Насилля в сім'ї поширюється

Домашнє насилля — свідчення неблагополуччя суспільства, що набуває загрозливого поширення. Від нього потерпають не лише в асоціальних родинах, а й у середовищі зовні цілком щасливих сімейств, зазначила заступник голови ГО "Центр "Жіночі перспективи" Марта Чумало під час прес-конференції «Впровадження механізмів роботи з жінками, потерпілими від насильства», передбачених Стамбульською конвенцією у національне законодавство.

Україна підписала її ще 2011 року, але тільки зараз визріла гостра необхідність її якнайшвидшої ратифікації. Вона створює всеохоплюючі правові рамки захисту жінок і спрямована на попередження та ліквідацію цього явища. Сьогодні вже йдеться не лише про насилля над жінками, а й над дітьми, немічними домочадцями похилого віку. Іноді знущання закінчується фатально через намагання жертв не виносити сміття сварок з хати та через байдужість сусідів як пасивних свідків галасливих домашніх чвар за стінкою. Як з’ясовується, лише 1—7% потерпілих діляться своєю бідою з кимось і лише 1% — доходить до суду. Особливо воліють «забути жахіття та приниження і жити далі» жертви згвалтувань, боячись розголосу, бюрократичної тяганини з доведенням зазначеного факту. Тому навіть тяжкі тілесні ушкодження, струс мозку та зламані кістки вибачають своїм кривдникам. «Таке трапляється й у благополучних сім’ях, де чоловік має солідний статус, посідає керівні посади, має бізнес і вважається зразковим сім’янином», — звертає увагу директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Дмитро Муценко, наводячи конкретні випадки з практики своєї діяльності, коли доводилося втручатися в подібні конфлікти. Стає ганебною нормою й коли дружину разом з дітьми або літніх членів сім’ї виганяють з помешкання, навіть якщо воно належить потерпілим. Такий випадок стався в Нововоронцовському ра­йоні, коли жінка з трьома дітьми тікала з власного житла від чоловіка-тирана, розповідає заступник директора обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Богдан Руденко. 

Загрозливі обсяги та наслідки цієї суспільної біди свідчать про те, що на часі вносити у законодавство норми про криміналізацію статей про насилля в сім’ї, зазначає Марта Чумало. А ще потрібно по­дбати про відкриття спеціалізованих центрів для потерпілих від домашнього насилля, консультаційних служб, гарячих ліній. Наразі в Україні є лише два такі центри. Нерідко свідками розбірок стають малолітні, котрі отримують внаслідок цього серйозні психологічні травми і потребують відновлювального курсу відповідної терапії. Невипадково дитина — свідок насилля — автоматично вважається жертвою, часто отримуючи психіатричний діагноз. Жінки-жертви звикають до такого статусу. Не в змозі далі терпіти знущання і розірвати шлюб, вони вдаються до радикальних відчайдушних кроків. Коли терпець уривається, настають жахливі наслідки. Або жертва гине, або опиняється за гратами, перевищивши ступінь самозахисту. З кожним роком зростає кількість клопотань про помилування таких ув’язнених.

На Херсонщині за статистикою поданих заяв до правоохоронних органів упродовж минулого року зафіксовано понад 3,5 тисячі (!) випадків фізичного насилля в сім’ї, зазначає Дмитро Муценко. Скільки жінок замовчують і тамують біль та наслідки домашніх сварок у собі — залишається тільки здогадуватися. Тому від парламенту очікують ратифікації міжнародного документа та якнайшвидшого посилення відповідальності за такі злочини проти особи, які загострюються під час економічної кризи та погіршення рівня життя.