Херсонець Данило Перепелко — наймолодший працівник комунального підприємства "Парки Херсона". Хлопцю 18 років. Він разом з колегами допомагає містянам долати наслідки російських обстрілів. Хлопець ремонтує дахи як в приватних будинках, так і в багатоповерхівках. Працює і на висоті. Історія Данила — у нашому матеріалі.
Він енергійний, вмотивований хлопець, який швидко вчиться. Данило Перепелко — наймолодший працівник комунального підприємства "Парки Херсона". На роботу влаштувався одразу, як тільки йому виповнилося 18 років. З листопада 2025 року разом з колегами забиває вікна та перекриває дахи після обстрілів.
"Мій перший робочий день був на дев’ятиповерхівці. Ми ремонтували дах. Щоб це зробити, треба було вилізти з парапету на дах балкона, який ледве тримався. Ми навіть радилися, кого відправити туди. У результаті пішов я. З того часу мій костюм став. Я прив’язався канатом, виліз на дах і почав працювати: свердлив перфоратором, задував піною, грів матеріал із руберойду. Сам це все робив. Це був мій перший робочий день", — згадує Данило.
Зараз роблять аварійне консервування даху у передмісті Херсона. 7 квітня 2026 року цей населений пункт російська армія атакувала трьома КАБами.
"Зараз ми робимо дах. Та ставили стропила, били нову обриштовку, накривали тарпауліном, зверху прибивали рейку. І ну от ми рахували: вчора десь 700 квадратних метрів накрили даху за тиждень. Аварійне консервування даху. Тобто це не на віки, хоча ми робимо по совісті та стараємося, щоб це було, ну, і якісно, в першу чергу. Ну, поки що скарг немає", — розповідає хлопець.
Роботи для бригади вистачає. Іноді працюють без обідньої перерви та вихідних. Данило пригадує, що одного разу за день забили OSB-плитами 180 вікон.
"Якщо потрібно, в день можемо зробити три-чотири дахи. Якщо такі крупні об'єкти по 1000 квадратних метрів, то розтягується на тиждень", — каже Данило.
Робота хлопцю подобається. Багато чому навчився. Полюбляє працювати на висоті. Каже, що страшно лише тоді, коли в небі з’являється безпілотник.
"Страшно буває тоді, коли над нами зависає дрон або дрон нас "змальовує", то по нас починається артобстріл. Тоді страшно. Нас не евакуювати, тому що якщо машину викликати, то точно не виберемося. А так цікаво, більш цікаво, ніж страшно", — розповів Данило.
12 лютого 2026 року він отримав поранення. Коли працював на території однієї із лікарень Херсона, російські військові з дрона скинули вибухівку. Лікарі діагностували контузію та мінно-вибухову травму. За три дні Данило вже вийшов на роботу.
"Сумно лежати в лікарні. Я в лікарні не лежав. Мені поставили діагноз. Та я дома пролежав, во дворі працював, щось робив та вийшов на роботу", — каже хлопець.
Зараз Данило і працює, і навчається в Херсонському політехнічному фаховому коледжі на четвертому курсі дистанційно. Майбутня професія — автомеханік. Хоче отримати посвідчення водія і купити авто.
"Зараз закінчу навчання, то в мене буде молодший бакалавр, та продовжую працювати, після роботи приходжу та роблю уроки. На парах не сиджу — я договорився з керівництвом, щоб, ну, вони розуміють, як важко, то лояльно ставляться", — розповів Данило.
Часу на хобі і відпочинок у хлопця немає — зосереджений лише на навчанні та на роботі. Каже, що через безпекову ситуацію в місті перестав планувати майбутнє.
"Настільки далеко важко зазирати, тому що кожен день просинаєшся та розумієш, що ти можеш додому не повернутися в таких умовах", — каже Данило.
Джерело – Суспільне
