«Без тремтіння у тілі я не можу про це говорити, — зізнається жителька Новоолексіївки Надія Антон. — Раніше я була кращої думки про місцевих, а після анексії Криму вважала, що вони одумаються. Помилилася. Не розумію, чому люди, котрі живуть в Україні, можуть так несамовито мріяти, щоб до них «прийшла Росія». Для Надії розмови про патріотизм — не порожні слова: її чоловік пішов добровольцем у зону військових дій на Донбасі, разом із іншими «кіборгами» брав участь в обороні Донецького аеропорту.
«Ми живемо у різних світах»
Події в Криму не лише не вилікували жителів найвіддаленішого від обласного центру Генічеського району від любові до Росії, а подеколи навіть посилили антиукраїнські настрої. Приміром, лише у 30% оцінює кількість проукраїнського населення в Новоолексіївці селищний голова Олександр Бурковський. На те, що тут багато людей з проросійськими поглядами, він звернув увагу одразу після появи на сусідньому півострові «зелених чоловічків».
— Ми організували акцію за єдність України на сімферопольській трасі. Найбільше до неї долучилося кримських татар. І навіть наших бюджетників вийшли одиниці. Питаю у працівників дитсадків: де ваші колеги? У відповідь чую: «А вони за Росію». Досі проросійські настрої тут, на жаль, дуже відчутні. Приміром, ми намагаємося збирати кошти на підтримку бійців АТО на нашому базарі. Але до скриньки переважно кидають хто гривню, хто взагалі нічого. А було й папірець з намальованою дулею у ній знайшли. Є проблеми з мобілізацією. Більшість чоловіків ховається, не хочуть служити, — говорить він.
У свою чергу голова Генічеської райдержадміністрації Олександр Воробйов уникає прямої відповіді на питання про цю проблему. «Головне, що патріотичні настрої у людей є. Стосовно ж іншого треба просто проводити більше патріотично-виховної роботи», — переконаний він. Утім, подібні заяви не надто втішають Надію Антон. «Через сепаратистські настрої у місцевих ми втратили багатьох друзів. На жаль, ми живемо з ними у надто різних світах», — зізнається жінка.
Перекриття кордону з окупованим Кримом «братнім російським народом» зачепило більшість жителів Генічеського району, у яких на півострові залишилися рідні і друзі. «Не дай Бог, якщо хтось у Криму помре, це перетворюється для нас на справжню трагедію. Адже у мусульман заведено здійснювати поховання в певний час. А один лише переїзд на півострів займає тепер цілий день. Завдяки росіянам це перетворилося на принизливий, складний і дуже дорогий процес. Аби потрапити до Криму, треба простояти не одну годину, а потім пішки пройти 3,5 км буферної зони. Але для нас дуже важливо провести в останній путь рідну людину», — ділиться роздумами голова Херсонського регіонального Меджлісу Асан Алієв.
— У багатьох місцевих у Криму залишилися родичі, житло, бізнес. У знайомого нещодавно в Сімферополі народилася онука, яку неможливо привезти сюди, щоб отримати свідоцтво про народження. В Криму ж видають «документи», які ніхто, крім Росії, не визнає. У іншого донька вийшла заміж, її батько у подарунок хоче зробити молодятам ремонт. Але нічого не може туди провезти. Навіть унітаз змушують розмитнювати, — констатує Олександр Бурковський.
А ось жителі Чонгарського півострова через «Кримнаш» втратили роботу. «Багато хто з наших, особливо з Сиваша, працював у Джанкої, — розповідає голова Чонгарської сільради Тетяна Білецька. — У Сиваші навіть є дослідний експериментальний завод з офісом у Джанкої. Також у нас було 3 ринки, готель. Тепер вони не працюють». Не краща ситуація й у Новоолексіївці. «З 6 тисяч працездатного населення селища роботу офіційно мають лише 1,5 тисячі», — додає Олександр Бурковський.
— Добре, що у людей з’явилася можливість підробляти на підвезенні бажаючих потрапити в Крим з потягів до Чонгара. Новоолексіївка фактично ожила завдяки тамтешньому КПП. Але зубожіння загалом значне. Це впливає й на рівень злочинності. Лише в селищі останнім часом були пограбовані палац культури, школи, лікарня, магазини. Крадії не гребують нічим — нахабно вдираються у приміщення і забирають усе, що потрапить під руку, — стверджує Асан Алієв.
Водночас начальник Генічеського РВ УМВС підполковник міліції Євген Климчук запевняє, що зростання злочинності за останній рік у районі не зафіксовано. «Ситуація у нас спокійна, а ті дрібні правопорушення, які фіксуються, — в межах звичної статистики», — констатує він.
З появою кордону в Новоолексіївці також збільшилася кількість звільнених з місць позбавлення волі кримчан, які через відсутність документів не можуть потрапити додому. «Прийшов нещодавно чоловік зі сльозами на очах: відсидів 4 роки у Тернополі, але з простроченим паспортом росіяни не пропускають його додому. Грошей немає, рідних немає, роботи немає. Що йому робити? — питає Олександр Бурковський. — У подібній ситуації опинилося чимало й кримських татар з простроченими узбецькими паспортами. Один із них, 43-річний Едем, приходив, просив поїсти. А через кілька днів побачив його неподалік від селищної ради, коли той на дереві готував собі зашморг. Питаю: «Що ти робиш?». А він: «Я три дні не їв, сплю в кущах, що мені залишається робити?».
— При виході з в’язниць таким громадянам видають довідку про звільнення, — додає Асан Алієв. — Ті, хто з Криму, в результаті осідають у Новоолексіївці. І такі люди з’являються тут щотижня. Всім ми намагаємося допомогти, посприяти в оформленні документів. Декого розміщували в мечеті, в місцевих родинах, двом я особисто допоміг повернутися до Узбекистану.
Курорт на бездоріжжі
— За останній рік сюди заїжджало багато журналістів. Але їх інтерес до села нас не радує, — зізнається працівниця Стрілківського відділення «Укрпошти». Тут дуже уважно слідкують за всіма публікаціями про ситуацію в селі, але у місцевих вони викликають здебільшого роздратування. «Журналісти роблять все, щоб віджахнути від нас відпочиваючих, приписують нам сепаратистські настрої. Краще б нічого не писали, треба оголосити їм бойкот. Немає нас і все», — додає поштарка.
— Торік у селі було багато військових, що відлякувало потенційних курортників. Тож ніхто з місцевих за минулий сезон нічого не заробив. Щонайменше на півмільйона гривень впали також надходження від користування землею юридичними особами. Нині у нас усе спокійно, як і було досі. Однак білоруси й росіяни навряд чи вже до нас поїдуть на відпочинок. Єдина надія — на українців, — зазначає голова Стрілківської сільради Олександр Пономарьов.
— Щоб повернути до нас відпочиваючих, потрібен насамперед мир у країні. Потім уже стабілізуються і ціни, і робота буде у людей. Їм буде за що їхати на море. А головне — вони матимуть бажання і не боятимуться залишати свої домівки, — доповнює секретар Щасливцівської сільради Ірина Пуляєва.
Щоправда, є одна проблема, яка навряд чи додасть популярності Арабатській Стрілці серед подорожуючих: транспортна. До подій у Криму в Новоолексіївці неодноразово влаштовували акції протесту проти відміни зупинок потягів на тамтешній станції. Голова Генічеської РДА з гордістю розповідає, як торік йому вдалося домогтися від «Укрзалізниці», щоб у Новоолексіївці знову зупинявся потяг Севастополь — Київ і частіше курсувала електричка до Дніпропетровська. Проте зупинка залізничного сполучення з півостровом внесла свої корективи в розклад руху поїздів. «Раніше через Новоолексіївку проходило 144 потяги на добу, тепер 6. На станції вже навіть оголосили про скорочення працівників», — говорить Олександр Бурковський. «Через скорочення кількості автобусів і електричок погіршилося транспортне сполучення і до наших населених пунктів», — доповнює голова Чонгарської сільради Тетяна Білецька.
Не витримує ніякої критики й час, за який поодинокі збережені потяги долають відстань від Києва і Львова до Новоолексіївки (14 і 28 годин відповідно!). Зрозуміло, що без появи швидкісних поїздів на цьому напрямку потік туристів і курортників з центральної та західної України на Арабатку ніколи не збільшиться.
Ще гірша ситуація зі сполученням Генічеська з Херсоном. Ці два міста з’єднує лише автодорога, нині фактично зруйнована. Проїжджаючи через Новотроїцький район, наша машина дивом не потрапила у ДТП через величезні ями: незрозуміло, як там ще ходять рейсові автобуси? Натомість на питання, коли відремонтують цю трасу, Олександр Воробйов відповісти не зміг. Ситуацію спробував прояснити лише голова Новотроїцької РДА Юрій Коцегубов: «Ця дорога перебуває на балансі облавтодору. Її ділянка від Новотроїцького до Маячки справді у поганому стані. Але в цьому році на її ремонт з держбюджету має надійти 1,6 млн. грн. До початку курортного сезону всі ці роботи будуть виконані».
Смітник на нейтральній смузі
Черги бажаючих потрапити до Криму спричинили ще одну нову для Генічеського району проблему — спокусу заробити «легкі гроші» тими, хто повинен захищати наш кордон. У січні наробила галасу стаття генічеського журналіста Андрія Бейника («Землю возле Чонгара превратили в скотомогильник»), в якій він навів слова одного з депутатів Чонгарської сільради: «Прийшли (прикордонники) бідні, ми їм допомагали, чим могли. А потім, коли черги фур розтягнулися на 14 км, почали різко багатіти. І тепер уже вони нами керують».
На початку березня ці заяви почали підтверджуватися іншими джерелами. За повідомленням департаменту протидії злочинності у сфері економіки МВС України, «на Херсонщині оперативниками обласного управління по боротьбі з економічною злочинністю затримали на гарячому прикордонника з митником, які на КПП «Чонгар» за прискорений пропуск вимагали хабарі у водіїв вантажівок».
Під час огляду службового автомобіля оперативниками було вилучено зі схованки службового авто прикордонника понад 35 тис. грн., $1,5 тис. та 500 рублів. У митника ж було вилучено $1250, 2700 руб. та 31 тис. гривень. За кілька днів по тому було звільнено начальника відділу прикордонної служби «Чонгар».
Після виходу статті Бейника прикордонники образилися на чонгарців. Після того, як я запитав про це у Тетяни Білецької, на її очах виступили сльози. «Я не знаю, чому вони так усе це сприйняли, адже я завжди була на боці прикордонників, — не розуміє вона. — Ми з самого початку (кримських подій) допомагали їм усім, чим могли — продуктами, речами. Пішки все до них приносили, на велосипедах довозили, ні в чому не відмовляли. Для мене така реакція прикордонників була дуже неприємною. Адже люди знають, як ми ставилися і ставимося до них, як переживаємо за нашу Україну, щоб у країні були мир і спокій. Так хочеться, аби ми були друзями, а не ворогами».
Після відходу російських окупантів з Чонгара у місцевих жителів додалося клопотів. «Буває, деякі фури, що простояли не один день на кордоні, інтервенти не пропускають у Крим. Тож водії відвантажують усе з машин прямо в нейтральній смузі — м’ясо, коров’ячі голови. І все там гниє просто неба», — говорить Олександр Воробйов. Щоб було кому слідкувати за порядком на прикордонній території, у районі створюється нове комунальне підприємство. Голова РДА зізнається, що мріє також про створення впорядкованої зони в нейтральній смузі: «Щоб там курсували автобуси, аби людям не доводилося пішки долати 3,5 км, щоб працювали кафе, туалети, душові кабіни – одним словом, все, як в аеропортах».
— Подібний сервіс не передбачений законом. Навіть безоплатні автобуси в нейтральній смузі ходити не мають права, — заперечив новопризначений начальник відділу прикордонної служби «Чонгар» підполковник Микола Федорчук.
Проте Олександр Воробйов вірить, що генічани зможуть втілити всі ці задуми. «Відповідні зміни ми нині проводимо через Кабінет Міністрів, — запевняє він. — От побачите, упорядкована зона обов’язково буде».
Олег Батурін, "Новий день".