У Херсоні щодня лунають вибухи, руйнуються будівлі, отримують поранення й гинуть люди. Здавалося, серед цього жахіття й мороку життя має зупинитися. Але ж ні! Незламні херсонці намагаються жити на повну, а дехто навіть знаходить сили й бажання танцювати. Розповідаємо про тренерку Олену Цигуру, яка у фронтовому місті дає уроки східного танцю й залучає до занять оздоровчими видами спорту.“Наш зал – це наше укриття”
Олена танцює близько 15 років. Захопилася танцями після народження донечки, а через кілька років вдосконалення, стала навчати інших.Я викладаю східні танці, напевно, вже років 8. Займаюся не лише танцями, а викладаю пілатес, стретчинг, танцювальний фітнес для жінок і дівчат, – розповідає Олена.
Я проїхала 2000 кілометрів, хоча я на той час була геть не водієм. Ми кілька днів жили в полі. Дітям розказувала, що це в нас такий випробувальний, бойскаутський пригодницький шлях до бабусі, – розповідає Олена.
Після переїзду вона шукала можливість продовжити навчання доньок. І врешті вони потрапили до Львівського фахового спортивного коледжу. Херсон звільнили, і вже в грудні жінка повернулася до міста.
Спочатку на заняття приходило всього п’ятеро дівчат. Наразі їх стало до 60, а то й більше. Східними танцями займаються 8 жінок і три дівчини – підлітки.
Олена пишається підопічними, каже, що вже виїжджала з ними на змагання.
Ми були на чемпіонаті України. І в певних категоріях навіть стали золотими призерами. Це було у Львові, у листопаді 2023 року, – розповідає тренерка.
Вона зауважує, що команда й далі збільшується. Дівчата дізнаються про неї з інтернету чи з рекламних банерів у місті, приходять, щоб спробувати, і вирішують тренуватися далі. Займалися й за відсутності світла й тепла, не припиняють тренування й під час обстрілів. Олена радіє з того, що їй дуже пощастило з залом в одному з районів.
Там немає вікон, зате є два входи й два виходи, а в залі є підвал. І навіть коли стріляють, була в нас і балістика й прильоти, наш зал – це наше укриття, – говорить тренерка.
Але ми зробили це – приїхали, показали, що ми прагнемо жити так, як і в інших містах, – з гордістю каже Олена.
Фізичне навантаження знімає стрес
За словами Олени, жінки й дівчата, які до неї приходять, кажуть: заняття для них це не просто танці чи спорт. Вони знімають стрес, спілкуються між собою. Вона відзначає, що з клубу вони йдуть задоволені, на емоціях, з думками про те, що треба купити якусь шаль, платтячко чи костюм та й поїхати на змагання і відчути себе найкращими.Ще Олена зауважує, що у фронтовому місті все нібито не на часі. Дівчата вкрай рідко дозволяють собі одягатися красиво, робити мейкап, чи вкладати волосся у гарну зачіску. А на змаганнях вони оживають, отримують максимум позитивних емоцій від звичайних речей.
Вік учениць Олени – від 11 до 60 років. Більша частина з дорослих – медикині: лікарі, медсестри й молодші медичні працівники. Найперший запит дорослих жінок – зняти стрес і покращити свій внутрішній стан і зовнішність.
Ми з нею спілкуємося, тренуємося шість разів на тиждень. А за рік до війни у нас був кубок Чорного моря, де вона стала королевою. Ірину впізнають, де б ми не були, бо вона багато над собою працює і багато чого досягла – не без гордості розповідає про здібну ученицю тренерка.
Олена згадує разючий випадок, який стався рік тому в травні. За три години до тренування неподалік від локації клубу стався потужний приліт. Було дуже багато загиблих і поранених. Все місто було в жалобі. Шок був у всіх. І Олена думала скасувати тренування, бо не могла змусити себе займатися в такому стані. Але дівчата прийшли до неї й вмовили її провести заняття, бо мусили хоч якось відійти від пережитого.
Якби ви бачили дівчат… Ми маємо продовжувати жити, ми маємо підтримувати свою голову в порядку, все ж таки фізичне навантаження знімає стрес. Воно реально знімає стрес, – підсумовує тренерка.
Ганна Щидловська, ВВгоруАвтор фото Олександр Корняков
