Вони знають точно: це тільки здається, що за все платять грошима. За все по-дійсно важливому платять вирваним шматтям душі…
18 березня 2014 року всупереч всім нормам міжнародного права Автономна Республіка Крим та місто Севастополь були анексовані Російською Федерацією.
З того часу Херсонщина стала прикордонною областю.
Через перші блокпости на територію Херсонщини перебазовувалась українська армія. Справжні знайшли в собі мужність, залишили там свої домівки – вони присягали Україні, не грошам…
Два роки потому, в редакції «Херсонщина за День» отець Сергій Чудинович шуткує: «Розказати, чого ми туди поперлися?» (Тоді він був одним із перших, хто організовував блокпости на кордоні з Кримом )…
А що він відчував тоді? Йому, як і багатьом із нас, просто було страшно.
Але не довго, достав український прапор. Зібрав горстку однодумців і поїхав. Там побачили наших солдат. Були вони хто в чому, спільне з армією мали тільки дух.
Про свою службу священик з Херсона розповідає так:
«В принципі, без нас можна було, може, й обійтися. Ми не служба тилу. З березня 2014 року почали їздити до всіх солдат спочатку на кордон, тому що було страшно. Наведу дуже простий приклад. Пам’ятаєте, з усіма цими подіями, вперше на площі Свободи, посеред міста ми молилися за Україну. І я вам скажу, що в наш час, щоб 300 чоловік стали на коліна молитися, необхідно, щоб був дуже сильний мотив…
Приїжджаєш до військових, а у солдат старий ремінь, жилети незрозумілі і така ж форма... Для початку ми найперші стали служити службу. Армія – це взагалі суспільство.
В чому смисл цієї служби? Ти приходиш служити, не просто читаєш молитви, ти додаєш щось мотиваційне. Створюється відповідна атмосфера, смисл якої вказує: жити – це найбільше благо.
Ми не говоримо, що всі «кацапи» - свині. Треба ж мати совість, і треба говорити правильно, а саме, мотивувати людину жити і перемагати, а не сидіти і просто скніти, та ще нічого не робити. Всі богослужіння наші спрямовані на формування патріотичної позиції. Що таке патріотизм? Він походить від грецької «батько наш». Якщо віруючі люди кажуть, що хочуть на небесній батьківщині отримати своє місце, то Христос каже: «Хто не вірний у малому, той не буде вірний і у великому». Церква не повинна занурюватися у політику, але вона має перетинатися з суспільством.
А ще церква каже: приносьте все, що принесеться. Тоді ми утворили місію підтримки і допомоги українській армії. За півроку накупили військового одягу на тисяч 150. Далі стало спокійніше на душі – побачили, що армія стає сильнішою. Ми солдатам постійно розповідаємо, що любов без правди – це слабкість, а правда без любові – це жорстокість. Необхідний баланс. І в країні особливо.
Насправді, в державі відбуваються певні процеси, просто державна машина дуже неповоротка. Але багато чого змінилося. В людей очі стали глибші, люди змінилися.
А так завжди, коли людина має світлий розум, тоді у неї і світлі справи...»
Підтримував і продовжує підтримувати дух наших вояків священик Сергій Чудинович не тільки на кордоні з Кримом. Молилися разом з ним чимало людей і в зоні АТО, і кожного разу він їхав до них не тільки з молитвою, а й з одягом, продуктами і ... вірою. Знову ж таки, шуткуючи каже:
«Наразі у всіх нас є програма мінімум і програма максимум. Про максимум ми ще подумаємо, відкладемо, а про мінімум – потрібно разом розібратися з країною, навести порядок»...
Тетяна Дергачева, "Херсонщина за день"
