“Наші люди не можуть всидіти на місці. Якщо біля будинку немає мін, то вже садять городи, займаються теплицями. Кажуть: що буде, то буде, а ми посадимо. Потім, як виросте, повезуть продавати чи до Білозерки, а, може, й до Херсона та Миколаєва, – розповідає староста Кізомиського округу Світлана Письменна. Нещодавно був день, коли наші добряче “насипали” російським військовим на лівому березі. Тож досить довго панувала тиша. Оце щастя, люди повиходили на городи, копають, саджають, як до війни!”.
Деякі жителі Кізомису, Гончарного, Берегового та Велетенського тримають сьогодні і підсобне домашнє господарство: гусей, курей, корів та кіз. Щоправда, дуже далеко від обійстя, бо пасовища можуть бути заміновані. Та й ворог знаходиться доволі близько до населених пунктів старостату.
“Як би важко не було, але ми тут, життя продовжується. Намагаємося знайти радість у простих речах, хоча раніше все сприймали по-іншому. Ранок починаємо з питань у місцевих чатах: як ви, що прилетіло, всі вціліли?
Ночами росіяни “накривають” нас все частіше. “Градами” та артилерією руйнують села. Але приходить знайома, каже, будинок побило, але все нормально, я жива, не поранена, це головне!”, – говорить пані Світлана.
Також, за словами старости, сьогодні окупанти тероризують місцевих мешканців з допомогою дронів. Безпілотники скидають на мирних жителів гранати. Нещодавно був випадок, коли дрон вночі впав і лежав просто на дорозі з вибухівкою, яка не розірвалася. Якщо б вчасно не помітили, на неї могла б наїхати машина…
Російські “подарунки” знешкоджують військові-сапери ЗСУ, проте масового гуманітарного розмінування у старостаті наразі немає – надто небезпечно.
“Людей у нас в старостаті залишилося небагато. У Кізомисі живе близько 230, до війни було на 1500 більше. У Велетенському – всього 270 мешканців (до війни – 1210). У Гончарному та Береговому – 26 та 35 жителів відповідно.
Обстріли щоденні, є будинки, в яких вже не залишилося ні вікон, ні дверей, ні дахів. Є такі, що повністю зруйновані. Але жодна програма відновлення у нас не працює, бо ми належимо до зони бойових дій”, – бідкається Світлана Письменна.
На жаль, лише за останні три місяці 2024 року у Велетенському від російських обстрілів загинули 5 місцевих мешканців. Сховатися від жорстоких атак армії РФ люди можуть лише у власних підвалах…
“Мобільних укриттів у нашому старостаті немає, бо встановлювати їх не дозволяє безпекова ситуація. Стаціонарних захисних споруд теж немає. Лише на автобусних зупинках у Кізомисі та Велетенському встановлені габіони, щоб захистити від уламків снарядів тих, хто очікує на транспорт”, – говорить староста.
Ще одна гостра проблема для місцевих – медичне обслуговування. Кізомиський та Велетенський ФАПи зруйновані російськими обстрілами. Тож медичні послуги місцеві жителі можуть отримати лише в Білозерці чи Херсоні. У критичних ситуаціях рятують “швидкі”, які приїжджають до пацієнтів, які потребують екстреної допомоги.
Багато хвилювань старости пов’язані з питаннями евакуації родин із дітьми, які відмовляються залишати свої домівки.
“Основна частина дітей евакуйована, але залишається по 2-4 дитини у селі, батьки пишуть відмову від евакуації та беруть усю відповідальність за наслідки на себе… У нас, наприклад, є матуся з 8-місячним немовлям, яка не хоче виїжджати, хоч вмовляєш її, розказуєш, доводиш…”, – ділиться пані Світлана.
Проте, навіть за умови загрози для здоров’я і життя, до старостату повертаються люди, які раніше жили у статусі ВПО у різних регіонах України. Причина – у тому, що держава суттєво скоротила виплати внутрішнім переселенцям, з роботою сутужно, от і їдуть українці до рідної хати, до городу, до земляків…
“Так один мій земляк приїхав із мамою старенькою, їй вже 80. Кожного разу під час обстрілів носив її до погребу, щоб сховатися. Потім ненька вже відмовилася від таких переміщень. Каже, що буде, то буде, помру у своїй хаті”, – говорить староста Кізомиського округу.
Більшість місцевих мешканців перебралася до сусідніх старостатів Білозерської громади, де отримали статус ВПО, – Надеждівського та Миролюбівського. Там є можливість оселитися у хатах місцевих жителів, які евакуювалися, та отримати гуманітарну допомогу від благодійників.
“До нас приїжджають звісно також гуманітарні організації, і міжнародні, і невеличкі, за що ми їм дуже вдячні. Представники World Central Kitchen постійно привозять продуктові та овочеві набори, хліб, насіння для посадки.
GEM раз на місяць доставляє сімейні набори, засоби гігієни та миючі засоби, насіння, надали генератор. ADRA привозить продукти і свіжий хліб. ACTED забезпечила жителів Берегового, наприклад, зимовими наборами (спальники, каремати, ліхтарі, павербанки). Церква “Благодать. Авангард” з Одеси привозила буржуйки взимку”, – ділиться староста.
Протягом опалювального періоду місцевих мешканців забезпечувати твердим паливом. Білозерська СВА надала генератори для пунктів незламності. “Херсонобленерго” періодично передає матеріали для ремонту пошкоджених ліній електропередачі, ремонт яких здійснюють герої-активісти з Велетенського та Кізомису. Дуже доречною для місцевою була допомога від церкви “Християни 7 дня Віри Євангельської” (Комишани) та спільноти Lindau HILFT (Німеччина): набори інструментів, спеціалізовані кігті, робочий одяг тощо.
Також чудовим подарунком від цієї релігійної організації став скутер, на якому електрик їздить по селах старостату та лагодить електромережі.
“Світло постійно ремонтуємо. Проте не все в наших силах. Наприклад, у Береговому вже місяць немає електропостачання. Внаслідок ворожого обстрілу тут пошкоджений трансформатор. Самотужки відремонтувати його ми не можемо. Газ у нас теж є, коли виникає аварійна ситуація – “Херсонгаз” вирішує ці проблеми. Вода є, коли є світло. За відсутності електропостачання рятують генератори. Також у людей є свердловини. Мобільний зв’язок у нас поганенький, але добре хоч взагалі працює”, – говорить староста.
Під час війни в населених пунктах старостату з’явилося багато бездомних собак і котів. Місцеві їх підгодовують, але це не вирішує проблему в цілому. На допомогу місцевим прийшли представники БФ “Безпритульний світ” з Білої Церкви. Волонтери приїжджають до Кізомиського старостату та забирають поранених і виснажених тварин, а також допомагають із кормом. Наступна місія запланована на квітень.
Пані Світлана згадує, що на питання волонтерів, що привезти мешканцям старостату, місцеві відповідають: “Винищувач F-16”, щоб цих російських падлюк відігнати».
“Все інше заробимо, відбудуємо, люди у нас працьовиті. Все буде добре. Україна переможе, наступить мир, ми зможемо спокійно жити на своїй землі”, – підсумовує нашу розмову пані Світлана.
Олена Бджола, bilozerka.info