20 листопада в Херсоні відбулась прес-конференція «Стан соціального капіталу в громадах України: умови формування та розвитку».
На прес-конференції експерти розповіли про рівень інформування, залучення та активності громадян в управлінні місцевими справами, а також відносини громадян, громадських організацій (ІГС) та влади. А також представили результати міжрегіонального дослідження стану соціального капіталу в громадах України.
Досліджувалась громадська активність мешканців та їхня участь у суспільному житті - безпосередньо або у складі об'єднань, а також у готовністьдо такої діяльності; ставлення громадян, ІГС, органів влади одне до одного, характері взаємовідносин між ними: рівні довіри, солідарності, толерантності, готовності до співпраці та ін.; усвідомлення членами суспільства своєї відповідальності за стан справ у своїй громаді, в регіоні та у країні в цілому.
Комплексне міжрегіональне дослідження стану соціального капіталу в громадах України та умов для його формування і розвитку здійснювалось в межах 25 регіонів України (24 областей та м. Києва) шляхом діагностики стану соціального капіталу в обласних центрах, в містах Краматорськ, Сєвєродонецьк та у 24 ОТГ – в кожній області по одній, а також шляхом аналізу умов для формування і розвитку соціального капіталу, створених на усіх рівнях публічної влади – від місцевого до загальнодержавного.
«За результатами дослідження, для більшості мешканців громад характерною є ситуативна активність та згуртованість лише навколо «гострих» питань: непередбачувані обставини, катаклізми, загроза безпеці, зачіпання безпосередніх побутових інтересів людей», - зазначає Вікторія Баласанян, соціолог, експерт проекту.
Дослідження виявило формальний характер зацікавленості влади в залученні громадян до прийняття рішень.
Одним із найкращих механізмів співпраці влади та громадськості, який сприяє активності та відповідальності людей, більшість респондентів вважає впровадження механізму Громадського бюджету та співфінансування проектів.
Причиною відсутності реальної зацікавленості респонденти вважають непрофесійність представників влади, незнання ними інструментів співпраці та відсутність відповідних навичок, страх влади перед контролем за своєю діяльністю та, разом із тим, пасивність з боку громади.
Лише 12 з 74 респондентів вважають, що ініціатива співпраці надходить від влади, причому всі вони є представниками ОТГ, а не обласних центрів, і абсолютна більшість з них – представники влади.
Громадськість має реальний вплив на рішення влади. В той же час цей вплив є несистемним і часто відбувається у вигляді протестів проти прийнятих рішень, замість конструктивної участі на етапі розробки проектів.
Основними засобами впливу громади на рішення, що приймаються владою, є громадські слухання, загальні збори, електронні петиції, обговорення і тиск громади у соціальних мережах, участь у сесіях ради при обговоренні та прийнятті рішень, прямі звернення до представників влади (особливо в невеликих громадах),протести, мітинги.
«Успіх впливу забезпечують саме такі складові соціального капіталу, як активність, небайдужість та згуртованість мешканців навколо існуючої проблеми; фаховість громадських організацій, залучення експертів, системна робота та конструктивність пропозицій; представники влади також виділили такий фактор успіху, як відкритість влади, її готовність до співпраці та діалогу», - зазначив Крупник Андрій, керівник дослідження, заступник Голови ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», директор Одеського інституту соціальних технологій.
Інформування владою громаду про свою діяльність відбувається за допомогою всіх доступних засобів масової інформації та комунікації. Втім, на думку респондентів, рівень інформування є недостатнім, інформація, що надходить, іноді є спотвореною. Усе це породжує конфліктні ситуації та нерозуміння або хибне розуміння мешканцями процесів, які відбуваються.
Спілкування громадських організацій з мешканцями відбувається, в першу чергу, за допомогою соціальних мереж та спільних заходів. Розповсюдженою формою є безпосереднє живе спілкування, особливо в невеликих громадах та серед громадських організацій та волонтерів, які мають свою вузьку цільову аудиторію.
Спілкування громадських організацій та активістів між собою так само відбувається завдяки соціальним мережам, особистим зустрічам, спільним заходам. Крім того, члени громадських організацій та активісти ініціюють спільні проекти, працюють у складі дорадчих органів та робочих груп, зустрічаються на сесіях ради, громадських слуханнях, загальних зборах.
Наявність майданчиків та платформ з розвитку громадської активності кардинально відрізняється в обласних центрах та ОТГ. Зі слів респондентів, у чверті досліджуваних ОТГ відсутні будь-які платформи для комунікацій. Часто їх роль відіграють бібліотеки та будинки культури. Разом із тим, в обласних центрах існують спеціальні платформи для комунікації – хаби, коворкінгові та дискусійні майданчики.
Більшість респондентів відповіли, що дорадчі органи та робочі групи в їх громадах або не створені, або створені, але їх існування є неефективним. Схожий стан справ спостерігається і з використанням нормативно-правових актів: хоча вони в більшості громад є, але не завжди застосовуються на практиці.
Більшість респондентів дають високу оцінку діяльності громадських організацій, проте це більше стосується обласних центрів. В об’єднаних громадах часто відсутні громадські організації, їх функції виконують окремі активісти або неформальні об’єднання мешканців.
Найбільш розповсюдженими та активними є громадські організації та волонтерські рухи, що займаються допомогою для учасників та ветеранів АТО.
Серед недоліків та проблем в діяльності громадських організацій можна виділити: феномен «вигорання», невелика кількість реально діючих громадських організацій з числа легалізованих, відсутність фаховості та фокусу організації на певній проблемі або цільовій групі, лобіювання ІГС інтересів певних політичних або економічних груп, використання організацій для вирішення проблем та досягнення особистих цілей їх лідерів.
Дослідження проводили фахівці Одеського інституту соціальних технологій разом з ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» та партнерськими організаціями за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
