але серед зібраних колекціонером речей практично не було оригіналів, – наголошує чинна директорка краєзнавчого музею Ольга Гончарова. Вона бачила ці окупантські репортажі та впізнала експонати з музейного залу Суворова.
Пізніше, у вересні 2023-го, тодішній «міністр культури» Олександр Кузьменко підтвердив, що «експозицію Суворова» «евакуювали» до Генічеська, і навіть анонсував відкриття виставки, але інформації про це не було.
Все інше приховано, і намагання знайти сліди викраденого поки не мають успіху.
Під замком
З Херсонським художнім музеєм трохи більше ясності, адже процес розвантаження вкраденого одразу помітили в Сімферополі. Центральний музей Тавриди, який приймав мистецький вантаж і біля якого зафіксували ті ж самі вантажівки без номерів, що вдалося зазнімкувати в Херсоні, опинився в центрі уваги світової громадськості.
Розвантаження незаконно вивезеної колекції Херсонського художнього музею в Центральному музеї Тавриди. Фото опубліковані tverezo.info 4 листопада 2022 року.
Музейники одразу впізнали кілька вкрадених картин і з того часу постійно поповнюють список творів, які окупанти переховують у Центральному музеї Тавриди. Кількість ідентифікованого на сьогодні сягнула 128.
Один із кадрів сюжету, знятого у вересні 2023 року в імпровізованому фондосховищі Центрального музею Тавриди (Сімферополь, Крим), де зберігаються твори мистецтва, вивезені з Херсона під виглядом «евакуації». На ньому 13 картин, вкрадених окупантами з Херсонського обласного художнього музею ім. О.Шовкуненка, які в різний час у 2023-2024 роках були ідентифіковані співробітниками музею. Джерело: Херсонський художній музей / Facebook
Директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін із самого початку не приховував, що в очолюваній ним установі зберігаються твори, привезені з Херсона. Вперше він прокоментував це іспанській журналістці Пілар Боне в середині листопада 2022 року, і з тих пір не раз це підтверджував:
«Вийшло так, що ми зберігаємо експонати Херсонської картинної галереї, яку довелося евакуювати в листопаді минулого року. Ми зберігатимемо і передамо їх назад, нехай ніхто не сумнівається, до рук законних власників — це спільнота та законна влада Херсонської області. Ми обов'язково все повернемо. Але зараз зберігаємо у себе. Близько 10 тисяч картин Херсонського художнього музею зараз зберігається у нас», — розповідав він у травні 2023 року РІА Новости Крым.
Стоп-кадр з пропагандитського відео, знятого у фондосховищі Центрального музею Тавриди у вересні 2023 року. На полицях сталежів - картини, вкрадені з Херсонскього художнього музею.
Останні свідчення, що колекція досі перебуває в Криму, — згадка у статті Крим.Реалії (середина листопада 2024 року): співробітниця музею Тавриди повідомила кореспонденту в Сімферополі, що саме в музеї картини не виставлені — їх тримають у сховищах.
Трохи раніше, 20-21 жовтня 2024 року, в російському Ростові-на-Дону проходив захід під назвою «I Міжрегіональний форум музейних працівників Новоросії». Там йшов «обмін досвідом» росіян з музейниками захоплених країною-агресоркою територій. На фото, зробленому під час виступу директора Центрального музею Тавриди Андрія Мальгіна, видно великий екран з презентацією. На фото впізнається сховище, споруджене в концертній залі музею Тавриди. Коли зроблена світлина, яку показував Мальгін, достеменно невідомо, однак співробітникам Херсонського художнього музею на ній вдалось розгледіти ще одну роботу, вкрадену з музею.
Директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін виступає на I Міжрегіональному форумі музейних працівників Новоросії, на екрані — фото з імпровізованого фондосховища, обладнаного в музеї, на полицях стелажів впізнана картина, вкрадена з Херсонського художнього музею. Фото: сайт Центрального музею Тавриди.
По слідах «Козака Мамая»
Але в Центральний музей Тавриди потрапили не тільки експонати, викрадені з Херсонського художнього музею. На оприлюднених окупантами фото і відео кадрах впадає в око картина з козаком Мамаєм, на ній дуже добре видно авторський підпис і дата: «В.Івченко ‘09». Однак серед ідентифікованих музейниками її немає. Головна зберігачка фондів Херсонського художнього музею Ганна Скрипка підтвердила, що творів художника Івченка в музейній колекції не було.
Кадр відеосюжету, знятого в Центральному музеї Тавриди.
Пошук роботи виявився результативним: у галереї художника Валерія Івченка на онлайн-платформі ARTS.CENTER вдалось знайти саме цю картину, а потім розшукати і самого митця.
Картина Валерія Івченка «Козак Мамай» на онлайн-платформі ARTS.CENTER
Валерію Івченку цьогоріч виповнилося 70. Народився він у Кривому Розі, дитинство провів на Чернігівщині, а з 14 років все його життя пов'язане з Херсонщиною. Малював він змалку і став відомим самодіяльним художником, членом Спілки художників-аматорів «Дніпровська палітра», лауреатом виставки декоративно-ужиткового мистецтва у Києві.
Зараз Валерій Івченко — переслеленець із села Веселого Каховського району, живе у Новорайську Бериславського району Херсонщини і продовжує малювати. Сумує, що не вистачає спілкування з друзями й колегами, та жаліється: багато робіт залишилось вдома у Веселому, село обстрілюють, їхати туди ризиковано, але чоловік сподівається, що хоча б щось із його полотен збережеться:
«Частину залишив у домі, частину у «врем’янці» — думаю: згорить у домі — хоч там трохи залишиться».
Художники в Новокаховській картинній галереї ім. Альбіна Гавдзинського: Валерій Івченко (ліворуч), його наставник Василь Боженко та друг Володимир Гончаренко, 2021 рік. Фото: Картинна галерея ім. Альбіна Гавдзинського / Facebook
Той факт, що роботи Валерія Федоровича зберігаються у Бериславському краєзнавчому музеї, Новокаховській картинній галереї, приватних колекціях в Україні і за кордоном, викликав припущення: в Крим потрапили твори мистецтва не тільки з Херсона, а й із районних музеїв. «Козак Мамай» справді викрадений — але не з музею.
Свою картину художник згадав одразу і описав її: козак Мамай сидить і грає на бандурі, а позаду нього у хмарах Кость Гордієнко — асоціація з пам’ятником кошовому отаману на Кам’янській січі. Але спочатку думав, що мова йде про другий варіант картини, який він подарував каховським козакам після виставки «Козак Мамай» в Каховці. Розповів, що доля Олександра Слісаренка, отамана Горностаївського Куреня війська запорізького низового, якому він вручив свою роботу, невідома: «Його самого рашисти забрали, а брата його вбили».
А перший варіант тієї картини, більший, розмірами десь 60х80 см, Івченко подарував влітку 2009 року Херсонському обласному центру народної творчості. Художник згадує, що тоді центр збирав роботи для виставки самодіяльних художників Херсонщини у Києві, і він привіз в Херсон дві свої роботи: «Світлу радість» — для виставки, а «Козака Мамая» — у подарунок центру.
Повиносили все
Оксана Степанова, заступниця директора Херсонського обласного центру народної творчості, розповіла, що, побачивши фото, її колеги одразу згадали «Козака Мамая». Викрадення картини, нікого не здивувало: росіяни пограбували заклад ґрунтовно, і жінка каже: легше перерахувати, що лишилось, ніж згадувати, чого немає:
«У нас в принципі покрали все — апаратуру, меблі. У світлиці були лавки, столи, стільці, стенди для експозиції рушників, ми купували покриття для імпровізованих сценічних майданчиків на вулиці, такі ковроліни. Подарункові картини були в кабінетах — то, звісно, нічого немає. Була запланована «бісерна» виставка на початок березня — частково і її перепотрошили, позабирали...», — перелічує втрати Оксана Степанова.
На цій стіні до самого повномасштабного вторгнення і висіла картина Валерія Івченка «Козак Мамай». Такий вигляд тепер має Херсонський обласний центр народної творчості — після пограбування та обстрілів. Фото Олександра Корнякова.
Директор центру Володимир Капелюшник розповів, що всю окупацію провів у Високопіллі на Херсонщині, був на лікарняному через перелом ноги, але зв’язок з колективом тримав. Йому розповідали, як після захоплення будівлі окупанти не дали співробітникам центру навіть зайти у приміщення і забрати особисті речі. А пізніше, коли колеги намагалися сфотографувати, як росіяни кондиціонери знімають, їм пригрозили: «Якщо ще раз тут появитесь — вже будуть вас шукати в іншому місці».
Однак були і здивування — практично нічого не викрали з кабінету директора, у заступниці залишилась на стіні цінна мозаїчна інтарсія відомого майстра по дереву, а у підвалі пережили всю окупацію картини Анжеліки Рудницької, її виставка «Сад Чеснот» ще до повномасштабного вторгнення мандрувала Херсонщиною і мала повернутися до авторки, та війна завадила.
Як картина Івченка опинилася в Криму, можна лише припускати. За словами керівників центру, під час російської окупації їхнє приміщення займав якийсь новоутворений росіянами департамент, який не мав стосунку до культури. Фейкове «міністерство культури Херсонської області» розташувалися неподалік — у будівлі музичилища. Оксана Степанова розповіла, що багато речей з їхньої установи перекочувало саме туди.
«В Москву, в Москву, в Москву!»
Новокаховську картинну галерею заснували у 1967 році. Серед понад 1200 її експонатів — унікальна колекція творів живопису та графіки народного художника України Альбіна Гавдзинського. У 1950-х роках митець створив цикл творів про будівництво Каховської ГЕС (236 робіт), які у 1961 році подарував Новій Каховці, і вони стали основою експозиції міської картинної галереї. У 2003 році галереї присвоїли ім'я Альбіна Гавдзинського.
«Картина галерея була оточена росіянами з перших днів, там стояли БТРи з військовими», — розповідає начальниця відділу культури Новокаховської міської ради Наталія Зарудна. На момент викрадення вона була вже за межами рідного міста, але початок окупації бачила на власні очі.
Пограбування окупантами галереї в Новій Каховці відбулося 1 листопада 2022 року. Чинний мер Нової Каховки Володимир Коваленко розповідає про ті події зі слів свідків:
«Окупанти підігнали криту вантажну автівку прямо до картинної галереї. І почали виносити картини. Всі. І Гавдзинського, і інших художників. Навколо стояли десятків зо два їхніх солдатів, нікого не підпускали. Людям, які намагалися цьому завадити, пригрозили підвалом».
Чи все вивезли з галереї та куди вивезли, у Володимира Коваленка та Наталії Зарудної інформації немає. Однак інший анонімний співрозмовник озвучив передану з окупації, але неперевірену інформацію, що колекцію вивезли з Нової Каховки, але вона залишилася на окупованій території Херсонської області. Більше двох років невідомості — і ось раптом частина картин «випливла» в Москві!
Окупантські телеграм-канали 26 листопада 2024 року повідомили, що в Центральному офісі ПАО «Транснефть» відкрилася виставка «Всегда Новая Каховка», на якій представлені твори Альбіна Гавдзинського, «присвячені зведенню Каховської ГЕС». Про це повідомила навіть основна російська державна пропагандистська агенція ТАРС (ТАСС). Однак виставка відкрилася раніше, адже на телеграм-каналі «Транснефті» інформація про зустріч із окупаційним керівником Херсонщини Володимиром Сальдом, в якому згадувалось про її відвідування, була опублікована ще 21 листопада, а Сальдо запостив новину рано-вранці 22-го.
Повідомлення про відкриття виставки в Москві на окупаційних Телеграм-каналах
Нам вдалося поспілкуватися з людиною, яка добре знає колекцію Новокаховської галереї, але через безпекову ситуацію консультація проходила анонімно. Експерт впевнений, що на фото представлені оригінали робіт, картини виставлені в тих саме рамах, в яких вони були в галереї. Видно, що частина рам побита, і можливо, це відбулось під час вивезення з Нової Каховки у 2022-му. Анонімний експерт передає слова очевидців, що коли картини вивозили з галереї, їх просто закидали в кузов вантажівки.
Ліворуч — на виставці «Завжди Нова Каховка» в Москві, в ПАО «Транснефть» (фото опубліковано на окупантських джерелах 26 листопада 2024 року). Праворуч — племінник художника Ян Гавдзинський тримає в руках той самий автопортрет Альбіна Гавдзинського, що і на світлині поруч (фото: Одеська національна наукова бібліотека, 20 вересня 2018 року)
Окупанти презентують експозицію як виставку творів Альбіна Гавдзинського, присвячених будівництву Каховської ГЕС. Але це не зовсім так. На ній анонімний експерт впізнав роботи художника, які не мають жодного стосунку до Нової Каховки і були написані пізніше і в інших містах і навіть країнах. Також є твори інших авторів, які були частиною колекції Новокаховської картинної галереї.
Свою роботу на виставці в Москві впізнав і Валерій Івченко. Це один із варіантів його картини «Околиця», яку він подарував галереї. Розповідає, що цей пейзаж — околиця його рідного села Веселого. Художника вразило гарне небо, колоритні хмари на заході сонця. Він написав картину десь у 2000 році — частково з натури (виноградник, поля, дорога, небо), частково дофантазував (задній план полотна). Каже, картина вийшла достойна, він подарував її галереї, а пізніше, у 2004-му, за попередніми ескізами написав ще один варіант — він зараз у нього вдома, в обстрілюваному росіянами Веселому.
Ліворуч: вгорі — картина Валерія Івченка «Околиця», подарована художником Новокаховській картинній галереї (фото надано автором), внизу — фрагмент світлини з виставки «Завжди Нова Каховка» в Москві, на якій експонується саме ця картина (фото з окупантських джерел). Праворуч — фото з відкриття ювілейної виставки Валерія Івченка у Новокаховській картинній галереї ім. А.Гавдзінського, в кадрі — другий авторський варіант його картини «Околиця» (фото: Нова Каховка city, опубліковано 2 березня 2019 року).
«Ніколи навіть не мріяв опинитися поруч з Гавдзинським! — каже Валерій Івченко, і тут же додає: — Є бажання поїхати і забрати. Хай покажуть папери, на якій підставі вони все забрали! Зрозуміло, що не поїдеш — просто таке відчуття».
Звісно, виникає питання про долю іншої частини колекції, чи не розійшлися твори по приватних колекціях? І що чекає на вивезене до Москви? Чи взагалі мають намір окупанти повернути твори до Нової Каховки? Адже всупереч міжнародному гуманітарному праву країна-агресока планує внести (і, ймовірно, вже вносить) до музейного фонду Росії незаконно вивезені з України культурні цінності. Про старт «процесу оформлення у державну власність» творів мистецтва 4 музеїв на окупованих територіях (у тому числі і Херсонського художнього) російські «Ізвєстія» повідомляли ще за дві тижні до пограбування в Херсоні — 14 жовтня 2022 року. У січні 2024-го окупаційні директорки херсонських музеїв Наталя Десятова (художнього) та Тетяна Шандра (краєзнавчого) повідомили кореспондентам «Медіазони», що через відсутність комп’ютерів в «Госкаталог.рф» предмети з херсонських музеїв ще не завантажені, але «робота над цим ведеться».
Частина впізнаних творів Альбіна Гавдзинського з Новокаховської картинної галереї (фото робіт художника - Картинна галерея ім. Альбіна Гавдзинського / Facebook)
Про те, що виставлені в Москві картини належать Новокаховській картинній галереї імені Альбіна Гавдзинського, арт-викрадачі ніде не згадують, але і ж приховати цей факт неможливо. Спроба окупантів замовчати походження творів мистецтва не означає, що їх ніхто не впізнає і все пройде «шито-крито» — новина про виставку вкрадених картин швидко поширилась в українських ЗМІ.
«Виставка стала результатом спільного проекту делегації Херсонської області, очолюваної губернатором Володимиром Сальдо, та керівництвом ПАТ «Транснефть» на чолі з президентом Миколою Токарєвим. Підтримка Міністерства культури Херсонської області, Управління внутрішньої політики регіону та Херсонського обласного художнього музею створила міцну основу цієї культурної події, що символізує єднання різних регіонів Росії», — повідомляє окупаційне Міністерство культури Херсонської області.
Більшість причетних до цього експонування незаконно вивезених українських культурних цінностей задокументувала свою участь. Ось вони на фото:
Артем Лагойський, призначений окупантами «міністр культури Херсонської області».
Оксана Калашнікова, начальниця окупаційного «Управління внутрішньої політики Херсонської області».
Володимир Боделан, голова офіційного окупаційного представництва Херсонської області в Москві, син екс-мера Одеси, головний підозрюваний у справі протистояння в Одесі 2 травня 2014 року.
Володимир Сальдо - призначений росіянами «губернатор» Херсонської області.
Ніколай Токарев, президент ПАТ «Транснефть».
Андрєй Бадалов віце-президент ПАТ «Транснефть».
Ігор Чагаєв, перший заступник окупаційного «губернатора» Херсонської області.
Юрій Яровенко, генеральный директор АТ «Связьтранснефть».
Валерій Зіновьєв - начальник управління по зв’язкам з державними органами та громадськими організаціями ПАТ «Транснефть».
Варто додати, що «Транснефть» регулярно всіляко «допомагає» окупантам на Херсонщині. То техніку передає, то «гуманітарку» немічним або подарунки дітям, сприяє і «промивці мізків» населення — як от передає до бібліотек пропагандистську літературу.
Про те, як «Транснефть» допомагає окупаційній владі на Херсонщині, охоче розповідають пропагандистські медіа
«Транснефть» — найбільша у Росії нафтотранспортна компанія, один з найбільших донорів бюджету РФ, з якого фінансується війна проти України. Компанія та її керівники давно перебувають під санкціями.
«Окупація не надає прав на культурні цінності»
«Окупація не надає прав на культурні цінності», — наголошує юристка Наталія Хендель, професорка з міжнародного права, яка офіційно працює в Geneva Academy of International Humanitarian Law. І додає, що Росія спекулює міжнародним правом, розповідаючи про начебто «евакуацію» культурних цінностей з Херсона заради їх «збереження». Бо коли мова йде про збереження, мають на увазі збереження культурних цінностей в державі походження.
Якщо дотримуватись міжнародного права, Росія повинна була передати культурні цінності Україні, а Україна — перемістити їх в найбільш безпечне місце. Другий варіант, передбачений міжнародним правом, — культурні цінності можуть передаватися третій державі на зберіганні за згодою і домовленістю з Україною, а після завершення збройного конфлікту третя держава має їх передати Україні в тому обсязі, в якому отримала. Насправді ж країна-агресока не дотримувалась жодного з цих сценаріїв, констатує Наталія Хендель.
Факти пограбування музеїв розслідуються правоохоронними органами України. в Офісі Генпрокурора створений спеціалізований підрозділ, який здійснює процесуальне керівництво у провадженнях щодо воєнних злочинів Росії проти української культурної спадщини.
Відкриття кримінальних проваджень на національному рівні по 438 статті кримінального кодексу України — воєнні злочини — професорка з міжнародного права Наталія Хендель називає першим кроком до повернення вкраденого.
Лариса Жарких, ВгоруРобота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.