Михайло Грицун, працівник КП "Парки Херсона", у середині жовтня 2025 року потрапив під обстріл. Коли ліквідовував наслідки атаки — поруч із ним розірвався російський снаряд. Михайло розповів які травми отримав та чому ще під час лікування прийняв рішення знову стати до роботи.
55-річний херсонець Михайло Грицун відновлюється після поранення. У чоловіка травмовані рука, голова та лопатка. Під артилерійський обстріл він потрапив 14 жовтня 2025 року, під час ліквідації наслідків російських ударів по Херсону.
"Ми приїхали на локацію, де треба було закрити вікна та двері після обстрілу. Підійшли з господарем під вікна, оглянули їх. Запропонував йому спочатку усунути всі пошкодження всередині квартири. І тут вибух. Чоловік, на жаль, залишився лежати на землі мертвим", — згадує той день Михайло.
Комунальник каже, перш ніж втратив свідомість, встиг вийти з двору. Колеги надали йому першу домедичну допомогу і викликали бригаду екстреної медичної допомоги.
"Перелому у мене немає. Треба, щоб шкіра "наросла". Лікарі кажуть там кістку і сухожилля видно", — говорить чоловік.
Михайло працює монтажником-будівельником у міському комунальному підприємстві півтора року. Разом із бригадою допомагає з ліквідацією наслідків атак військових РФ.
"У 2023 році, у грудні, я міг би піти на фронт. Але за віком і станом здоров'я мені сказали: "Ні, діду, сиди вже вдома". Але сидіти вдома теж не став, бо ж треба хоч щось робити", — розповідає Михайло.
Чоловік розповідає, комунальники працюють у місті під цілодобовими обстрілами російських військових.
"Забирали приладдя. Відкрили двері у машині, вантажили обладнання, і поряд з цим місцем прилетіла КАБ. Все навколо вибухнуло, повз нас летіли дошки, каміння... Добре, що не в голову і ми залишилися живі. Хочеш, не хочеш, але треба далі жити. Допомагати людям у міру своїх можливостей", — каже чоловік.
Дружина Михайла Олена працює у дитячій лікарні у відділенні реанімації новонароджених. Чоловік говорить, вони постійно на зв’язку, щоб пересвідчитись, що все добре. Вдома на Михайла чекає улюбленець — собака Марс.
"З собакою гуляємо ввечері та рано-вранці перед роботою. Це обов'язково. Він мій улюбленець, Марсу вісім років", — розповідає Михайло.
Під час лікування та відновлення Михайло вже думає про повернення до роботи.
"А що робити? Треба далі рухатися. Відновлювати здоров'я, повертатися, працювати. Бо хто ж це робитиме, якщо не ми?", — говорить чоловік.
Джерело – Суспільне
