Зображення: Суспільне Херсон
Старша акушерка Херсонського перинатального центру Людмила Логвиненко продовжує приймати пологи у прифронтовому Херсоні, попри постійні обстріли та складну безпекову ситуацію. Вона працює у центрі 26 років, а загалом у медицині – 33 роки.
Робота в умовах війни
Навіть в умовах повномасштабного вторгнення Херсонський перинатальний центр продовжує функціонувати, перенісши свою діяльність в укриття. Там створено всі необхідні умови для комфортного та безпечного народження дітей. Робота медичного персоналу не змінилася: вони, як і раніше, приймають пологи, здійснюють догляд за новонародженими, надають лікування та консультують породіль. «У нас все обладнано. Є вся апаратура. Ми повністю укомплектовані. У нас гарно, добре, і ми готові до роботи і до народження наших дітей», – розповіла Людмила Логвиненко.
Виклики та стійкість
Проте кількість новонароджених значно зменшилася. Якщо до початку повномасштабного вторгнення у центрі щороку на світ з’являлося в середньому 1300 дітей, то у 2025 році ця цифра становила лише 120 малюків. «Просто пацієнтів стало у рази менше, а робота — вона як була, так і залишилася. Замало нам пацієнтів. Замало діток народжується», – зазначила акушерка. Будівлю пологового будинку вже кілька разів обстрілювали війська РФ. Внаслідок атак стіни посічені уламками, відсутні вцілілі вікна та двері. Попри це, робота не зупиняється. «Нас в цьому році дуже обстріляли артилерією. Ми були в пологовому залі в цей час. І в той момент, коли було влучання в заклад, саме народилась дитина», – згадує Людмила.
Незважаючи на всі ризики та складну ситуацію у Херсоні, старша акушерка ніколи не розглядала можливості залишити свою роботу чи місто. Її мотивують щасливі очі породіль та перші крики немовлят, що спонукають її залишатися і продовжувати працювати у прифронтовому місті. «Покинути роботу — не було думок. Вже будемо до кінця, будемо до перемоги. Нам треба буде відновлювати нашу роботу. Нам треба буде збирати наш колектив докупи. Бо колектив залишився замалим. Дійсно, не вистачає спеціалістів, тому ні, поки ні. Ми чекаємо на перемогу», – наголосила вона.
Творчість як опора
Для психологічного розвантаження Людмила Логвиненко звернулася до творчості, почавши писати вірші. Її перші поезії вже надруковані у збірці херсонських письменників, а матеріал для власної збірки також готовий, хоча ще не виданий. «Збірку ще не видали, але збірка є. Напруга така була, такий емоційний стан — важко і страшно. І воно якось, знаєте, все, що відбувалося з нами, воно якось саме по собі лилося. Як-то, знаєте, все, що бачиш, все й пишеш по факту», – поділилася акушерка.
За матеріалами: Суспільне Херсон
Коментарів ще немає