Вже не раз наша газета зверталася до теми волонтерства, котре не тільки часто рятує життя наших співгромадян, а й, за великим рахунком, допомагає в ці лихі часи вистояти всій нашій країні, відбутися їй як самостійній, незалежній державі та почати розбудовуватися, перетворюватися на справді розвинуте громадянське суспільство саме "знизу”, від народу. Зі сторінок "Каховської зорі” читач міг докладно познайомитися з результатами великої роботи наших земляків – як окремих волонтерів, так і громадських організацій.
Сьогодні ж хочемо привернути вашу увагу до діяльності волонтерів ГО "СКІФ” у справі допомоги, перш за все, учасникам АТО та їхнім сім’ям, а також і можливості, в великій мірі завдяки активності лідерів цієї організації – каховчан Сергія Мухіна й Андрія Гонти, — об’єднати всіх бажаючих помічників українській армії.
— З Андрієм ми потоваришували вже після мого повернення зі служби в зоні АТО, яку я проходив у першій хвилі мобілізації, у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади міста Миколаїв, — розповідає С.Мухін. — Як виявилося пізніше, Андрій надавав допомогу нашій бригаді від самого початку бойових дій. На жаль, тоді мені не пощастило з ним познайомитись. Лише після моєї демобілізації, під час нагородження знаком "Учасник АТО”, біля хреста на честь козацького гетьмана Богдана Ружинського, відбулося наше перше рукостискання.
І саме з того часу ми разом допомагаємо хлопцям, що прийшли служити після мене. Та, звичайно, наша волонтерська допомога не звузилася лише до Сімдесят Дев’ятої. Допомагаємо всім, хто до нас звертається. За два роки, що минули, з волонтерськими візитами об’їздили практично всю лінію розмежування – від Станиці Луганської на півночі фронту до Широкіного, що наразі є крайньою точкою лінії зіткнення на півдні.
— Дійсно, допомагати військовослужбовцям ЗСУ ми з Віктором Помазнюком (керівником ФГ "Акант”, де я працюю начальником служби охорони та безпеки) стали, щойно тільки розпочався цей збройний конфлікт, — додає А.Гонта. — Мій шеф дуже багато зробив і продовжує робити для військових. Поступово наші лави розширилися. Серед наших однодумців і волонтерів — Олександр Бойко, Василь Мунтян, Олександр і Наталя Таранишини, Олег Барабаш, Володимир Петраш, Олег Свідзінський, Віталій Гордзій, Роман Ковтун, А.Петренко, Едуард Репілевський, В.Проценко, Леонід Кириченко, Олег Кожемякін (теж учасник АТО, а тепер — перший заступник міського голови), заступник міського голови Володимир Федченко, Юрій Кіфорук та Олександр Назарук (Українська Спілка ветеранів Афганістану «Кордон»), Роман Ковтун, Максим Біжан, Людмила Без’язична, Вікторія Малиш, Володимир Леонтьєв та багато-багато інших, боюся когось образити, не згадавши…
Дехто з них допомагає шукати меценатів, дехто — сам меценат. Я ж, Сергій, Олександр Залипаєв та Євген Дядів, крім всього іншого, постійно відвозимо зібране "на нуль”, тобто, у фронтову зону — той кордон між "нами та ними”, часто туди, де саме зараз ідуть бої… Іноді беремо з собою в поїздки й інших бажаючих. Такі собі своєрідні "екскурсії”, щоб люди бачили своїми очима, знали й розповідали іншим, що приносить із собою так званий "рускій мір”…
Згадані Сергієм і Андрієм збір продовольства, відвезення приблизно два рази на місяць його українським солдатам — то й є робота створеної рік тому та очоленої учасником АТО С.Мухіним громадської організації "СКІФ”. Але це далеко не все. Допомагають і цивільним: демобілізованим учасникам АТО, сім’ям військовослужбовців. А наприкінці минулого року дізналися про дитячий будинок у містечку Часів Яр, що в прифронтовій зоні, та теж вирішили зібрати й відвезти гостинці його маленьким вихованцям.
Чоловіки і досі згадують особливу атмосферу тієї зустрічі: дітки самі брали їх за руки та вели показувати свою «домівку» — настільки раді були гостям! А напередодні Нового року «СКІФ» відправив нові посилки своїм маленьким підшефним — тепер уже поштою, бо тоді перед святами частіше довелося їздити по бойових частинах. Хотілося додати святкового настрою й бійцям, принести з подарунками частинку родинного затишку і тепла…
Тепер на часі – підготовка до двох поїздок: у Широкино та Водяне (район Донецького аеропорту). Знов саме туди, на "нуль”…
Крім гостинців для військових, у такі поїздки беруть каски й бронежилети
для себе. Ще у 2014-му саме з амуніції, тепловізорів, автівок починали
свою допомогу. Тепер, коли армія вже більш-менш оснащена, все одно не
припиняють допомагати: солдатське харчування з "державної кишені” і досі
бажає бути кращим. Саме тому настільки важливим залишається меценатство
місцевих фермерів, сільгоспвиробників, харчових підприємств та й
кожного окремого добровольця.
— Час від часу приходять до нас нові небайдужі люди, — ділиться Сергій Мухін, — але, здебільшого, стабільно допомагають одні й ті ж і буває вже просто незручно зайвий раз їх "смикати”. Ще одна проблема — відсутність власного мікроавтобуса. Могли б відвідувати своїх підшефних і частіше, але гальмує саме ця необхідність постійно шукати транспорт. А припинити поїздки, доки йде ця війна, просто неможливо. І не тільки тому, що це – суттєве поповнення солдатського раціону в нелегких бойових умовах.
Це також – і взаємна моральна підтримка, дійсний показник єднання народу й армії у справі захисту та будування нашої оновленої й омитої кров’ю своїх синів-героїв держави. А ще – це справжня чоловіча дружба, народжена в найскрутніші, найнебезпечніші часи для нашої Батьківщини, а тому ця дружба є найщирішою та найміцнішою, і вона не припиняється. Як між самими каховчанами всередині "СКІФу”, так і між волонтерами та сьогоднішніми солдатами та й тими, хто вже повернувся до мирного життя додому. Серед таких друзів у Андрія Гонти – не тільки Сергій, а й ще один каховчанин, який служив у підшефному підрозділі – Роман Макуха.
Та й, звичайно, хлопці не тільки з Каховки, а й з усієї України. — Незважаючи на труднощі, надія на подальше розширення нашої діяльності не зникає, — повідомляє Андрій. — Адже починаємо бачити підтримку каховського волонтерського руху з боку місцевої влади. Можливо, тому в значній мірі посприяли й теперішні заступники міського голови. О.Кожемякін розуміє нагальність нашої справи, як ніхто інший, адже сам в недалекому минулому – доброволець-АТОвець, а також і волонтер. В.Федченко – член патріотичного пошукового клубу «Каховка», чий командир А.Обелець також був офіцером в АТО…
Як би там не було, а тепер ГО "СКІФ” — в очікуванні виділення приміщення для зустрічей членів організації та інших місцевих волонтерів, що виявили бажання об’єднати зусилля в наданні допомоги армії, і для можливості спілкуватися з тими, хто потребує їхньої підтримки в Каховці. Нещодавно також міський голова призначив А.Гонту своїм радником у справах АТО. Тож, є всі підстави вважати, що в Каховці волонтерська діяльність перестає бути справою, важливою лише для самих волонтерів і тих, кому вони допомагають, а й влада розуміє нагальність такого виду активності громадян — не тільки для перемоги у війні, а й для майбутнього нашого міста, всіх територіальних громад, як запорука постійної громадянської активності мешканців.
Як запорука самостійності та самодостатності цих громад і людей, що в них живуть і вміють покращувати життя своєї малої батьківщини, своїх співвітчизників, а, значить, і своє особисте життя на своїй рідній землі. Ну, а поки що, для бажаючих приєднатися до "СКІФа”, або просто тих, хто має цікаві ідеї з розширення волонтерської діяльності в місті чи хоче надати допомогу у будь-якому вигляді, свій номер телефону для зв’язку пропонує голова ГО "СКІФ” Сергій Мухін: 050-555-65-37.
На фото з архіву А.Гонти та Р.Ковтуна — члени ГО "Скіф”, волонтери з солдатами.
Ірина СОШНІКОВА, "Каховська зоря"
