Минулого тижня Україну сколихнула трагічна подія у Києві – чоловік з карабіном в руках вийшов на вулиці столиці і почав розстрілювати перехожих. Не менше за стрілянину українців обурили і дії патрульних поліцейських, які втекли, почувши постріли, й залишили у небезпеці цивільних, зокрема дитину. Усі ці обставини вчергове спровокували дискусію навколо необхідності легалізації вогнепальної зброї.
Раніше «Гривна» докладно розповідала про трагічні події в Києві та її наслідки. Ми також наводили думки військових з приводу можливості легалізації короткоствольної зброї та по спілкували на цю тему з цивільним херсонцем, який легально володіє травматичним пістолетом Макарова. Прочитати попередній матеріал можна за посиланням нижче.
Обговорення цієї теми не вщухають й досі. «Гривна» опитала херсонців про їхнє ставлення до легалізації короткоствольної вогнепальної зброї. Нижче подаємо їхні відповіді.
Валерія: «Наразі у людей високий рівень стресу, тому наявність зброї може стати причиною того, що незначний конфлікт може перерости у стрілянину. Але з іншого боку, якщо легалізація відбудеться, то, скоріш за все, у нашій родині може зʼявитися зброя. Принаймні для того, щоб бути у рівних умовах у випадку якоїсь негативної ситуації. Хотілося б, щоб всіх потенційних власників зброї ретельно перевіряли, були обовʼязкові курси відповідального використання, де б з людьми працювали психологи, вивчали реакції і після цього робили висновки – давати дозвіл чи ні».
Ольга: «Згадую, що мріяла мати зброю, коли Херсон майже миттєво опинився в окупації. Це не означає, що я б розгулювала з пістолетом вулицею чи сиділа б в засаді й полювала на російських військових. Але мені так було б спокійніше. Думаю, я б могла вистрелити у ворога, якби була загроза життю моїх близьких, бо стільки ненависті накопичилося. Я не знаю, чи легалізують зброю для цивільних по всій Україні, та, на мою думку, нашим законотворцям варто було б задуматися про легалізацію хоча б на прифронтових територіях. Аби у разі окупації громадяни мали змогу захиститися і дати відсіч ворогу».
Сергій: «Однозначно підтримую. Ви розумієте, у всіляких покидьків і так є зброя. Якщо є гроші, то зараз можна придбати все що завгодно. І ті, хто це робить нині нелегально – явно не законослухняні громадяни. Саме такі і можуть бути потенційною небезпекою. А нормальні люди, які не переступають закон, вони зараз беззбройні і, як показали події у Києві, безсилі перед внутрішніми загрозами. Коли поліція з пістолетами тікає, а ти чи, не дай Бог, твоя дитина стоїте перед вбивцею з рушницею… І у тебе немає, на відміну від поліції, легальної зброї, щоб захистися від нападника. Саме така зараз ситуація. Тому, так, я за легалізацію. Люди мають право на самозахист».
Олена: «Ні, я категорично проти. Сама по собі ідея легалізації абсолютно адекватна, але, якщо після її прийняття буде стовідсотково гарантоване дотримання УСІХ вимог до власників зброї. Перед отриманням дозволу людина має не лише пройти медкомісію (і без хабарів!), а й пройти спеціальне навчання по поводженню з вогнепальною зброєю. І так само проходження цього навчання має бути не лише на папірці, як в нашій країні буває. Зброя, ще й з бойовими кулями, вона помилки не пробачить».
Олег: «Якщо в країні кожен зможе легально придбати вогнепальну зброю, чи зможемо ми уникнути випадків, коли не дуже розумні люди, які водночас за медичними показниками є здоровими і отримали дозвіл на зброю, будуть її використовувати там де треба і нетреба? Оці всі розбірки на дорогах, коли водії вискакують з машин один одному, вибачте, морди бить. А уявіть у кожного ще й по пістолету в руках! Це буде капець! Я водій з майже 20-річним стажем. Я багато разів таке бачив. Та що ж там, я і сам отак вискакував, але, на щастя, ні в мене, ні в опонента зброї не було».
Марина: «Мене найбільше тривожить доступ до зброї дітей. Батьки можуть бути адекватними, розумними людьми, які не розмахуватимуть пістолетом на вулицях. Але діти, особливо підлітки – дуже винахідливі. І при бажанні, навіть з сейфу домашнього можуть поцупити цю зброю, і скажімо, принести її на розбірки до школи. У США, де мати зброю – норма, також нормованою є фраза «шкільний стрілок», бо там таких випадків багато. Я сама мама. Зараз ми переїхали до Одеської області і дитина тут пішла до школи очно. І я завжди переживаю, коли донька не поруч, а тривога і десятки «шахедів» летять на місто. А з легалізацією зброї буду ще переживать, чи не принесе хтось з її однокласників пістолет у клас».
Егор: «Я противник цього, бо це приведе до хаосу. Це дуже круто звучить про самозахист, але наш народ, як на мене не готовий до легалізації зброї. Плюс ще такий момент, як вона буде легалізовуватися. Є ризик, що документи будуть купуватися. А якщо не буде нормальної перевірки людини на дозвіл, то це крах».
Вікторія: «Я більше схиляюся до позиції проти легалізації зброї в Україні. На мою думку, наше суспільство наразі не готове до такого кроку. Мене турбує перспектива, що кожен агресивний або неврівноважений громадянин зможе носити при собі вогнепальну зброю. Це може створити атмосферу постійного страху: «не так подивився, не те сказав». Та і загалом може призвести до зростання хаосу та небезпеки. Переспектива ходити по вулиці і боятися перехожих – особисто мене не радує. Водночас, якщо легалізація все ж відбудеться, процес отримання дозволу має бути максимально суворим і прозорим. Необхідна багаторівнева перевірка кандидатів: від навичок поводження зі зброєю до глибокої оцінки психологічного стану та чіткої аргументації потреби у володінні нею. Обов’язковими мають бути спеціалізовані курси підготовки. І критично важливо – повна відсутність корупції у цьому процесі».
Артем: «Враховуючи останні події в Чернігові та Києві, я обома руками «за». Нам потрібна легалізація короткоствола – зброя в руках порядної людини буде єдиним аргументом проти маргінала, котрий прийшов вбивати».
Головне зображення згенероване ШІ.
Джерело – Гривна
