Інфраструктура херсонського Приазов’я виявилася неготовою до напливу великої кількості курортників. Проте більшість із них поки що готові миритися з існуючими на Арабатській стрілці недолікам.
"А це у нас сучасна дитяча кімната, — з гордістю розповідає директор пансіонату «Сокіл», що знаходиться у Стрілковому, В'ячеслав Жицький. — До обіду тут займаються маленькі діти, а після обіду, коли батьки лягають спати, приходять ті, кому 8—14. Тож дорослі можуть займатися своїми справами, а діти — своїми».
Курортним сезоном керівник одного з кращих пансіонатів Арабатської Стрілки, що підпорядкований державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне», задоволений: «До 20 червня були перебої через дощову погоду. А тепер від відпочивальників немає відбою». До 10 вересня під зав'язку заповнений і дитячий оздоровчий заклад «Голубе полум'я», в якому традиційно відпочивають діти з Дніпра, Харкова, Запоріжжя і Кривого Рогу. Практично немає вільних місць у пансіонатах і приватному секторі Генічеської Гірки і Щасливцевого. Зняти номер на узбережжі Азовського моря виявилося нелегкою справою і для кореспондента «Нового дня».
«На два дні не поселяємо»
Коли адміністратори баз відпочинку і ті, хто здає номери у приватному секторі, чули, що мені треба зупинитися лише на декілька днів, одразу втрачали будь-який інтерес. Дехто відповідав відверто: «Ми, менш ніж на 6 днів, не поселяємо». Проте відшукати місце на Арабатській Стрілці все ж можливо — для цього достатньо мати доступ до інтернету. На жаль, більшість приватних садиб на спеціалізованих сайтах практично ніяк не представлені, нерідко на них відсутня й інформація про актуальні ціни. Тож частині курортників доводиться шукати житло старим методом — обходячи двори і питаючи господарів.
Часом навіть наявна броня не дає гарантії, що кімнатка на морі вам забезпечена. «Ми забронювали номер у пансіонаті в Генгірці, а коли приїхали, виявилося, що він зайнятий. В адміністрації вибачилися: сказали, що накладка вийшла. Але шукати житло довелося самостійно», — розповіла відпочивальниця з Херсона.
Середні ціни на 2-3-місні номери цього сезону — 300—400 гривень. Причому, як правило, в це входять зручності на території, а на деяких базах окремо ще доведеться платити за посуд. Відпочинок у більш комфортних умовах із харчуванням коштуватиме від 400—500 грн./день з людини. У приватному секторі ціни економ-варіанту з 3-разовим харчуванням стартують від 200 грн.
Чим доїхати до Стрілки?
Зростанню кількості відпочиваючих цього року сприяла безпрецедентна кількість потягів, що почали ходити не лише до Новоолексіївки, а й Генічеська. З'явився тут і перший швидкісний «Інтерсіті» з двоповерховими вагонами маршруту Генічеськ — Харків. Нині ведуться перемовини про відкриття рейсу «Інтерсіті» і до Києва.
А от автобусне сполучення на Арабатській Стрілці не дуже. Деякі автобуси (особливо міжобласного сполучення) не дотримуються графіків, через що у Стрілковому можна запросто застрягти на кілька годин. Коли буде найближчий автобус, часом теж складно дізнатися: розкладів днем з вогнем не побачиш у людних місцях — на тих же зупинках або в самих маршрутках. Виручають численні нелегальні перевізники. Звичайні ж рейсові автобуси Генічеськ — Щасливцеве — Стрілкове часто їдуть забитими вщент, а від духоти в салоні ніяк не рятують відкриті люки і вікна.
— Наша інфраструктура виявилася неготовою до оздоровчого сезону, — визнає перший заступник голови Генічеської райдержадміністрації Олексій Сищенко.
— Логістика доставки відпочивальників в жахливому стані, — доповнює голова Стрілківської сільради Олександр Пономарьов. — Прибуває на перон потяг, і людей одразу ж перехоплюють таксисти. Але там же на станції повинні бути нормальні автобуси, що мають забезпечити доставку приїжджих до Арабатської Стрілки. Нині ж ми, на жаль, не можемо організувати масовий підвіз людей.
Куди подіти
сміття і комарів?
Ще років 5—7 тому Арабатська Стрілка запам'ятовувалася відпочивальникам купами сміття в прибережній зоні. Нині тут стало набагато чистіше. Я пройшов пішки берегом від Генічеської Гірки до Щасливцевого і помітив лише декілька стихійних смітників. Проте в самих селах сміттєві баки часто-густо були переповнені.
У цьому місцеві чиновники звинувачують самих людей і керівників баз відпочинку, які не бажають укладати договори на вивіз сміття. «Цього року ми почали відмовлятися від контейнерів для сміття, — розповідає Олександр Пономарьов. — Адже нерідко у будинку прописані 1—2 особи, а влітку вони приймають 20—30 і більше відпочиваючих, однак сплачувати за вивіз відходів додатково не хочуть. Або є бази відпочинку, що укладають фіктивні договори на вивезення ТПВ, однак у дійсності скидають його у звичайні контейнери по селу вночі, поки ніхто не бачить. Тому ми за рахунок сільського бюджету закупили нові контейнери ємністю 120 л і безоплатно роздали усім бажаючим. Тепер людям доводиться сплачувати за фактично вивезене сміття. Перед приїздом сміттєвоза вони викачують ці контейнери, відходи забираються, і там ставиться спеціальна відмітка. Першими обурилися таким нововведенням ті, хто приймає відпочиваючих. Але ми говоримо: якщо є потреба — ви можете брати і 2, і 3 контейнери, і більших розмірів. Чесно працювати бажають, на жаль, не всі. Та віднині вже самі люди відповідають за чистоту у себе і на прилеглій території. Зараз так обслуговується вже половина Стрілкового, днями закупимо нову партію контейнерів. У 2017 році звичайних сміттєвих баків по селу ви більше не побачите».
Зменшує перспективи отримання Арабатською Стрілкою статусу офіційної курортної зони відсутність каналізації. Через це, за словами міського голови Генічеська Олександра Тулупова, деякі бази відпочинку вивозять свої відходи у лісосмуги або виливають їх у Сиваш.
Відсутня на Арабатці й централізована боротьба з комарами.
— Якщо бази відпочинку на першій лінії від моря ще готові боротися з комарами, то ті, хто на 2 лінії — ні. Мовляв, нехай сусіди платять. При тому, що коштів на це потрібно не так уже й багато. Обробка 3 гектарів протягом всього сезону коштує 18 тисяч грн. Для готелю на 30 соток виходять копійки, проте вони відмовляються, — підкреслює Олексій Сищенко.
«За парканом — нелегал!»
Проїжджаючи Арабаткою, не можна не помітити, скільки нових готелів і баз відпочинку будується зараз у Генгірці і Щасливцевому. Проте значна частина вже працюючих закладів не поспішає легалізуватися. «Ось у нас за парканом — база на 400 місць. Офіційно не відкрита, але людей приймає, — говорить В’ячеслав Жицький. — Нещодавно від них люди до нас приходили, скаржилися, що здійснили там попередоплату, приїхали і не сподобалося. Проте дешевше — бо господарі бази не заплатили, як ми, 21 тисячу гривень за обстеження пляжу. Працюють тишком-нишком, а люди їдуть на свій страх і ризик!».
За словами Олексія Сищенка, у Генічеському районі розташовано 83 заклади оздоровлення на 17,8 тисячі ліжко-місць. «30% із них так і не оформили паспорти пляжу, тож працювати не можуть, але вплинути на них РДА не має повноважень. Тож ми нині працюємо над тим, аби хоча б на таких пляжах розмістити таблички «Купатися заборонено». Також на Стрілці діє близько 325 приватних закладів на 20 тисяч місць і майже 670 садиб у приватному секторі з ліжковим фондом 13 тис. місць. Тож щоденно, у «високий сезон» з 10 липня до 25 серпня, одночасно в районі можуть перебувати близько 51 тисячі відпочивальників», — додає він.
Днями у районі розпочали перевірку відповідності заявленої підприємцями кількості ліжко-місць. «Оскільки і чиновники, і податківці нині мають менше повноважень, ніж раніше, ми вирішили підключити до цього прикордонників, враховуючи, що у нас контрольований прикордонний район», — говорить Олексій Сищенко.
— Маючи до 30 ліжко-місць у приватному секторі, люди можуть не оформлювати підприємницьку діяльність. Проте завдяки таким перевіркам можна встановити: чи сплачують власники таких садиб за фактичне споживання води і вивіз сміття, а також туристичний збір. Оскільки на свою територію вони мають право нікого не пускати, ми попросили прикордонників перевірити документи у тих, хто звідти виходить. Перша така перевірка була проведена 8 липня. Ми сподіваємося, що завдяки цьому власники почнуть виходити з тіні, — коментує голова Щасливцівської сільради Віктор Плохушко.
Самса пішла в тінь
У пік сезону жителі курортної зони мають шанс добре заробити на відпочиваючих. Проте глобально на наповнення місцевих бюджетів це не впливає. «Курортний сезон, як правило, триває 50 днів. А протягом цього часу підприємці не сплачують більше податків», — розповідає Олексій Сищенко. «Наш сільський бюджет у 2016 році складає близько 7 млн. гривень, з яких 300 тисяч надходить від акцизного податку і десь 500 тис. грн. від єдиного податку. Основні ж надходження маємо від оренди землі і податків на землю та нерухомість. Усі вони сплачуються незалежно від того, вдалий був курортний сезон чи не дуже. Хоча саме завдяки курортникам підприємці мають можливість сплачувати податки і розвиватися», — говорить щасливцівський сільський голова.
За його словами, місцеві жителі ще не привчилися працювати відкрито. Спокійно почуваються і численні торгівці самсою, кукурудзою, морепродуктами, саморобними солодощами і пивом, які постійно сновигають між відпочиваючими прямо на пляжі. «У нас не те, що на них, навіть на офіційно працюючі точки немає важелів впливу, — зізнається Віктор Плохушко. — Ось днями місцевий житель надіслав нам скаргу на гучну музику у кафе, проте задовольнити її ми не можемо, бо не маємо спеціалізованої апаратури для вимірювання шуму. Та й призупиняти діяльність таких закладів ми не вправі, бо не ми видаємо дозвіл на початок їх роботи».
— Легше працювати з базами відпочинку, ніж з приватним сектором. Так, від курортників до нас надходить туристичний збір, проте основне джерело доходів для нашої казни — це земля. А від приїжджаючих ми маємо збільшення до бюджету на рівні від 3 до 10%, — доповнює Олександр Пономарьов.
Більш задоволений надходженнями від напливу відпочивальників міський голова Генічеська. «За 3 літніх місяці ми збираємо податків стільки, скільки за попередні 5 місяців», — стверджує Олександр Тулупов.
Курортників побільшало
— Я б не поспішав говорити про успішність цього сезону. Добре, що він, хоч і з запізненням, почався. Поїхали люди: почали повертатися сюди відпочивальники з Білорусі. Цього року є пожвавлення в будівництві: бізнес побачив, що тут безпечно, що люди сюди їдуть, і почали вкладати у свій розвиток, — коментує Віктор Плохушко.
— Крім чистого повітря, моря, питної води, озер і гарячих джерел Арабатка має ще іншу перевагу: це — найбезпечніше місце для відпочинку. Тож ми готувалися до цього сезону з підвищеною увагою і хотіли зробити все можливе, аби люди до нас приїжджали знову і знову, — доповнює Олександр Пономарьов.
За офіційною статистикою, у червні на курорти Генічеського району приїхали 70 тисяч осіб — на 20 тисяч більше, ніж за аналогічний період минулого року. Проте їх може бути ще більше, якщо в цьому будуть зацікавлені не лише представники влади, а й самі жителі та бізнес. Адже питання покращення рівня обслуговування відпочивальників і розвиток інфраструктури у більшій мірі залежить від них самих. Кому як не їм треба домагатися відкриття комфортабельних автобусних маршрутів Арабаткою, додавати свої бази до популярних онлайн-платформ (booking.com та інших) і створювати свої сайти. Поки, на жаль, рівень сервісу тут бажає бути кращим. Навіть далеко не у всіх магазинах і кафе стрілки можна розрахуватися звичайними платіжними картками. Виходом могло б бути об’єднання власників оздоровчих закладів і приватного сектору в громадську спілку. Щось подібне у Генічеському районі вже було — очолювана В’ячеславом Жицьким районна громадська організація «Азов» існує й дотепер, щоправда, на папері. «Спочатку до неї входила третина працюючих закладів оздоровлення і відпочинку, а потім і ті поступово почали відходити», — розповідає Олексій Сищенко. Але ніякої альтернативи «Азову» поки що тут так і не придумали.
Що на Стрілці «не так»?
Рекламувати свій регіон, звісно, буде кожний керівник бази відпочинку або представник влади. Проте ми вирішили їх розпитати: а що не подобається їм на Арабатській Стрілці?
Голова Щасливцівської сільради Віктор ПЛОХУШКО:
— Не подобається те, що сільради мають дуже обмежені повноваження, особливо за межами своїх населених пунктів, де знаходиться більшість баз відпочинку і магазинів. Тож нас часто не ставлять до відома: відкрився той чи інший заклад цього року чи ні.
Дуже хотілося б, щоб Арабатська стрілка отримала статус повноцінного курорту. Поки ми його маємо лише на підставі Постанови Кабміну 1996 року «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних». Якби цей статус закріпила Верховна Рада, було б значно краще. Але за законом для цього ми повинні мати каналізаційну систему, відсутність якої теж є проблемою для нашої громади. Однак на це потрібно десятки мільйонів гривень.
Голова Стрілківської сільради Олександр ПОНОМАРЬОВ:
— Засмучують місцеві жителі, які не прибирають свої прилеглі території. Звісно, я не знімаю з себе відповідальності за чистоту у селі, проте й самі люди повинні займатися благоустроєм і створювати якомога кращі умови для прийому відпочивальників.
Міський голова Генічеська Олександр ТУЛУПОВ:
— Не подобається відсутність каналізації, а також те, що далеко не всі пансіонати підписують договори на вивіз відходів. Не подобається наявність комарів — те, що з ними не борються належним чином. Міг би бути кращим стан Генічеського морського порту, керівництво якого знаходиться у Бердянську. Також незадовільна ситуація з автобусним сполученням між залізничною станцією і Стрілкою. Ми досі не можемо забезпечити подачу необхідної кількості транспорту, аби тих же діток можна було відвезти на бази відпочинку.
Директор пансіонату «Сокіл» В’ячеслав ЖИЦЬКИЙ:
— Арабатка страждає від відсутності нормальної інфраструктури. Тут потрібна гарна концертна зала, в якій можна було б приймати артистів. І достатньо велика, щоб вартість квитків була б доступною для відпочивальників.
Перший заступник голови Генічеської РДА Олексій СИЩЕНКО:
— Не подобається роз’єднаність власників приватних садиб і баз відпочинку. Вони працюють кожен сам по собі і іноді не можуть порозумітися. На узбережжі в Генгірці свого часу побудували багато пансіонатів, що тепер мають різні форми власності. В результаті село практично не має вільних проходів до моря. Керівник бази «Меліоратор» запропоновував приватникам сплачувати хоча б 1 гривню на день за кожне наявне у них ліжко-місце, адже йому доводиться прибирати велику територію і утримувати в належному стані пляж. Ті на це не пішли, тому він змушений брати плату з кожного на вході. Якби ж була дієва громадська організація, вона б усе це вирішувала самостійно. І також займалася б розкруткою Арабатки.
Олег БАТУРІН.
«Залізна» логіка Залізного Порту
Херсонщина — курорт — Залізний Порт. Всі ми звикли асоціювати літній відпочинок саме з цим селищем у Голопристанському районі. Люблять Чорне море в Залізному Порту і туристи. Так, лише минулого літа населений пункт прийняв понад мільйон відпочивальників. Цього ж року гостей може бути ще більше, адже переконавшись, що на Херсонщині, попри прикордонний статус, спокійно, люди обирають саме наш регіон і часто в першу чергу — Залізний Порт. Що ж готовий запропонувати Залізний Порт відпочивальникам, охочим залишити на його берегах грошенята, почасти дуже немаленькі?
…Все та ж набережна з плиткою урізнобій, а місцями й взагалі без неї, розвалені хвилерізи, вигуки «пахлава медовая», «сладкая кукуруза», «сочная креветка», «домашнее вино»… Це Залізний Порт, таким пам’ятаю його з дитинства. Невже нічого не змінилося? Ну чого ж, змінилося, скажете, ціни зовсім інші. З огляду на вартість поїсти — випити — відпочити почуваєшся туристом десь на Пальма-де-Майорка. От тільки сервіс — не Майорка… Чому ж так, багате ж має бути селище, скільки люду за сезон приймає, запитую у селищній раді. А от не все так просто, мені відповідають. Селище-то курортне, а от рада… бідна. А почувши наступне, чесно кажучи, взагалі була шокована — з куротного сезону місцевий бюджет має аж 300 тисяч гривень туристичного збору! Тільки вдумайтеся — це коли уздовж всієї набережної і на кожній вулиці пансіонати, пансіонати, пансіонати… Але ж не так — виправляють мене у Новофедорівській сільраді, якій підпорядковується Залізний Порт. Це тільки на вигляд — пансіонат і турбаза, а за документами — житловий будинок або дача. І, мовляв, за законом до людей, які нахабно заробляють гроші, при цьому не сплачуючи ані копійки податків, ну ніяк не підкопатися. А як же податкова, інші контролюючі органи, невже нереально взяти й заскочити «на гарячому», як хтось у будівлі, явно готельного типу, селить чергових клієнтів, бере за це гроші, а бюджету від того нуль? Чи, може, вигідно саме так, бо виручка від тіньового відпочинку ще десь осідає? Можливо, саме тому узбережжя Залізного Порту більше схоже на полатане простирадло, а не на цивілізоване місце відпочинку. Набережна розбита на такі собі «міжсобойчики», тут я заробляю, а це — моє. Недавно почула думку однієї відомої в регіоні людини (не називаю ім’я, щоб не піарити особу), так ось той чоловік переконаний, що Залізний Порт врятують лише капітальні інвестиції, причому — не з бюджету, а ті, які селище здатне залучити. Мій співрозмовник свято вірить — землю у Залізному Порту варто віддати в оренду крупним підприємствам, які б не лише заробляли гроші на узбережжі, а й доглядали за територією, розвивали Залізний Порт. Пам’ятаєте, щось схоже було за радянських часів, коли пансіонати належали промисловим гігантам. І пристойно виглядали як самі оздоровчі заклади, так і місцина навколо них. Втім, ясна річ, ідея інвестицій, тепер вже приватних, зараз виглядає утопічно. Бо за роки незалежності узбережжя і нерухомість на ньому не раз переходили з одних рук до інших. Кажуть, що більшість того «добра» нині належить навіть не мажорам з нашого регіону, а столичним босам. Тож і тут податки, які б ще якось могли осісти в місцевому бюджеті, йдуть повз Херсонщину. Новофедорівський сільський голова Олена Лахтадир наводить приклад:
— От є акцизний збір від продажу алкогольних та тютюнових виробів, але тут також проблема, оскільки даний акцизний збір сплачують за місцем проживання. У нас багато підприємців зареєстровані в Херсоні і взагалі за його межами, гроші заробляють у нас, але податки йдуть туди. Що ми можемо вдіяти?
Не можуть нічого вдіяти і державні мужі. Не можуть, бо не хочуть. Навіщо змінювати закони, прописувати нові правила і санкції, якщо всіх все влаштовує? Ну майже всіх, крім туристів. Їм же, крім теплого південного сонця і цілющого моря, сервісу хочеться, чорт забирай! А терпіти доводиться Залізний Порт, з його «залізною» логікою…