Кінбурнська коса – це місце, де можна повністю розслабитися, забути про час, відпочити душею і тілом від міської суєти, послухати шум морської хвилі, позасмагати, накупатися, попірнати, насолодитися тишею, свіжим вітром, криком чайок, подивитися вночі на зірки і Чумацький шлях . Можна ловити креветки, мідії та рапани. Їх там дуже-дуже багато.
Скажу відразу, щоб ті, кому такий відпочинок цікавий, читали далі, а решта – зайшли б, наприклад, сюди. Це не типовий курорт, як Коблево або Арабатська стрілка.
Тут немає крутих готелів, парасольок з шезлонгами і офінціантів з мохіто, тут ніхто не кричить на пляжі: "Пахлава медова, креветки, гаряча кукурудза!”. Тут інший відпочинок, більш дикий: білий чистий пісок, багатовікові сосни, унікальні рослини, тварини і птахи, тут по доріжках бігають фазани, тут проблеми з інтернетом і дуууже погано ловить 3G (іноді зовсім не ловить).
Тут усамітнення і тиша. В цьому і принадність Кінбурна. Тут можна зняти кімнату у місцевого жителя за 50 гривень (можна і за 700, смаки різні), можна приїхати з наметами на тиждень. Є спеціальні місця, де можна зупинитися з наметами – є місце для переодягання, є всі умови для відпочинку в наметах. І ніхто не буде заважати. Ніхто.
Що стосується пляжу – він просто величезний, довгий, широкий, чистий, з білим дрібним піском і майже пустельний. Людей дуже мало! Бери підстилку, парасольку, матрац і лягай де завгодно, спокійно можна засмагати голяка.
Отже, розбираємося докладніше, що ж таке Кінбурнська коса.
- Кінбурнська коса є мис, довжиною близько 40 і шириною менше 10 кілометрів. Розташована між прісним Дніпро-Бузьким лиманом і солоною Ягорлицькою затокою. Коса, досить широка на початку, в самій вузькій частині звужується до кількох метрів. Кінбурнська коса, площею понад 200 гектарів, входить до складу Чорноморського біосферного заповідника, а Ягорлицька затока з островами, косами і внутрішніми озерами віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.
- Одна з відомих пам’яток Кінбурнського півострова – Волижин ліс, який є залишком лісів давньої країни Гілеї. Давньогрецький історик Геродот писав, що Гілея існувала тут у V столітті до нашої ери. Тоді Кінбурнська Коса була вкрита густим лісом. Залишки реліктових лісів можна зустріти і зараз у вигляді ділянок з невеликими гаями дуба, берези, вільхи та осики, розкиданих серед піщаних просторів коси. Вода, спека, вологість, палюче сонце сприяють швидкому розростанню дерев і трави в піщаних низинах.
- У Волижиному лісі гніздяться багато видів птахів, в тому числі сірий журавель, лебідь-шипун і орлан білохвостий – всього близько 300 видів. Більше 60 видів тварин занесені до Червоної Книги України. Кінбурн – одне з найулюбленіших місць проживання рожевих пеліканів, що здалека обрисами нагадують птеродактилів, але на диво граційні в польоті.
- І ще одна визначна пам’ятка Кінбурнської коси – в околицях села Покровка збереглося одне з найбільших в Європі місць, де ростуть дикі орхідеї. Цвісти вони починають на початку травня. На Кінбурні є також озера з лікувальною гряззю. Купання в солоному озері, аплікації білою глиною і бруду допомагають при остреохондрозі. За відгуками експертів, лікувальний ефект від їх впливу на організм не поступається лікувальному ефекту від процедур в Мертвому морі.
- За однією з легенд, тут Геракл переміг самостійних і сильних амазонок, які приносили чоловіків-бранців в жертву. Ахілл влаштовував тут грандіозну вечірку, точніше атлетичні змагання, а потім вже вечірку на честь чергової і грандіозної морської перемоги. Згідно з легендою, на косі колись височів величний храм богині землеробства і родючості Деметри. Ще один переказ стверджує, що тут шумів листям священний гай богині Гекати – володарки Місяця, привидів і чаклунів. А ще кажуть, що скіфи сховали на косі своє золото.
- Як доїхати до Кінбурнської коси
У літню пору автобус "Миколаїв – Кінбурнська Коса” відправляється з
Центрального автовокзалу. Можна поїхати автобусом з Миколаєва на Очаків,
далі – таксі, потім – катером до Кінбурнської коси. З причалу 333
ходить баркас на косу.
Машиною на Кінбурнську косу. Місцеві жителі по Кінбурна їздять не тільки
на позашляховиках, але проїхати там можна повнопривідним автомобілем і
тільки, якщо ти добре знаєш дорогу. Фраза "лопата – кращий друг
автомобіліста” дуже доречна для Кінбурна.
