Їх можна назвати представниками нової міграційної хвилі українців, про яку свідчить дедалі більше цифр.
Цю хвилю експерти називають свідомою – на противагу першій, коли на початку повномасштабної війни українці - переважно жінки з дітьми - опинялися за кордоном "з одним рюкзачком". І яким західні країни, переважно європейські, запропонували тимчасовий захист.
Як змінився потік виїзду за кордон, що спричинило нову хвилю і якими можуть бути наслідки цих міграційних процесів?
Скільки українців виїхали
За даними ООН, на кінець вересня 2024 року тимчасовий захист у європейських країнах мали понад 6 млн українців. Ще майже 600 тисяч українців отримали захист поза Європою.
Найбільше громадян України прийняли Польща та Німеччина - із великим відривом від інших країн.
В Німеччині нині тимчасовий захист мають 1,2 млн українців. У Польщі - 970 тисяч станом на зараз, хоча за весь час війни в цій країні його отримали понад 1,8 млн українців.
Втім, деякі експерти вважають, що статистика ООН може інколи двічі враховувати тих людей, які спочатку отримали тимчасовий захист в одній країні, а потім переїхали до іншої, або ж вже були у Європі на момент початку війни.
За даними Євростату, на кінець липня 2024 року тимчасовий захист в ЄС отримали 4,1 млн українців, переважно у Німеччині та Польщі. Майже половина - це жінки, третина - діти, менше чверті чоловіки.
За даними Державної прикордонної служби, отриманими на запит ВВС Україна, щомісяця з січня по квітень 2024 року кількість перетинів кордону на виїзд та в'їзд був на рівні одного мільйона людей, але виїздили на кілька десятків тисяч більше.
Проте з травня, коли почалися перші відключення електрики через російські обстріли та запрацював новий закон про мобілізацію, кількість виїздів стала відчутно зростати, а в'їздів – скорочуватися. Так, у травні виїхало майже на 150 тис. людей більше, ніж в’їхали. А у червні - вже майже на 200 тисяч.
У липні та серпні 2024 кількість тих, хто виїхав, перевищила 1,7 млн людей. Це найвищий показник з березня 2022 року, коли за один місяць з України виїхали понад два мільйони людей.
Водночас у ці два літні місяці в Україну поверталися також по понад 1,7 млн осіб. І їх було навіть трохи більше, ніж тих, хто виїхав. Частково це можна пояснити сезоном відпусток і тим, що українці активніше подорожували, ніж у попередні воєнні літа. І дані за вересень, коли стануть відомі, можуть краще пояснити ситуацію.
Але це лише частина відповіді.
Що змінилося
Загалом, за даними ДПС, за січень-серпень 2024 року з України виїхало майже на 300 тисяч людей більше, ніж в’їхало в Україну.
Це цілком корелюється із даними Нацбанку, який у серпневому інфляційному звіті прогнозував, що у 2024–2025 роках з України виїде близько 400 та 300 тис. людей відповідно. Цей прогноз погіршили саме після масованих обстрілів української енергетики Росією навесні 2024 року.
Тривалі відключення світла та ризик відсутності опалення взимку значно погіршують умови життя людей, але вони впливають і на бізнес, зменшуючи економічну активність та стимулюючи міграцію, вважають в НБУ.
При цьому йдеться не лише про міграцію за кордон.
"Кількість внутрішньо переміщених осіб також залишатиметься значною, бо згідно з опитуваннями значна їх частка не має, куди повертатися через значні руйнування", - пояснюють в НБУ.
Перед початком повномасштабного російського вторгнення в Україні вже були зареєстровані близько 1,3 млн внутрішньо переміщених осіб, які тікали з Криму та Донбасу. Станом на липень 2024 року їх було вже 4,7 млн. Ці люди втратили не лише дім, але й роботу, яку більшість з них так і не змогли знайти на новому місці.
Це визнають і в уряді.
"Переміщення в інші населені пункти та, як наслідок, втрата роботи та інших джерел доходів є суттєвими чинниками невпевненості у майбутньому і залишатимуться такими ще тривалий час", - йдеться у Стратегії демографічного розвитку України, схваленій наприкінці вересня. Там же наводять дані: у вересні 2023 року із 2,1 млн. зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб працездатного віку роботу мали близько 800 тис.
UNIANЗ іншого боку, за опитуваннями серед українців, які перебувають за кордоном, фактор рівня життя в Україні наближається за важливістю до безпекового. За даними Центру економічної стратегії, якщо непевність у безпеці в Україні як причину залишатися за кордоном називали 47%, то майже третина заявили про відсутність роботи та засобів до існування в Україні. Недостатній рівень доступу до базових послуг (охорона здоров’я, вода, електроенергія, інфраструктура) назвав кожен п’ятий, недоступність якісної освіти для дітей – 15%.
Зміни відбуваються не лише в Україні. За останній рік західні країни, які дають прихисток українцям, стали поступово змінювати умови захисту, хоча й продовжили його.
Паралельно зі зменшенням грошової допомоги чи оплати житла, регуляцією роботи дорослих та навчання дітей, в деяких країнах почали створювати умови для переходу з тимчасового захисту на тимчасове проживання - за певних умов. Такі можливості вже отримали українці в Австрії, а згодом можуть отримати й українці в Польщі, Чехії, Швейцарії.
AFPНа усі ці зміни орієнтуються й українці, які нині виїздять за кордон, каже завідувачка відділу дослідження якості життя Інституту демографії НАН Людмила Черенько. За її словами, "виїзд нині – це усвідомлений вибір".
Частково можна припустити, що дехто виїздить тимчасово, щоб пережити зиму в комфортніших умовах. Але, вважає Черенько, нинішній стан енергетики і страх холодної і темної зими навряд чи є головною рушійною силою:
"Люди, які вже пережили не одну зиму під час війни, не один блекаут, і не один обстріл, і продовжують тут жити з дітьми, - вони вже давно були налякані, і встигли побороти свій страх".
Натомість науковиця виділяє дві головні групи тих, хто виїздить зараз чи готується виїхати.
У цій хвилі буде велика частка ВПО, - каже економістка і пояснює: далеко не всі з них облаштувалися на новому місці, а вартість життя в Україні, від харчів до оренди житла, зростає.
"Я припускаю, що люди можуть навіть тимчасово скористатися можливістю перебувати в ЄС, оскільки вони неспроможні фінансово утримати себе в Україні", - каже Людмила Черенько.
Науковиця зазначає, що, наприклад, в Німеччині українці в системі тимчасового захисту все ще можуть отримати безкоштовне житло і соціальні виплати, на які можна прожити, не працюючи чи маючи неповний робочий день.
"У тих, хто залишився в Україні, виплати, які вони отримують, не співставні із вартістю життя", - пояснює економістка і додає:
"У Києві ще можна знайти роботу із більш-менш високими заробітками, а якщо це західна Україна, то там і до війни була проблема із працевлаштуванням навіть для місцевих".
Ці проблеми не лише визнають і в уряді, але й вказують на додаткові проблеми із навантаженням на соціальну інфраструктуру регіонів, куди виїхали більшість переселенців.
"Надмірна концентрація населення у відносно безпечних регіонах спричиняє проблеми з доступністю та якістю базових послуг, зокрема житлових, освітніх, медичних, ускладнює працевлаштування внутрішньо переміщених осіб", - йдеться в урядовій демографічній стратегії.
Одна із співрозмовниць ВВС Україна, яка попросила про анонімність, якраз і виїхала у Німеччину цього літа, бо так і не змогла знайти роботу на заході України після виїзду з окупації.
"Для тих, хто живе у безпосередній близькості від бойових дій, найоптимальніший і найбюджетніший спосіб пережити цю небезпечну ситуацію є виїзд за кордон", - так коментують цю тему читачі ВВС на сторінці редакції у фейсбуку.
Нові трудові мігранти
Ще однією групою у новій хвилі мігрантів можуть бути "люди, які себе не можуть реалізувати в Україні – згідно власних бажань чи якось об’єктивно", - вважає Людмила Черенько.
"Вони хочуть використати цей шанс – заскочити в останній вагон поїзда, поки деякі країни ЄС ще дають дуже широкі можливості для початкового етапу життя в Європі", - пояснює зав відділом Інституту демографії. Це, власне, є початком трудової міграції, але з точки зору легального працевлаштування вона легша, ніж до повномасштабного вторгнення.
Лікарка з Києва Марія фактично підтверджує це припущення науковиці: за її словами, рішення виїхати в Польщу цього року було зовсім не таким, як втеча до Португалії навесні 2022 року, звідки вона повернулася до Києва у червні того ж року.
"Було кілька моментів, чому саме Польща. Це і те, що залишилися близькі і родичі в Україні, а Польща – це не інший кінець світу", - пояснює співрозмовниця ВВС. Але найголовніше для неї те, що Польща пропонує лікарям тимчасове право працювати за фахом.
"Це означає, що лікарі загальної практики можуть отримати роботу за фахом через подання документів в МОЗ Польщі - навіть без складання мовного іспиту. Хоча, звісно, ми повинні мати певний рівень мови, адже працюватимемо в польській медичній установі", - пояснює Марія, додаючи, що "це не те, що вивчити німецьку".
Порівнюючи цей виїзд до Польщі із "втечею" до Португалії, Марія каже, що тоді було багато безкоштовної допомоги – "і безкоштовні квитки від WizzAir, і люди з інших країн хотіли допомогти – хто житло оплачував, хто просто фінансово допомагав". Але тоді "було незрозуміло, що буде з країною, чи захоплять Київ".
Згодом "вже стало зрозуміло, країна може існувати, жити в умовах війни", і вона з дитиною повернулися додому.
Але з’явилося питання “коли це закінчиться?"
За словами Марії, для неї відсутність електрики не була вирішальною. Під час перших відключень світла наприкінці 2022 року Марія перенесла операцію на коліні, ходила на милицях, тож до цього родина вже була готовою.
"Чесно кажучи, підніматися на 11 поверх пішки без ліфта був ще той челендж. Але призвичаїлися, - розповідає вона. - Так, незручно. Але жити можна. І це не те, через що ми зараз виїжджали з країни".
Марія каже, що безпека та задоволені базові побутові потреби для неї є радше "бонусами" виїзду, а не його причинами.
Цей виїзд - про вибір свого майбутнього і майбутнього для дитини. Тому він відрізняється від попередніх тим, що був "більш усвідомлений".
"Для того, щоб заробити собі на певний рівень життя в нас і в країнах ЄС – це зовсім різний обсяг роботи, яку ти виконуєш, і зовсім різна оцінка праці лікаря", - розповідає Марія.
За її словами, рідні та близькі, які залишаються в Україні, розуміють цей вибір і підтримують її. Хоча, припускає вона, "коли буду повертатися – якщо буду повертатися – мені буде певним чином гірко і десь соромно, що я не була в цьому до кінця".
Getty ImagesСистема звітності Державної прикордонної служби не дає окремої статистики щодо статі тих, хто перетинає кордон. Проте опосередковані дані свідчать, що серед тих, хто вирішив виїхати з України останнім часом, більшає і частка чоловіків.
Як заявив під час зустрічі Європейської бізнес асоціації керівник "Київстар" Олександр Комаров, компанія спостерігає зростання кількості людей в роумінгу.
"Влітку ми досягли максимуму. Безумовно, частка цього, це - сезонність. Якщо порівнювати з липнем 2023 року є зростання з 1,5 млн до 1,9 млн. І 70% нових карт, які засвітилися в роумінгу, це чоловіки", - каже Комаров, хоча й не пояснює, яким саме чином оператор визначає стать абонента.
Керівник одного з найбільших мобільних операторів називає такі зміни трендом, і каже, що до середнього рівня 2023 року кількість абонентів у роумінгу вже навряд опуститься.
Одним із таких абонентів може бути Юрій, айтівець, який працював у Львові, але нині перебуває в Амстердамі. Він розповів, що поїхав 9 місяців тому. Він твердить, що досі хоче повернутися, але для його роботи в ІТ критично важливо мати можливість час від часу виїздити за кордон.
Раніше чоловік виїздив, супроводжуючи родича з інвалідністю. "Схема брудна", визнає Юрій, але працювала до останнього разу. Тоді прикордонник дозволив виїзд після тривалих додаткових перевірок. Нині, за словами чоловіка, він, перебуваючи за кордоном, через адвоката в Україні намагається відсудити право на відстрочку від мобілізації в суді.
"Еміграція мене ніколи не цікавила, навіть після початку війни. Я віддаю перевагу жити і платити податки вдома", - запевняє чоловік. Але, наголошує Юрій, "без можливості повторно виїжджати, повертатись для мене - не варіант".
Якими будуть наслідки
Міграція - і нинішня, і до вторгнення, так само, як народжуваність і смертність, визначатиме майбутнє України як такої, кажуть демографи.
До літа 2024 року стали очевидними її практичні наслідки для ринку праці. Після того, як у травні цього року набув чинності новий закон про мобілізацію, ситуація з робочими руками ще більш загострилася.
За опитуванням Інституту економічних досліджень (ІЕД), брак кадрів через мобілізацію та виїзд працівників за кордон бізнес називає на другому місці серед головних перешкод для себе під час війни. І вага цього фактору різко зросла влітку 2024 року. У серпні відключення електрики як перешкоду називали 65% опитаних бізнесів, а брак кадрів – 63% (тоді як за місяць до того – 47%).
"Різниця між першою та другою перешкодами для бізнесу — лише 2 відсоткових пункти. Тобто якби не проблеми з електрикою, дефіцит кадрів став би проблемою номер один для бізнесу", — каже експерт ІЕД Євген Ангел.
І лише на третьому місці в рейтингу перешкода, напряму пов'язана з війною - "небезпечно працювати". Її показник зменшився з 58% у липні до 46% в серпні.
"Кадровий дефіцит є неймовірним – по двох напрямках. Перший – це інженери. Просто драма з інженерами, особливо в регіонах, які примикають до лінії розмежування. І друге – це "білі комірці" середньої ланки. Люди кваліфіковані, з англійською мовою – щось неймовірне відбувається", - каже керівник "Київстару" Олександр Комаров.
"В принципі у нас не вистачало робочих рук і робочих голів навіть перед початком повномасштабного вторгнення, і після війни це буде наша найбільша проблема", - вважає економічний оглядач Сергій Фурса.
На погляд експерта, повернути усіх з-за кордону не вийде, і що довше триває війна, то вищим буде відсоток неповернення, бо люди адаптуються до іншого життя. У телеінтерв'ю він зауважив і ще одну проблему: йдеться не лише про брак робочих рук, але й про менші доходи бюджету. А це, у свою чергу, означатиме, зокрема, і проблеми із виплатою пенсій – адже "пенсії треба платити звідкись".
У банках вказують на інший аспект проблеми - зменшення кількості тих, кому потрібні банківські послуги.
"Найбільший ризик, який ми бачимо на сьогодні, це зменшення bankable population. Це люди, які залишаються в Україні", - каже Наталія Гуріна, заступниця голови правління з управління ризиками Raiffeisen Bank Україна. За розрахунками банку, кількість українців, які потребують банківських послуг, вже знизилася з 18 до 13 млн, а "в останніх прогнозах, які приходять, вони вже на рівні 11 млн".
У банківській системі помітили ще одне явище: скорочення приватних грошових переказів, які роками були найбільшими валютними інвестиціями в Україну.
За даними НБУ, за січень-липень цього року в Україну надійшло 5,8 млрд доларів приватних переказів, що на 0,8 млрд доларів меньше, ніж за той самий час 2023 року.
Показово, що у показнику переказів скорочуються саме виплата заробітної плати, тоді як приватні трансферти – офіційними та неофіційними каналами - навіть дещо зросли. Це може свідчити, що українці, які працюють за кордоном, і надалі підтримують своїх близьких, але водночас переходять на отримання зарплати – і сплату податків – за кордоном.
Втім, йдеться не лише про економічні втрати, але й про ширше явище – загрозу депопуляції України. Зокрема, в оприлюдненій наприкінці вересня урядовій Стратегії демографічного розвитку України йдеться про те, що менш, ніж за 30 років, в Україні може жити лише близько 25 млн людей (порівняно із довоєнними 42 мільйонами).
В уряді визнають: "Значна кількість українців може не повернутися".
Але це, на думку авторів урядової стратегії, можна розглядати не лише як проблему, але також і як можливість.
"Українці, які інтегруються за кордоном, можуть бути дуже потужним провідником проукраїнської позиції у країнах перебування, а також потенційним джерелом інвестицій в економіку України, нових прогресивних знань, досвіду тощо", - вважають в уряді.
Але додають: з цієї спільнотою треба буде працювати. І не забувати: "Україна має бути завжди готовою до повторного нападу держави-агресора".
Графіка Ангеліни Корби