- Що жителів Херсонщини, які постраждали від катувань у російському полоні розповідають про місця, в яких їх утримували?
- Про які катівні на лівобережній Херсонщині відомо українським правоохоронцям і правозахисникам?
- На яку фінансову допомогу можуть претендувати ті, хто пережив тортури?
11 із них – на звільнених територіях, ще 2 – на окупованих.
Найбільша кількість таких місць – у Херсонському районі (7), ще 4 – у Бериславському, і по одній – у Генічеському та Каховському районах.
За словами Бутенка, тортурами намагалися змусити людей співпрацювати з окупаційною владою, зокрема, працівників освіти, правоохоронців, представників органів місцевого самоврядування. У багатьох випадках за звільнення вимагали викупи. Суми сягали сотень тисяч гривень. Сплачувати їх змушували самих потерпілих або їхніх родичів, підкреслив прокурор.
Вже ідентифікували та повідомили про підозру понад 100 особам, причетним до катувань цивільних, повідомив прокурор. Серед них – російські військовослужбовці, співробітники ФСБ, росгвардійці, учасники незаконних збройних формувань, 10 осіб уже засуджені.
«Катівень найбільше було у Херсоні та Білозерці»
Головна спеціалістка з питань інформаційної політики Херсонської обласної прокуратури Анастасія Весіловська розповіла «Новинам Приазов'я», що на правобережній частині області до деокупації таких катівень найбільше було у Херсоні та Білозерці.
«Ці катівні окупанти облаштовували переважно у захоплених будівлях правоохоронних органів, таких як поліція, суди. Також були катівні на базах відпочинку, у навчальних закладах. З початку повномасштабного вторгнення вже розпочато понад 300 кримінальних проваджень, які стосуються катівень та інших місць незаконного утримання людей
Це переважно були люди цивільні з проукраїнською позицією, представники органів державної влади, громадські активісти, лідери громадських думок, це колишні правоохоронці або колишні учасники АТО. Абсолютно різні категорії громадян», – повідомила вона.
«Приставила пістолет до голови немовляти»
Представниця Херсонської обласної прокуратури розповіла деякі історії херсонців, які свого часу зазнали катувань.– Наприклад, 18-річний хлопець із Херсону, який відкрито займав проукраїнську позицію, був викрадений і доставлений до підвалу захопленої офісної будівлі у Херсоні. Його били по голові, по тулубу, тримали в ізоляції, морили також голодом, катували електричним струмом, у тому числі по статевих органах. І перед звільненням змусили записати відео з неправдивими свідченнями, імітували розстріл .
– Інший випадок стався у серпні 2022 року. На той час це була тимчасово окупована територія Херсонського району. В одному з населених пунктів до будинку місцевої родини увірвались озброєні військовослужбовці, а також представники так званої «ДНР» (незаконне збройне угруповання, визнане в Україні терористичним – ред.). Господаря тоді силоміць вивели на вулицю і жінка – представниця «ДНР» почала його допити з побоями.
Коли вона не отримала інформації, яка їй була цікава, вона зайшла до будинку, де перебувала дружина постраждалого з двома малолітніми дітьми, і не вагаючись приставила пістолет до голови немовляти та почала погрожувати розправою і арештом усієї родини.
Пізніше чоловіка вивезли до захопленої будівлі у селищі Приозерне, де незаконно утримували, катували, знущались як фізично, так і психологічно. Наразі у ході слідства було встановлено особу цієї жінки, вона – мешканка Донецької області, і влітку 2022 року добровільно вступила до складу незаконного збройного угрупування «ДНР», брала участь у бойових діях.
Весіловська каже, що Херсонська обласна прокуратура збирає інформацію про катівні, які розташовані на лівобережній частині області. Але найбільш точна кількість місць утримання зможуть встановити лише після деокупації регіону, зазначила вона.
«Правоохоронні органи збирають цю інформацію по крупицях. І відповідно, що відбувається на окупованій території, скільки таких місць там, наразі нам достеменно невідомо. Ми можемо припускати, але про дві катівні – у Генічеському та Каховському районах, ми можемо вже говорити, тому що у нас є достатньо інформації про них», – зазначила вона.
Два роки тому міжнародна організація Mobile Justice Team спільно з українськими правоохоронцями оприлюднила дані про те, що катівні фінансувалися Росією. Керував ними так званий губернатор окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо. А також ті, хто пішли на співпрацю з російськими окупантами, та представники незаконних угруповань «ЛДНР».
Сальдо відреагував на ці заяви. У своєму телеграм-каналі він тоді написав, що жодної катівні у Херсоні начебто не було і назвав інформацію про них «брехнею».
«Ні туалету, ні світла, ні води»
Під час окупації правобережної Херсонщини частина катівень була розташована у Бериславському районі. Начальник військової адміністрації цього району Володимир Літвінов розповів «Новинам Приазов'я», що частину цивільних, яких брали в полон, російські військові, вивозили до Снігурівки Миколаївської області, а також до Каховки. Інших утримували безпосередньо у Бериславському районі.
«У Калинівській територіальній громаді були свого роду теж катівні. Це спортзал Калинівського опорного закладу загальносередньої освіти та два житлових будинки, які розташовані у селі Мала Сейдеменуха. Також одна із жорстокіших, на мою думку, катівень, була розташована в приміщенні Біляївського ліцею Новоолександрівської територіальної громади», – каже він.
За його словами, ця катівня була розташована на другому поверсі вказаного ліцею. Окупанти облаштували там кімнату розміром 6 х 3 метри, в якому не було ні туалету, ні світла, ні води.
«Цивільному населенню, яке там тримали, давали декілька разів на тиждень якусь там юшку та хліб. До туалету теж був обмежений доступ, тож були такі випадки, що деякі утримані люди – цивільне населення, замість води пили власну сечу. В них були зав'язані очі і вони були прив'язані всі до… стіни. На жаль, є випадки, коли чотири чоловіки загинули в результаті катувань, двоє сьогодні вважаються безвісти зниклими», – зазначив посадовець.
Катівні в Бериславі
Ще одна катівня була облаштована у самому місті Бериславі на території місцевого машинобудівного заводу, повідомив Літвінов. Але через те, що люди, які там утримувалися, не зверталися офіційно до органів поліції та міської військової адміністрації, інформація про це місце обмежена.
«Це основні ті катівні, які на сьогодні були на території Бериславського району, де окупанти утримували наше цивільне населення. До речі не тільки цивільне населення, були і представники влади, були і наші педагоги, і священнослужителі. Методи, які застосував окупант до цивільного населення – побиття, психологічний тиск, погрози ампутаціями частин тіла, також це було і сексуальне насильство», – розповів він.
Людей у таких місцях несвободи утримували зазвичай від двох тижнів до кількох місяців, каже Літвінов. Через російський полон пройшли і деякі представники влади Бериславського району.
«Що стосується самого очільника міста Берислава, це дійсно так було, я декілька разів з ним спілкувався. Також у полоні перебував очільник Новоолександрівської військової адміністрації Левечко Олександр Якович. Він на той час був головою територіальної громади, після початку повномасштабного вторгнення залишався там, був викрадений російськими окупантами. Його тримали на лівому березі – в Каховці. Десь понад два місяці його били і дуже сильно над ним знущалися. Його викинули в місті, після чого він самостійно вже дістався Нової Олександрівки. На бік окупанта не перейшов», – додав посадовець.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Прикували руками навколо дерева»
Ігор Бондаренко – медійник із Херсону, якого російські військові затримали у серпні 2022 року. Чоловік розповів «Новинам Приазов’я», що його утримували у Скадовську. Херсонця катували різноманітними способами, через що після звільнення він отримав інвалідність 3 групи.
«В мене була замотана голова ганчіркою і скотчем, мені заборонено було її знімати, і 5 днів я весь час був із замотаною головою. Мені сказали, якщо я зніму її – мене розстріляють. Якщо я полізу у вікна дивитися – мене розстріляють, якщо я буду кіпішувати – мене розстріляють. При спробі втекти – мене розстріляють. При спробі нападу на охоронця – мене розстріляють», – згадує херсонець.
Бондаренко перебував у полоні два тижні, і весь цей час до цього місця у Скадовську привозили нових затриманих, розповів він.
«Весь час, що я там знаходився, я чув, як привозили на цих бусах чергових затриманих. В них була процедура – одразу як вивантажують, то б'ють прямо там. Потім в щілину я бачив одного чоловіка, який був прикутий руками навколо дерева. Так він простояв там десь три дні. Самі розумієте, це ще те катування. Десь день він там ще стояв, потім на колінах стояв, кричав, плакав, ну самі розумієте, що руки, ноги болять. Ходив під себе. Один раз я чув, що була втеча, хтось втік. Окупанти стрільбу підняли, кричали: «Ось він в кущі побіг, стріляй, стріляй». Я сподіваюсь, що ця людина все ж втекла, а не загинула», – додав чоловік.
Незалежна міжнародна комісія з розслідування в Україні опублікувала доповідь, в якій стверджувала, що російська влада і військові багаторазово застосовували і продовжують застосовувати тортури щодо українських військових і цивільних осіб на територіях України, які перебувають або побували під російським контролем. Росія в принципі не визнає, що вона утримує цивільних в полоні.
«Чонгар – велике СІЗО»
Керівниця департаменту документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла «Новинам Приазов’я», що цій організації відомо про ще одне місце утримання на лівобережній Херсонщині, а саме – у Чонгарі.
«Велике СІЗО, можна назвати це так. Це колишня база наших прикордонників, яка була переобладнана росіянами під місце утримання цивільних громадян. Там утримують певно декілька сотень осіб. Також на окупованій території Херсонської області діють так звані суди. Вони знаходяться в тилових регіонах, ближче до кордону з Кримом, в різних селах. Там незаконно засуджують цивільних осіб, зокрема тих, яких утримують в Чонгарі. І потім їх можуть етапувати на територію Російської Федерації. Можуть не етапувати. Можуть засуджувати в Сімферополі і утримувати там довгий час – в СІЗО №1 та СІЗО №2. Там багато людей утримують інкомунікадо, тобто без доступу до зовнішнього світу, їм не надають адвоката», – розповіла вона.
Медійній ініціативі за права людини відомо про 263 херсонці, які повернулися з російського полону, а також про понад 300 жителів області. Пантелєєва зазначила, що така категорія громадян може отримати відповідний статус і фінансову допомогу від держави.
«Після підтвердження Міністерством розвитку територій та громад факту утримання людина може претендувати на фінансову допомогу у розмірі 100 тисяч гривень за один рік утримання. На фінансову допомогу можуть претендувати також рідні того, хто досі знаходиться в утриманні.
Також існує безліч партнерських наших організацій, які так чи інакше допомагають людям, які постраждали. Наприклад, психологічну допомогу кваліфіковану і фахову багато років здійснює громадська організація «Блакитний птах». Дуже важливо звертатися, якщо людина була звільнена і вона знаходиться на території України, звернутись в поліцію, Службу безпеки України, щоб повідомити про своє звільнення і слідкувати уважно за ходом розслідування, можливо, надавати свідчення додаткові», – зауважила вона.
- З початку повномасштабного вторгнення з російської неволі вдалося звільнити 295 цивільних українців. Це 249 чоловіків і 46 жінок, наводить статистику речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
- За приблизними підрахунками правозахисників, Росія продовжує тримати ще близько 2000 цивільних заручників.