Кілька місяців поспіль Роман разом родиною жили на тимчасово окупованих територіях Миколаївщини та Херсонщини. Російські солдати розстріляли його дружину. Що згадує чоловік про життя в захопленому військами РФ півдні України та як виживає зараз на Дніпропетровщині – у матеріалі Суспільного.
Роман пережив чотири місяці окупації. Спочатку вони з дружиною та двома дітьми були у селищі Давидів Брід на Херсонщині. Бачили, як в село заходила російська техніка.
"Десь за пару тижнів вони в школу заселилися. Офіцерський штаб у них там був. А сусідка, яка, знаєте, плітки розповсюджує про всіх, казала: “В знайомої там офіцери саме ходили. І вона для них там готувала їсти, лазню їм топила щодня". Ну знайшли собі будинок, і сказали, що будуть там тепер жити", — розповідає він.
За село точилися запеклі бої, українські військові намагалися його визволити. Через постійні обстріли чоловік з дружиною та дітьми були змушені виїхати. Оселилися на Кінбурській косі.
"Приїхали ми на Кінбурську косу, там відносно тихо було. Не чутно ніяких пострілів, тільки час від часу в стороні Очакова, який бомбили дуже й дуже часто. Через день, майже щодня, авіація саме... Місцевих на Кінбурській косі багатьох забрали. І багатьох там й досі не повернули", — сказав він.
Дружина Романа загинула того дня, коли він сам намагався вирватися з окупації.
"У цей день, як я на Василівці проходив "кордон", чекав, бо купа людей було, зателефонувала теща. І голос тремтить у неї, плаче, каже: "Нас розстріляли". Дружину ранило, її забрали до лікарні. І у мене одразу таки думки: "З дружиною не могло нічого статися, ранили, склом її подряпало". Дзвонить теща за 20 хвилин і каже: "Каті немає"... Я в це не вірив. Просто чую слова, але це здається маячнею, цього не може бути просто", — згадав чоловік, як отримав звістку про загибель жінки.
Обставини її загибелі Романові достеменно невідомі. Говорить: російські солдати відкрили стрілянину, коли дружина й теща з дітьми проїздили в авто. Одна куля влучила в жінку."Донька, з її слів, бачила, як у мами пішла кров із рота... Вона, може, не усвідомлювала. Діти не знають, що таке смерть. Вона довгий час думала, що вона в лікарні. А потім, коли вже місяць пройшов, почали потроху їй натякати, що мати нас десь чекає там. На небі", — сказав Роман.
Його тесть працює на окупаційну владу Криму, туди він й вивіз старшу доньку Софію. Забрати дитину на територію України Роман не може, теща оформила на ту опікунство."Жалко. По-перше, вони сестри. А по-друге, це дві дитини, це дві часточки дружини", — зазначив Роман.
Нині чоловік з молодшою донькою Ганною живуть у Могильові на Дніпропетровщині.
"Приїхав до батька жити. Спершу почав займатися будівництвом. Почав будувати до будинку їй кімнату, аби коли підросте, була власна. Дуже важко. Але колись зробимо, тому все буде добре", — не втрачає надії Роман.
