Запізніле звернення: як війна перетворює хронічні хвороби на критичні стани

Зображення: Вгору

Нестабільність життя в Україні, поєднана з постійним стресом через війну, призводить до тривожної тенденції: люди звертаються за медичною допомогою занадто пізно. Такі несвоєчасні звернення часто спричиняють розвиток ускладнень, яких можна було б уникнути за умови вчасного лікування. Протягом кількох місяців багато пацієнтів, особливо літніх людей, які зверталися за плановими консультаціями до команд «Лікарів без кордонів» (MSF), зрештою потребували госпіталізації. Хронічні захворювання, що вимагають постійного контролю, непомітно погіршувалися, доки не переростали у невідкладні стани.

Зростання критичних станів: історії пацієнтів

Одним із таких прикладів є 64-річна Віра з Миколаївщини. Через постійні обстріли рідного міста російськими військами вона перебралася до іншого населеного пункту Миколаївської області, подалі від лінії фронту. «Моя квартира була зруйнована, так само як і квартири моєї доньки та сина, — розповідає Віра. — Тому ми переїхали. Але тут також небезпечно. Нещодавно влучили у ферму. Багато корів загинуло. Мені було страшно. Я почала відчувати слабкість, у мене почало двоїтися в очах». Оскільки жінка не змогла знайти сімейного лікаря у новому місці проживання, вона відразу звернулася до лікарні. Після огляду лікарем «Лікарів без кордонів» Віру, яка страждає на діабет, швидко направили до одного зі стаціонарних відділень. Як і вона, понад 3 200 пацієнтів, яких команди «Лікарів без кордонів» прийняли з початку року в лікарнях, розташованих поблизу лінії фронту, були госпіталізовані для стабілізації перебігу їхніх хронічних захворювань. Це становить понад 75 відсотків усіх пацієнтів, яких «Лікарі без кордонів» оглянули під час першої консультації. Найпоширенішими діагнозами є гіпертонія, діабет та ішемічна хвороба серця. Мобільні клініки, що працюють у транзитних центрах для переселенців та у віддалених громадах поблизу лінії фронту, повідомляють про таку саму тенденцію. У деяких випадках пацієнти прибувають у настільки важкому стані, що доводиться викликати швидку допомогу для надання невідкладної допомоги.

Виклики доступу до медичної допомоги на Херсонщині та в інших регіонах

Доступ до медичної допомоги залишається серйозною проблемою у деяких регіонах України. Робін Мелдрум, координатор програм «Лікарів без кордонів» в Україні, зазначає: «Люди живуть у постійному стресі, щодня відчуваючи на собі вплив обстрілів, відключення електроенергії та невизначеність. Через це люди часто не звертають увагу на загострення серйозних хронічних станів. Захворювання, які могли б бути контрольованими, стають небезпечними для життя». Серед пацієнтів, яких приймають команди «Лікарів без кордонів», багато людей похилого віку з ускладненнями таких захворювань, як гіпертонія, діабет та астма, що виникли внаслідок переривання амбулаторного лікування. Наприклад, у Херсоні середній вік пацієнтів, госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії, яке підтримує MSF, становить 63 роки. Мелдрам додає: «До моменту, коли люди потрапляють до лікаря, вони часто вже перебувають у критичному стані — і іноді занадто пізно». З моменту початку повномасштабного вторгнення російських військ у лютому 2022 року багато місцевих медичних закладів було пошкоджено або зруйновано, медичний персонал виїхав, а аптеки часто закриті. Щоб дістатися до лікаря, доводиться долати великі відстані — іноді 20, 30 або навіть до 100 кілометрів — по пошкоджених дорогах і під постійною загрозою ударів безпілотників. Громадський транспорт практично не працює. Перебої у наданні медичної допомоги також впливають на пацієнтів із туберкульозом та іншими інфекційними захворюваннями. Багато хто з них змушений долати значні відстані, щоб проходити лікування, а обмежений доступ до діагностики означає, що випадки захворювання можуть залишатися невиявленими, що приховує справжній масштаб потреб.

Робота «Лікарів без кордонів» в умовах війни

Щоб усунути ці прогалини, «Лікарі без кордонів» підтримують лікарні поблизу лінії фронту та організовують роботу мобільних клінік у Донецькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях. Каца Бреннеман, менеджерка з питань охорони здоров’я «Лікарів без кордонів» в Україні, зауважує: «Ми намагаємося дістатися до населених пунктів, де доступ до медичної допомоги є найбільш обмеженим. Однак через небезпеку — зокрема через атаки на цивільну інфраструктуру, залізничні станції та пасажирські автобуси — люди бояться виходити з домівок». Гуманітарні працівники також працюють під постійною загрозою; MSF довелося призупинити діяльність у десятках місць поблизу лінії фронту через ракетні та дронні атаки. Команди «Лікарів без кордонів» роблять усе можливе, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень медичного обслуговування в районах, куди людям фізично небезпечно дістатися, проводячи дистанційні консультації. У таких випадках волонтер із місцевої громади, який пройшов навчання в MSF, вимірює життєві показники та допомагає у спілкуванні з пацієнтом, тоді як консультація проводиться у форматі відеодзвінка з лікарем організації.

Запобігання замість лікування: майбутнє медичної допомоги

У міру продовження війни забезпечення доступу до базової медичної допомоги полягає не лише у лікуванні невідкладних станів, а й у їхньому запобіганні. Без своєчасної медичної допомоги хронічні захворювання, які можна контролювати, продовжуватимуть переростати у стани, що загрожують життю, непомітно погіршуючи стан здоров’я тих, хто й без того переживає надзвичайні труднощі.

За матеріалами: Вгору