Три Ольги — дружини військових. Ніхто з їхніх чоловіків до повномасштабного вторгнення РФ не займався цим професійно. Один хотів стати хірургом, другий — електромонтер та учасник рок-гурту, третій — працював у ресторанній сфері. Зараз вони на фронті, захищають Україну та свої родини. А вдома їх чекають. Ми зібрали три історії дружин військових. Вони розповіли про те, як допомагають чоловікам, як долають постійну тривожність і про що мріють."Свої емоції виливаю на психолога. А з чоловіком говорю спокійно". Ольга Кулініч
Ольга Кулініч живе у Херсоні, працює в Управлінні охорони здоров’я. Після деокупації міста була волонтеркою Товариства Червоного Хреста, зараз очолює громадську організацію. Чоловік Ольги Дмитро з 2022 року на фронті. До початку повномасштабного вторгнення проходив інтернатуру у Херсонській міській клінічній лікарні імені Лучанського."Він навчався у медичному університеті, спеціальність — "акушерство гінекологія". Хотів стати хірургом, надавати допомогу нашим дівчатам. Коли почалась окупація, в нього залишалося декілька місяців до здачі. Якраз по-нашому — це ЗНО, по їхньому — це КРОК. Ми виїхали до Одеси. Він склав добре іспит, отримав диплом і пізніше пішов до районного ТЦК, як доброволець, надавати допомогу вже військовим побратимам", — розповіла Ольга.
Ольга Кулініч. Суспільне ХерсонЗ чоловіком, каже, бачиться рідко, здебільшого спілкується телефоном. Востаннє зустрічались цієї осені, коли вона привезла на фронт евакуаційне авто та іншу гуманітарну допомогу.
"Було купа реабілітацій. Були поранення, були й медичні обстеження. Я постійно за ним їздила. Я була підтримкою йому в першу чергу", — говорить Ольга.
На роботі. Ольга КулінічУ пари є американський стафордшир-тер'єр Герда. Каже, вона дуже сумувала за Дмитром.
"Коли він пішов, то моя собака почала депресувати. Я не могла її заспокоїти. Я там: "Герда-Герда, до мене, давай пограємось". А вона от тиждень, у неї був смуток тиждень", — згадує Ольга.
Собака Ольги та Дмитра. Ольга КулінічОльга і Дмитро побрались перед початком повномасштабного вторгнення – у грудні 2021-го.
"У них дуже багато своєї роботи, там десь ці окупанти стоять, хтось тебе обстрілює постійно. І коли жінка починає нервувати й показувати свою якусь таку нервовість, воно спричиняє більше скандалу, ніж якоїсь підтримки. Тому мої емоції я передаю своєму психологу. От все, що у мене накипіло, наболіло. А пізніше я вже спокійно розмовляю зі своїм чоловіком", — каже Ольга.
"Хочу, щоб всі повернулись додому, а ще — стати мамою". Ольга Щидловська
Херсонка Ольга Щидловська зараз живе в Одесі. Працює у театрі юного глядача імені Юрія Олеши. Раніше була помічницею режисера в Херсонському театрі Куліша. Пише вірші, виступає з ними на публічних заходах. На одному з таких познайомилась із майбутнім чоловіком Євгеном. До початку повномасштабного вторгнення він працював електромонтером у Херсонській лікарні імені Карабелєша та був учасником рок-гурту «Windmusic», грав на бас-гітарі. З 2022-го приєднався до лав ЗСУ."Він у мене взагалі учасник АТО. Він у 2015-2016 був кулеметником і зв'язківцем, служив на Донеччині. Ну, і, звісно, коли почалось повномасштабне вторгнення, він військовозобов'язаний і вони в першу чергу мають іти служити. То він пішов сам", — каже Ольга.
Ольга Щидловська. Суспільне ХерсонПара разом шість років, одружені з 2022-го. Жінка розповідає: поки чоловік на службі, вчиться справлятися з усіма побутовими проблемами самостійно.
"Я навіть сантехнічні послуги сама собі надавала. Але він інструктував мене телефоном, як що там де відкрутити, який сифон піти купити на ринку. І от за його інструкцією ми разом замінили в мене забитий сифон. Я не можу приховувати свої емоції, але так, в якийсь момент я подумала, що мені треба не давати йому сумувати, щоб він не бачив мої мокрі очі, скажімо так, і він також потім з важким серцем тоді їде і краще подумати про щось хороше", — каже Ольга.
Ольга Щидловська у гримерній театру. Суспільне ХерсонКоли приїздить чоловік, відразу стає, як вдома, – розповідає Ольга.
"Коли він вдома, він дуже втомлений і у нього немає сил проводити час. Тому ми в основному проводимо його, обнявшись з котами й просто лежимо, щось дивимось, якісь відео в телефоні й більше нам нічого не треба. Звісно, якщо трошки з'являється енергії, можемо прогулятись по місту десь, зайти в кафе поїсти щось смачненьке. Такі звичайні земні радощі, яких не вистачає в тій кількості, як це було раніше. Зараз все розкіш", — каже Ольга.
У сценічному образі. Ольга ЩидловськаЗ тривогою Ользі допомагає справлятися робота. Одна з її мрій – зіграти роль Есмеральди у мюзиклі "Собор Паризької Богоматері".
"Ну звісно я мрію про мирне життя, щоб закінчилася війна, щоб всі повернулися додому, а ще я хочу стати мамою", — поділилась Ольга.
"Вклад дружин військових недооцінений". Ольга
Ольга родом з міста Славути на Хмельниччині. З 2014 проживала у Києві. Близько року тому разом із сином Михайлом переїхала до Херсона, аби бути ближче до чоловіка Олександра. Він зараз — військовий. До повномасштабного вторгнення вони разом працювали у ресторанній сфері, були поряд 24/7."Ми рік практично взагалі не бачилися. Через те, що я почала волонтерити, ми лише раз перетнулись на один день. Він приїхав, забрав машину і все. Важко. Дитина сильно сумує за татом. Малий не говорить. І логопеди, неврологи, психологи, психіатри – ми пройшли абсолютно всіх. І нам дитячий психолог порадила, якщо є можливість, возз'єднайте сім'ю. А ми вже почали їздити в Херсон. Зняли будинок в оренду і так і живемо", — розповіла Ольга.
Ольга з сином Михайлом. Суспільне ХерсонУ Херсоні з’ясувалось, що у дитини непереносність глютену, розповідає жінка. Зараз хлопчик на дієті й почав говорити.
"Чоловік купив для нього картонний будиночок і ми його розмальовували фарбами. І запропонували сину: "Розмалюємо дах". І він повторює: "Дах". Кажу "кран" і він повторює: "Кран". І ми так один на одного дивилися типу: "Ти чув?", "Ти чула?", — розповідає Ольга.
На дитячому майданчику. Суспільне ХерсонВона членкиня простору дружин військовослужбовців. Була його модераторкою. У жовтні долучалась до організації ретриту, проводила кулінарні майстеркласи.
"Мені дуже болить те питання, що недооцінений вклад дружин-військових. Бо це моє щастя в тому, що я ризикнула і приїхала сюди. Але рік тому я була сам на сам зі своїми проблемами. Коли в тебе ламається машина, ти сам на сам. Коли в тебе хворіє дитина, ти сам на сам. Коли в тебе якісь проблеми, ти сам на сам. І паралельно в тебе ще фонова тривога, хронічна фонова тривога, навіть коли все добре. Навіть коли тобі сказав: "Я лягаю відпочивати". А ти переживаєш. А раптом зараз там обстріл?" — каже Ольга.
Прогулянка у парку. Суспільне ХерсонЗараз увесь час вона приділяє сину. А ще займається консервуванням, частину закруток передає військовим.
"Про що мріємо? Про власне житло, про мирне, спокійне майбутнє, про мирне дитинство для наших діток, і щоб мопед нарешті став мопедом, а дрон просто знімав весілля – оце все, що хочеться", — каже Ольга.
Суспільне Херсон