В звичайному життя Олена – водій тролейбуса. Волонтерською діяльністю і допомогою українським військовим займалася за покликом серця.
Коли росіяни окупували Херсон, Олена залишилася в місті.
«З Херсона не хотіла виїжджати моя мати, а мій син відмовлявся залишати бабусю. І наша родина вирішила залишитися в місті», – розповідає Олена журналістам.
Під час окупації Херсона вона, як і до цього, працювала водієм тролейбуса, поєднуючи це з, можна сказати, розвідницькою діяльністю.
Попри величезний ризик, Олена і під час окупації тримала в кабіні тролейбуса невеличкий синьо-жовтий прапор.
У вільних від роботи час Олена, яка також має навички керування автобусом, допомагала херсонцям виїхати з окупованого міста, вивозила людей.
У вересні 2022 року після повернення з одного з таких евакуаційних рейсів жінку викрали окупанти. Тримали її в одній з кімнат підвалу будівлі Головного управління Нацполіції в Херсонській області.
«Там росіяни зазвичай утримували людей, яких хотіли схилити до співпраці», – каже Олена.
Розповідає, що її та інших жінок з «камери» водили на допити, попередньо натягнувши на очі шапку, щоб бранці не бачили російських катів:
«Вони приводили мене в кімнату для катувань, саджали на стілець, зв’язували стрічкою-скотчем руки і ноги, чіпляли на пальці рук канцелярські затискачі, до яких були прикріплені дроти. Казали: «Ось що з тобою буде, якщо казатимеш нам направду». І я відчувала удар струмом».
Розповідає також, що в «камері» був страшний бруд і антисанітарні умови.
На відміну від деяких викрадених, Олені Тарасенко пощастило: її відпустили, і невдовзі після цього вона змогла виїхати на неокуповану частину України.
Мост
